У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Мазур Л.М., Леванчука А.О.,
Макарчука М.А., Матвєєвої О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» (далі – ПАТ «Платинум Банк») до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки та піклування Солом’янської районної державної адміністрації, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2011 року,
в с т а н о в и в :
У грудні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки та піклування Солом’янської районної державної адміністрації, в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 993 086 грн. 34 коп., а також відшкодувати понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на невиконання відповідачами взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, та вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення відповідно до вимог ст.ст.11, 15, 16, 526, 530, 550, 610, 611, 624, 625, 629, 1049, 1050 ЦК України та ст.ст. 33, 38, 39, 40 Закону України «Про іпотеку».
Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 6 липня 2011 року позов ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки та піклування Солом’янської районної державної адміністрації, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без задоволення.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2011 року апеляційну скаргу ПАТ «Платинум Банк» задоволено.
Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 6 липня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки та піклування Солом’янської районної державної адміністрації, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості в сумі 993 086 грн. 34 коп. за договором іпотечного кредиту від 23 лютого 2007 року № 3.07021107, укладеного між закритим акціонерним товариством «Міжнародний іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», та ОСОБА_3.
Вирішено питання про судові витрати.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2011 року, мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням судом норм процесуального права та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ПАТ «Платинум Банк» на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість ОСОБА_3 за договором про іпотечний кредит є безнадійною в силу вимог закону, а також у зв’язку з тим, що ОСОБА_3 засуджений вироком суду, який набрав законної сили, до позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, а тому відсутні підстави для задоволення позову відповідно до вимог статті 1 п. 1.25 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Розділу 10 п.10.5 «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», затвердженого постановою правління Національного банку України від 06.07.2000 року № 279.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов обґрунтованих висновків щодо відсутності підстав для визнання безнадійною заборгованості позичальника ОСОБА_3, проте задовольняючи частково позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості, суд допустився помилок, які полягають в наступному.
Апеляційний суд дійшов висновку, що в силу вимог закону не можуть заявлятися одночасно вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки такі вимоги виключають одна одну.
Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційного суду, проте слід зазначити, що винятком в такому випадку є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку», і ця обставина має бути досліджена судом, оскільки з іпотечного договору № 3.07021107 від 23 лютого 2007 року вбачається, що іпотекодавцем за цим договором є як позичальник ОСОБА_3 за договором про іпотечний кредит №3.07021107 від 23 лютого 2007 року, так і ОСОБА_4, яка не є стороною за вказаним договором про іпотечний кредит.
Також суд касаційної інстанції не може повністю погодитись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3, з огляду на наступне.
В порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України, як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції повно і всебічно не з’ясували фактичних обставин справи щодо заявлених позовних вимог, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення сторін та якими доказами вони підтверджуються, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Однак, судом при ухваленні рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки на враховані положення ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та у порушення вимог ст. 215 ЦПК України у судовому рішенні не визначено, зокрема, способу реалізації предмета іпотеки: чи то шляхом проведення прилюдних торгів чи шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону, а також не визначена ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Так, звертаючись до суду із зазначеним позовом, ПАТ «Платинум Банк» просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме – спірну квартиру, при цьому не вказавши способу реалізації предмета іпотеки.
У зв’язку з цим суди у порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяли всебічному та повному з’ясуванню обставин справи, не уточнили позовні вимоги, не попередили про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, зокрема щодо уточнення позовних вимог в частині способу реалізації предмета іпотеки, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
Апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, на зазначені вимоги вказаного закону уваги не звернув.
Оскільки судами допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
судді: Л.М. Мазур
А.О. Леванчук
М.А. Макарчук
О.А. Матвєєва