У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 грудня 2011 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ситнік О.М. , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 1 квітня 2011 року та на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Латориця» про зобов’язання до видачі належно оформленої трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 1 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22 вересня 2011 року, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 Зобов’язано ТОВ «Латориця» в трудовій книжці ОСОБА_2 внести зміни в запис № 15, зазначивши підставу звільнення ст. 38 Кодексу законів про працю України, запис № 15 засвідчити підписом директора ТОВ «Латориця» та завірити печаткою зазначеного товариства. У решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та моральної шкоди та задовольнити її позовні вимоги в цій частині.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно досліджено та оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює. Суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки до видачі трудової книжки у зв’язку з пропуском строку передбаченого ст. 233 КЗпП України, оскільки про порушення свого права позивачка дізналася з моменту отримання трудової книжки – 17 травня 2006 року, а причини з яких пропущено вказаний строк не зазначено і питання про поновлення такого строку не порушувалося. Висновок про відмову у задоволенні позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди також є правильним, так як позивачкою не доведено спричинення моральних страждань протиправними діями відповідача.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень й доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.
На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Латориця» про зобов’язання до видачі належно оформленої трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та моральної шкоди.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути, особі яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ О.М. Ситнік