У Х В А Л А
12 грудня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_12,
суддів: ОСОБА_14, ОСОБА_15,
ОСОБА_16, ОСОБА_10,
розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, усунення перешкод у користуванні власністю, виселення, вселення та зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним ,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, із урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18 січня 2000 року, укладений між ним та його батьком ОСОБА_11 на Одеській Новій Біржі, відповідно до якого останній продав, а він придбав 16/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1; зобов’язати ОСОБА_9 не чинити йому перешкод у користуванні, розпорядженні та володінні вказаною частиною будинку та виселити їх із цього домоволодіння без надання іншого житлового приміщення.
Позов обґрунтовано тим, що укладений біржовий договір не підлягає нотаріальному посвідченню та вважається укладеним із моменту його реєстрації на біржі, сторонами умови договору виконано, проте нотаріус відмовляє у посвідченні угоди щодо розпорядження належною йому частиною домоволодіння.
У грудні 2010 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини домоволодіння від 18 січня 2000 року, який укладений на Одеській Новій Біржі, з тих підстав, що цей договір підлягав обов’язковому нотаріальному посвідченню відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, а ОСОБА_6 не є власником домоволодіння по вул. Агрономічній, 189-б у м.Одесі.
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 25 лютого 2011 року первісний позов задоволено частково. Визнано дійсним договір купівлі-продажу 16/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, укладений 18 січня 2000 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 та зареєстрований на Одеській Новій Біржі. Вселено ОСОБА_6 в будинок по АДРЕСА_1. У решті позовних вимог первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовної вимоги первісного позову про визнання договору купівлі-продажу дійсним, відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним, та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано недійсним укладений 18 січня 2000 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 та зареєстрований на Одеській Новій Біржі договір купівлі-продажу 16/25 частки домоволодіння по АДРЕСА_1.
У задоволенні первісного позову про визнання вказаного договору дійсним та вселення ОСОБА_6 до спірного домоволодіння відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 серпня 2011 року рішення апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2011 року залишено без змін.
До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 серпня 2010 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції ст. 47 ЦК УРСР 1963 року при розгляді справ у подібних правовідносинах.
У заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_6 також просить поновити строк на її подання, посилаючись на те, що копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 серпня 2011 року отримав поза межами строку, визначеного ЦПК України для подання заяви про її перегляд.
З огляду на зазначені в заяві причини пропуску строку на подання заяви, які на думку колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, є поважними, зазначений процесуальний строк підлягає поновленню.
Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.
Згідно із п.6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року №11 « Про судову практику застосування статей 353–360 Цивільного процесуального кодексу України» під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з’ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 47 ЦК УРСР 1963 року, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник наводить:
- ухвалу судді Верховного Суду України від 10 листопада 2008 року, постановлену за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_12 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 6 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 24 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_15, третя особа: Регіональна товарна біржа «Олександр-Н» про визнання договору купівлі-продажу дійсним;
- ухвалу судді Верховного Суду України від 14 липня 2006 року, постановлену за результатами розгляду касаційної скарги представника ОСОБА_12 – ОСОБА_14 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 16 січня 2006 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_12 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_15, КП «ОБТІ» та «РНМ» про встановлення факту прийняття спадщини, визнання договору купівлі-продажу недійсним та його реєстрації, та позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_12, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_15 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, продовження строку для прийняття спадщини;
- ухвалу судді Верховного Суду України від 14 вересня 2009 року, постановлену за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_12 на рішення апеляційного суду Одеської області від 7 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_14, ОСОБА_15, Одеської товарної біржі, приватного нотаріуса ОСОБА_13 про визнання недійсними договору купівлі-продажу та довіреностей, зустрічним позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_10, ОСОБА_6, Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про виселення, зняття з реєстрації, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди;
- ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 січня 2008 року, постановлену за результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_14 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення і за заявою прокурора м.Одеси в інтересах ОСОБА_14 до ОСОБА_12 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним;
Ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 січня 2008 року, якою справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, не означає остаточного вирішення спору у справі й застосування норм матеріального права для вирішення спору по суті. На неї не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, тому вона не може бути предметом перегляду в порядку, передбаченому главою 3 розділу V ЦПК України.
Із змісту інших судових рішень, на які посилаються заявники, вбачається, що вони ухвалені у спорах у подібних правовідносинах, але при встановленні судами різних фактичних обставин.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що із наведених у заяві ОСОБА_6 судових рішень не вбачається неоднакового застосування судами касаційних інстанцій ст.47 ЦК УРСР 1963 року, тому у допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 73, 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Поновити ОСОБА_6 строк на подання заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 серпня 2011 року.
У допуску справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, усунення перешкод у користуванні власністю, виселення, вселення та зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним , до провадження Верховного Суду України відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_12
Судді: ОСОБА_14
ОСОБА_15
ОСОБА_16
ОСОБА_10