У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Мазур Л.М., Макарчука М.А.,
Матвєєвої О.А., Юровської Г.В., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства «Тітан» по виробництву під’ємно- транспортного устаткування (далі – ЗАТ «Тітан» по виробництву під’ємно-транспортного устаткування) до ОСОБА_6, треті особи: ТОВ «Харківський завод під’ємно-транспортного устаткування», відділ реєстрації та міграції фізичних осіб Жовтневого РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, про виселення з гуртожитку, скасування реєстрації за касаційною скаргою ЗАТ «Тітан» по виробництву під’ємно-транспортного устаткування на рішення апеляційного суду Харківської області від 13 липня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2005 року позивач звернувся до суду із позовом про визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування житловим приміщенням та виселення, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач працював з 1996 року в СП «Тітан Євіг» ЛТД з машинобудування, правонаступником якого стало СП «Харківський завод ПТО». У зв’язку з призивом на строкову військову службу з листопада 1998 року до червня 2000 року його було звільнено з підприємства, а з червня 2000 року він працював у СП на посаді водія транспортного цеху. Рішенням спільного засідання адміністрації від 15 листопада 2000 року ОСОБА_6 надано кімнату АДРЕСА_1. У 2003 році СП «Харківський завод ПТО» реорганізовано у ТОВ «Харківський завод під’ємно-транспортного устаткування», правонаступником якого став відповідач. Наказом ТОВ №107 від 30 квітня 2004 року відповідача звільнено з товариства за власним бажанням, тому ОСОБА_6 втратив право користування житловою площею у гуртожитку, більш того не проживав у ньому більше шести місяців.
У 2007 році позивач змінив позовні вимоги та просив виселити ОСОБА_6 з гуртожитку на підставі ст. 132 ЖК України. Також позивач просив скасувати реєстрацію ОСОБА_6 у кімнаті АДРЕСА_1.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 квітня 2010 року позов ЗАТ «Тітан» по виробництву під’ємно-транспортного устаткування задоволено: ОСОБА_6 виселено з кімнати АДРЕСА_1, зобов’язано відділ реєстрації та міграції фізичних осіб Жовтневого РВ ХМУ УМВС України в Харківській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_6 за вищезазначеною адресою.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 13 липня 2010 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову ЗАТ «Тітан» по виробництву під’ємно-транспортного устаткування відмовлено.
У касаційній скарзі ЗАТ «Тітан» по виробництву під’ємно-транспортного устаткування просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 25 листопада 2010 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 26 жовтня 2011 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до Закону України від 20 жовтня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України», п. 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 17 листопада 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 є гуртожитком і знаходиться на балансі ЗАТ «Тітан» по виробництву під’ємно-транспортного устаткування (а.с.10,11).
Рішенням спільного засідання адміністрації від 15 листопада 2000 року ОСОБА_6 надано кімнату АДРЕСА_1.
Судом також встановлено, що ОСОБА_6 пропрацював на підприємстві 5 років 10 місяців 5 днів і звільнився за власним бажанням.
Задовольняючи позов про виселення ОСОБА_6 з гуртожитку на підставі ст. 132 ЖК України, суд першої інстанції виходив із того, що кімната у гуртожитку була надана відповідачу у зв’язку з роботою у ТОВ «Харківський завод під’ємно-транспортного устаткування», ОСОБА_6 звільнився з роботи за власним бажанням, фактично у гуртожитку не проживає, мешкає за місцем реєстрації дружини, тому повинен звільнити спірну кімнату.
Скасовуючи рішення районного суду, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 не можна виселити з гуртожитку без попереднього надання йому іншого житла, придатного для постійного проживання людей, на підставі ст. ст. 1, 19 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 4 вересня 2008 року (далі – Закон).
Згідно зі ст. 1 Закону цей закон поширюється на громадян, які на законних підставах тривалий час (не менше п’яти років) зареєстровані та фактично проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, та не мають іншого житла.
Частиною 1 статті 8 Закону передбачено, що громадяни, на яких поширюються дія цього Закону, які на законних підставах тривалий час (не менше п’яти років) зареєстровані та фактично проживають у гуртожитках, віднесених до недержавного житлового фонду (які перебувають у власності чи у повному господарському віданні відповідних державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, а також підприємств та організацій, утворених шляхом корпоратизації чи приватизації колишніх державних підприємств, крім тих організацій, які створено органами державної влади, органами місцевого самоврядування для управління житловим фондом) та призначених для проживання працівників (членів їх сімей), які не мають можливості самостійно придбати чи побудувати власне житло, у разі, коли такі гуртожитки не передаються їх власниками у власність територіальних громад, мають право подальшого проживання в таких гуртожитках до розв’язання їх житлової проблеми.
Відповідно до ст. 19 цього ж Закону забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюються дія цього Закону, без попереднього надання йому іншого житла, придатного для постійного проживання людей, крім випадків, передбачених ч. 2 цієї статті.
Під час розгляду справи апеляційним судом не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи є необґрунтованими та правильність висновків суду не спростовують, тому колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги ЗАТ «Тітан» по виробництву під’ємно-транспортного устаткування.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства «Тітан» по виробництву під’ємно-транспортного устаткування відхилити.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 13 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: Л.М. Мазур
М.А. Макарчук
О.А. Матвєєва
Г.В. Юровська