У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі
суддів: Дербенцевої Т.П.,
Олійник А.С., Сімоненко В.М. -
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії УМГ “Львівтрансгаз” (Рівненського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів), третя особа – Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, поновлення у квартирній черзі, зобов’язання видати ордер на квартиру та вселення, заборону розподілу квартир, видачі ордерів та вселення;
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 4 жовтня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2006 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Новоград-Волинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» про поновлення на роботі електрогазозварювальником, посилаючись на незаконне звільнення 24 лютого 2006 року за п.2 ст.40 КЗпП України. В обґрунтування позову зазначив, що медичний висновок про стан його здоров?я не містить заборони працювати електрогазозварювальником. Крім того, відповідач не виконав вимоги ст.170 КЗпП України і не прийняв мір до переведення його на іншу роботу. Просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3643грн.20 коп. Доповнивши свої вимоги просив зобов?язати ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі філії УМГ «Львівтрансгаз» поновити його у черзі на отримання квартири, зобов?язати відповідача видати йому ордер на одну із вільних кімнат будинку АДРЕСА_1 та її заселення, заборонити відповідачу приймати рішення про розподіл, видачу ордерів та заселення у квартири №№5,6 за вказаною адресою. В цій частині позов обґрунтував тим, що при звільненні його безпідставно знято з квартирного обліку.
Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду від 3 травня 2006 року належним відповідачем у справі визнано Дочірню Компанію «Укрансгаз» Національної Акціонерної Компанії «Нафтогаз України».
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 28 травня 2010 року позов задоволено частково. Визнано незаконним наказ №9-ос від 24 лютого 2006 року про звільнення ОСОБА_3, електрогазозварювальника 6 розряду лінійно-експлуатаційної служби з 24 лютого 2006 року у зв?язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров?я, за п.2 ст.40 КЗпП України і поновлено ОСОБА_3 на роботі, з урахуванням припинення діяльності Новоград-Волинського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», відповідно у Рівненському лінійному виробничому управлінні магістральних газопроводів дочірньої компанії «Укртрансгаз» HAK «Нафтогаз України»; стягнуто з ДК «Укртрансгаз» HAK «Нафтогаз України» в особі Рівненського ЛВУМГ на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 лютого 2006 року по 1 грудня 2009 року в сумі 114861грн. 60 коп. та 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди; поновлено ОСОБА_3 у квартирній черзі для отримання службового житла. В решті позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 4 жовтня 2010 року, рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду від 28 травня 2010 року у частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та поновлення у квартирній черзі скасовано, та ухвалено в цій частині нового рішення про відмову в задоволені позову. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, залишення рішення суду першої інстанції в силі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду Житомирської області від 4 жовтня 2010 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
У разі звільнення працівника, що перебуває на квартирному обліку на отримання житла, за станом здоров?я, який перешкоджає продовженню даної роботи, питання квартобліку вирішується у порядку, передбаченому п. 32 Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов та надання їм житлових приміщень в Українській РСР.
Керуючись ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 335 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення апеляційного суду Житомирської області від 4 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Т.П. Дербенцева
А.С. Олійник
В.М. Сімоненко