Справа № 2-270/2007 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2 007 року Рокитнянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Нечепоренка Л.М. , при секретарі Божок Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Генеральної прокуратури України та Державного казначейства України
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органами прокуратури, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органами прокуратури, мотивуючи тим, що 15 вересня 2004 року військовою прокуратурою центрального регіону України була винесена
постанова про притягнення його у якості обвинуваченого по ст. 2 67 ч.1, 2 КК України та обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання. 05.04.05 року заступником військового прокурора центрального регіону України був затверджений обвинувальний висновок відносно позивача у вчиненні злочинів, передбачених ст. 267 ч.1, 2 КК України. 07.07.06 року вироком Рокитнянського районного суду позивач був виправданий у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а 25.10.05 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області залишила вирок без змін. Вважає, що йому була спричинена матеріальна шкода, яка виразилася у втраті заробітної плати, витрати за оренду житла, обслуговуванні власного автомобіля, поїздки до прокуратури та суду, всього на суму 2 02 тис. грн. та моральна шкода у вигляді незаконного порушення відносно нього кримінальної справи, притягненнві його до кримінальної відповідальності, направленні кримінальної справи до суду та послідуюче слухання справи, неодноразові поїздки до суду, обмеження пересування внаслідок обраного запобіжного заходу, приниження честі, гідності та ділової репутації та зіпсування відносин з більшістю керівників підприємств, з якими підприємство мало ділові відносини. Оцінює нанесену йому моральну шкоду в сумі 1 млн. грн. Також підлягають відшкодування витрати на проведення судово-психологічної експертизи.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просять їх задовольнити в повному обсязі та доповнили, що позивач був керівником підприємства, підтримував зв"язки з багатьма керівниками підприємств України і після порушення відносно нього кримінальної справи та притягнення в якості обвинуваченого робота його підприємства була припинена, ділові зв"язки розірвані. Притягненням його до кримінальної відповідальності та обранням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд були порушені нормальні життєві зв"язки, необхідні значні додаткові зусилля для організації свого життя та налагодження попередніх стосунків і взаємовідносин із знайомими, родичами та керівниками господарств. Для виїзду за межі м. Києва, а робота була
2
пов"язана з постійними роз"їздами, необхідно було брати дозвіл у слідчого, що ускладнювало життя та роботу. Так як постійним місцем проживання є М. Запоріжжя і слідчий не надавав дозволу даже після припинення діяльності очолюваного ним підприємства виїхати на постійне місце проживання в зв"язку з необхідістю проведення слідчих дій, проживав у найманій квартирі, на що йшли значні кошти не міг тривалий час бачитися із рідними. З підприємством, де він був керівником, були розірвані договора, укладені на поставку продукції і підірваний його авторитет як керівника. Вналідок порушення відносно нього кримінальної справи, притягненням його до кримінальної відповідальності, направленням справи до суду та подальшим слуханням справи, викликів до слідчого та суду, допитів, погроз слідчого, слухань справи в суді стан його здоров"я погіршився і він неодноразово звертався до медичних закладів за медичною допомогою, перебував на стаціонарному лікуванні та визнаний інвалідом 2-ї групи. Змінилося також ставлення до членів його сім"ї, серед яких він користувався безаперечним авторитетом. Так як не одержував зарплати внаслідок припинення діяльності очолюваного ним підприємства, брав гроші в борг у знайомих і для повернення боргу вимушений був взяти банківській кредит в сумі майже 200 тис. грн. Йому заподіяні страждання внаслідок психічного впливу, що призвело до погіршення і значного позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми та інші негативні наслідки морального характеру, що призвели до погіршення стану здоров"я та рівня життя.
Представник відповідача - Генеральної прокуратури України позов не визнав та пояснив, що позивач був притягнутий до кримінальної відповідальності відповідно до закону. Підстав для задоволення його позовних вимог в частині стягнення матерільної шкоди не вбачається, так як матеріальна шкода стягується у випадку незаконного відсторонення від роботи (посади), за час відбування покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення, чого в даному випадку не було. Розмір моральної шкоди значно завищений, визначений всупереч засадам розумності, виваженості та справедливості.
Представник відповідавча - Державного казначейства України позов не визнав і пояснив, що підстав для задоволення цивільного позову не вбачається, так як порушення кримінальної справи та направлення її до суду відповідає вимогам закону. Крім того, позивач значно зависив суму морального та матеріального відшкодування, так як ним не надано переконливих доказів спричинення моральної шкоди на вказану суму.
Заслухавши позивача, його представника, представників відповідачів, дослідивши матеріали цивільної та кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 2 67 ч.1, 2 КК України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що 2 0 травня 2 004 року слідчий військової прокуратури Центрального регіону України порушив кримільну справу за фактом порушення правил зберігання, використання, обліку та перевезення вибухових речовин, що спричинило загибель гірничого майстра ЗАТ "Західукрвибухпром" ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 2 67 ч.2 УК України. 14.09.2004 року цим же слідчим була порушена кримінальна справа відносно позивача за ознаками злочину, передбаченого ст. 2 67 ч.1, 2 КК України та 15.09.2004 року пред"явив ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні вказаних злочинів та обраний щого нього запобіжний захід -
3
підписка про невиїзд. 08.02.05 р. було пред"явлено нове обвинувачення, а 05.04.2005 року заступником військового прокурора Центрального регіону України був підписаний обвинувальний висновок і кримінальна справа направлена до суду. Вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 07.06.06 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 25.10.2006 року позивача виправдано у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Таким чином позивач незаконно перебував під слідством та судом ЗО місяців.
Відповідно до ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та в інших випадках відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду та ст. ст. 1, 2, 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 01.12.1994 року у нього виникло право на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями досудового слідства та прокуратури.
Згідно з п.1 ст. 1, п.5 ст. 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного обшуку та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Внаслідок незаконних дій органу досудового слідства позивач протягом тривалого часу не мав можливості повноцінно жити, розпоряджатися своєю власністю, вирішувати питання управління господарською діяльністю підприємства та умовами свого життя.
Його ділові стосунки були зіпсовані в результаті численних допитів, виїмок, проведенням ревізій, експертиз та інших слідчих дій, обранням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та забороною реалізовувати виробляєму підприємством продукцію.
Позивач, бувший військовий офіцер, на час порушення кримінальної справи був керівником підприємства, яке переробляло вибухові речовини і порушення кримінальної справи та притягнення в якості відповідача по ст. 2 67 КК України, тобто визнання його винним та відповідно очолюваного ним підприємства у порушенні правил зберігання, використання, обліку та перевезення вибухових речовин, що спричинило загибель гірничого майстра ЗАТ "Західукрвибухпром" ОСОБА_2 та водія ОСОБА_3 значно підірвало його авторитет як керівника та ділову репутацію. Були розірвані договора на поставку вибухівки, заборонена робота підприємства і праціввники підприємства залишилися без роботи. Для продовження повноцінного життя взяв банківський кредит на значну суму. Змінилося також ставлення до членів його сім"ї. Внаслідок психічних переживань та погіршення рівня та умов життя, стан його здоров"я внаслідок порушення кримінальної справи, викликів до слідчого та суду, допитів, погроз і слухань в суді значно погіршився і він неодноразово звертався до медичних закладів за медичною допомогою та перебував на стаціонарному лікуванні, став інвалідом 2-ї групи.
Притягненням його до кримінальної відповідальності були завдані моральні втрати, які призвели до порушенння нормальних життєвих зв"язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя та налагодження попередніх стосунків і відносин із
4
знайомими, родичами та співробітниками. Крім того, ним понесені витрати на проведення судово-психологічної експертизи.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя, здоров"я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною гідністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов"язком держави.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду Укравїни №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, Зокрема, враховуються стан здоров"я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Аналогічнав вимога про визначення розміру відшкодування моральної шкоди мається в ст. 23 ЦК України.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 13 Закону від 01.12.1994 р. розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 1.07.07 р. встановлено в 440 грн.
З огляду на період перебування позивача під слідством та судом (ЗО місяців) відшкодування моральної шкоди не може бути меншим 13200 грн. (44 0 грн.х 30 міс).
Суд вважає, що позивачу внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, зважаючи на вищевикладені обставини - погіршення стану його здоров"я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану спричненна моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню у грошовому еквіваленті.
Це ж підтверджено висновком судово-психологічної експертизи від 04.07.2007 року, згідно якого внаслідок незаконних дій органів прокуратури при порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 здійснення слідчих дій і притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 2 67 ч.1, 2 КК України позивачеві спричинена моральна шкода. Матеріальний еквівалент моральної шкоди, спричненого позивачеві, можливо визначити згідно вартості корекційних міроприємств, які необхідно здійснити для відновлення його морально-психологічного благополуччя, честі, гідності та ділової репутації в розмірі від 944228 грн. до 955136 грн.
В судовому засіданні експерт підтвердив свій висновок, обгрунтував його та пояснив, що у свідомості позивача утворився соціальний дефект відносно його правозахисту і справедливості правоохоронних органів, що також є моральною шкодою.
5
Тому суд вважає за можливе частково відшкодувати позивачеві за рахунок держави моральну шкоду та відшкодувати витрати на проведення судово-психологічної експертизи. Суд вважає, що підстав для задоволення цивільного позову в частині відшкодування також і матеріальної шкоди немає, так як відповідно до Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду": ст. 3 - громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток, 2) майно, конфісковане або звернене в доход держави, а також майно, на яке накладений арешт, 3) штрафи, 4) суми, сплачені громадянином у зв"язку з поданням йому юридичної допомоги та 5) моральна шкода.
При цьому, відповідно до ст. 4 розмір відшкодування сум, у випадках, передбачених п.1 ст. 3 визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.
В позові ж ставиться питання про відшкодування інших випадків спричинення матеріальної шкоди, не передбаченої даним законом.
Судом, крім Державного казначейства України, визначеного позивачем в якості відповідача, також визнана відповідачем Генеральна прокуратура України, а не військова прокуратура Центрального регіону, так як військова прокуратура є структурним підрозділом Генеральної прокуратури і тому суд вважає, що саме вона повинна бути відповідачем.
Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.01 року № 1-36/2001 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2 000 рік" та ст. 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" (справа про відшкодування шкоди державою) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ст. 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" та ст. 2 5 Закону України "Про Державний бюджет України на 2 001 рік", згідно з якими за рахунок коштів на утримання судів, Генеральної прокуратури України СБУ, МВС України здійснюється відшкодування шкоди, завданої громадянам незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду.
ст. 117 6 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, відшкодовується державою у повному обсязі. Аналогічна вимога мається в Законі України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" та в Положенні про застосування вказаного Закону, згідно яких моральна шкода відшкодовується за рахунок державного бюджету.
В зв"язку з викладеним суд вважає за потрібне звільнити Генеральну прокуратуру України від відшкодування моральної шкоди позивачеві і провести її відшкодування за рахунок Державного бюджету України, стягнувши її з відповідного рахунку Державного казначейства України.
Суд вважає за можливе звільнити відповідачів від сплати судового збору на користь держави, так як стягнення проводиться з Державного бюджету України та від сплати витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у відповідності до ст. 81 ч.4 п.5 ЦПК України.
6
Керуючись ст. 3 Конституції України, п.1 ст. 1, п.5 ст. 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", Постановою Пленуму Верховного Суду Укравїни №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.01 року № 1-36/2001 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" та ст. 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2 001 рік" (справа про відшкодування шкоди державою), ст. ст. 23 та 1176 ЦК України, Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік", ст. ст. 10, 14, 57, 88, 215 ЦПК України, суд
вир і ш и в:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1250000 грн. моральної шкоди та 4 000 грн. судових витрат на оплату судово-психологічної експертизи. Всього підлягає стягненню з рахунку Державного Казначейства України №35257018003271 в ОПЕРУ ДКУ, МФО 820172 ЄДПОУ: 20055032 на користь ОСОБА_1254000 грн. .
Звільнити відповідачів від сплати судового збору на користь держави, так як стягнення проводиться з Державного бюджету України та від сплати витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у відповідності до ст. 81 ч.4 п.5 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області шляхом подання до Рокитнянського районного суду заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом 10 днів з дня його проголошення і послідуючої подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя