У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 грудня 2011 року                             м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

суддів:   Дербенцевої Т.П.,

 Олійник А.С., Сімоненко В.М. -

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5,   ОСОБА_6, приватного нотаріуса Василівського районного нотаріального округу - ОСОБА_7, треті особи: районне комунальне підприємство «Василівське БТІ» Василівської районної ради, Василівська районна державна адміністрація, Василівський районний відділ Запорізької регіональної філії ДП “Центр державного земельного кадастру при ДК України по земельних ресурсах”, про визнання угод недійсними, зобов’язання вчинити дії;

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 23 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 21 жовтня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2009 року ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватного нотаріуса Василівського районного нотаріального округу - ОСОБА_7 про визнання угод недійсними, зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування позову зазначив, що в березні 2002 року він на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з КСП «Світязь», придбав у власність будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 і йому було виділено земельну ділянку для ведення селянського господарства площею 2 га. В лютому 2007 року він видав довіреність на ім'я ОСОБА_5, за якою уповноважив останнього розпоряджатися належними йому на праві власності будинком та земельними ділянками. В червні 2009 року дізнався, що ОСОБА_5, діючи від його імені, продав ОСОБА_6 належне йому майно: цілісний майновий комплекс та земельну ділянку площею 2 га, розташовані по АДРЕСА_1. Зазначав, що правочин у вигляді довіреності, виданої на ім'я ОСОБА_5, про розпорядження його майном не відповідав його внутрішній волі та був вчинений під впливом помилки, а договори купівлі-продажу будинку та земельних ділянок були вчинені внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і спрямовані на протиправне заволодіння його власністю. Просив суд визнати недійсною довіреність від 6 лютого  2007 року посвідчену приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу ОСОБА_7, на ім'я ОСОБА_5, визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою буд. АДРЕСА_1, земельної ділянки площею 2 га, розташованої за адресою: буд. АДРЕСА_1, укладені між ОСОБА_5, який діяв від його імені, та ОСОБА_6 і посвідчені приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу ОСОБА_7; зобов'язати ОСОБА_6 повернути йому передані за договорами купівлі-продажу об'єкти нерухомого майна; зобов?язати Василівське районне бюро технічної інвентаризації скасувати записи про реєстрацію права власності на житловий будинок та цілісний майновий комплекс на ім?я ОСОБА_6 та внести записи про реєстрацію вказаних об'єктів нерухомості на його ім'я; зобов'язати Василівський районний відділ ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2 га та зареєструвати право власності на зазначену земельну ділянку на його ім'я; зобов'язати Василівську районну державну адміністрацію скасувати Державний акт на спірку земельну ділянку на ім'я ОСОБА_6 та видати Державний акт на право власності на земельну ділянку на його ім'я.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від                   22 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 21 жовтня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.  

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційної інстанції, направлення справи на новий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

ухвалила:

    Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від                    23 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від                21 жовтня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

судді:                         Т.П. Дербенцева

                            А.С. Олійник

                            В.М. Сімоненко