У х в а л а
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого : Пшонки М.П.
суддів: Леванчука А.О., Макарчука М.А., Матвєєвої О.А., Писаної Т.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за поданням головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві ОСОБА_1 про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою через представника ОСОБА_3, на ухвалу Солом’янського районного суду м.Києва від 11 квітня 2011 року та на ухвалу апеляційного суду м.Києва від 28 вересня 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
Головний державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУ юстиції у м.Києві ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним поданням, мотивуючи свої вимоги тим, що 03 лютого 2011 року відкрито виконавче провадження у справі про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Правекс Банк» суми заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії у розмірі 6 081 570 грн. 88 коп. Однак, боржник постійно виїжджає за межі України на тривалі терміни, має місце його ухилення від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Ухвалою Солом’янського районного суду м.Києва від 11 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м.Києва від 28 вересня 2011 року, подання задоволено.
Обмежено громадянина ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання рішення Оболонського районного суду м.Києва від 28 жовтня 2009 року, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного банку «Правекс Банк» суму заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 2 лютого 2007 року у розмірі 6 081 570 грн. 88 коп.
Тимчасово вилучено у ОСОБА_2 паспорт громадянина України для виїзду за кордон до виконання рішення Оболонського районного суду м.Києва від 28 жовтня 2009 року.
Не погодившись, ОСОБА_2 через представника подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані ухвали та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи подання головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУ юстиції у м.Києві, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду.
Проте цілком погодитися з такими висновками судів не можна, оскільки суди дійшли їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.
Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в’їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв’язання спорів у цій сфері.
Так, п.2 ст. 6 цього Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов’язань, але лише до моменту виконання зобов’язань, або забезпечення зобов’язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Згідно з п.18 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи або керівника боржника – юридичної особи за межі України – до виконання зобов’язання за рішенням.
Встановлено, що рішенням суду, на підставі якого видано виконавчий лист, з ОСОБА_2 на користь АКБ «Правекс-Банк» стягнуто 6 081 570 грн. 88 коп.
Виконавче провадження відкрито 03 лютого 2011 року та встановлено строк для добровільного виконання сім днів, як передбачає ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» у чинній на той час редакції.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31.05.2011 року встановлено, що ОСОБА_2 ознайомився із вищезазначеною постановою про відкриття виконавчого провадження 01 квітня 2011 року.
Подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 надійшло в суд до спливу строку на добровільне виконання.
Окрім того, судами не встановлено ухилення боржника від виконання зобов’язань, не перевірено наявність забезпечення договору.
Між тим, із касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що на виконання зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_2 передав у іпотеку земельну ділянку та житловий будинок, які були реалізовані за виконавчим написом з прилюдних торгів з наступним направленням коштів у розмірі 1 799 000 грн. на погашення заборгованості, а 29.09.2011 року державним виконавцем описано майно, про що складено акт.
Однак, у порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України суди на зазначені положення закону та обставини справи належної уваги не звернули та дійшли передчасного висновку про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану через представника ОСОБА_3, задовольнити.
Ухвалу Солом’янського районного суду м.Києва від 11 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м.Києва від 28 вересня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.П. Пшонка
Судді: А.О. Леванчук
М.А. Макарчук
О.А. Матвєєва
Т.О. Писана