Справа № 33-340/11 16.11.2011 27.12.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 33-340/11 Головуючий суду першої інстанції
Категорія: ст. 173-2 ч. 1 КУпАП суддя: Чебанова-Губарєва Н.В.
Головуючий апеляційного суду
суддя: Губа О.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2011 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області у складі:
головуючого – судді: Губи О.О.
при секретарі: Бойко М.А. за участю захисника: ОСОБА_1
особи відносно якої
закрито провадження по справі: ОСОБА_2
розглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.10.2011 року, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Полонія Хмельницької області, громадянина України, пенсіонера, проживаючого по АДРЕСА_2 який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
– визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173 – 2 КУпАП, провадження по справі закрито у зв’язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
В С Т А Н О В И В:
Згідно постанови суду, 19.07.2011 року о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, висловлюючись нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою на адресу своєї доньки – ОСОБА_3 та її співмешканця – ОСОБА_4
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови суду, просить її скасувати, провадження по справі закрити у зв’язку з відсутністю в його діях події і складу правопорушення. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 173 – 2 КУпАП, оскільки жодних дій фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування щодо своєї доньки та її співмешканця, який не є членом його сім’ї, не вчиняв. Разом з тим посилається на відсутність в матеріалах адміністративної справи належних та допустимих доказів завдання ним (ОСОБА_2.) шкоди психологічному здоров’ю ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, ще апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки судді про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення ґрунтуються лише на показаннях потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які стверджували про те, що ОСОБА_2 виражався нецензурною лайкою на них та погрожував їм фізичною розправою.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення та при розгляді справи в суді ОСОБА_2 заперечував викладені у протоколі обставини.
В апеляційній інстанції ОСОБА_2 пояснив, що він проживає в АДРЕСА_2. Разом з ним проживають його син - ОСОБА_5 (інвалід І групи), донька – ОСОБА_3 та її співмешканець – ОСОБА_4 Протягом тривалого часу між ним з однієї сторони та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 – з другої сторони виникали конфлікти з приводу проживання у квартирі ОСОБА_4, оскільки він та його син категорично проти проживання ОСОБА_4 в нашій квартирі. ОСОБА_4 постійно свариться з моєю донькою, погрожує мені та здійснює фізичний вплив на мого сина-інваліда, провокує бійки та конфлікти.
19.07.2011 року вирішив попросити ОСОБА_4 залишити квартиру. Знаючи його неадекватну поведінку, ОСОБА_2 попросив свого сусіда ОСОБА_6 бути присутнім при нашій розмові з ОСОБА_4 Не заходячи до кімнати, в якій перебував ОСОБА_4, він попросив останнього залишити квартиру. ОСОБА_4 відмовився. Ніяких дій щодо ОСОБА_4 та доньки не вчиняв, нецензурною лайкою не висловлювався. Після цього разом із сином та сусідом вийшли з квартири. Повернулися до квартири пізно ввечері.
Пояснення ОСОБА_2 щодо обставин 19.07.2011 року підтвердив свідок ОСОБА_6, який в апеляційному суді пояснив, що 19.07.2011 року близько 18 години за проханням ОСОБА_2 він зайшов до його квартири та був присутнім при тому, як ОСОБА_2 постукав до кімнати, в якій перебував ОСОБА_4 та попрохав останнього піти з його квартири. При цьому нецензурною лайкою не висловлювався, фізичною розправою не погрожував. Коли до квартири зайшла ОСОБА_3 і запитала що трапилось, ОСОБА_2 їй відповів, що все нормально. На адресу ОСОБА_3 її батько ніяких погроз фізичної розправи не висловлював, а також не висловлювався нецензурною лайкою.
Вказані пояснення свідка ОСОБА_6 є аналогічними його поясненням, які він надав у суді першої інстанції, однак їм не була надана належна оцінка та вони безпідставно не були взяті судом першої інстанції до уваги.
З пояснень потерпілої ОСОБА_3 в апеляційній інстанції вбачається, що 19.07.2011 року повернувшись з роботи вона побачила, як її батько в присутності сусіда ОСОБА_6 погрожував ОСОБА_4 (її співмешканцю) фізичною розправою, при цьому висловлювався нецензурною лайкою, хапав його за одяг та вимагав залишити його квартиру. Побачивши її він почав також виганяти її з дому та погрожував фізичною розправою.
Однак пояснити, в чому виразилась погроза ОСОБА_2 у фізичній розправі з нею та ОСОБА_4 вона пояснити не змогла. Також ОСОБА_3 не змогла пояснити і те, яку шкоду психологічному здоров’ю вона отримала внаслідок дій її батька.
Потерпілий ОСОБА_4 в апеляційному суді пояснив, що 19.07.2011 року о 18.30 годині до квартири, де він проживає разом зі співмешканкою, її батьком та братом, зайшов ОСОБА_2 (батько співмешканки) разом із сусідом ОСОБА_6, одягнув рукавиці та почав кричати, щоб він покинув квартиру. Не звертаючи на нього уваги, він пішов до кімнати, де проживав з ОСОБА_3 За ним пішов ОСОБА_2 та продовжував виганяти його з квартири. Коли прийшла ОСОБА_3 її батько продовжував виганяти їх з дому, при цьому висловлювався нецензурною лайкою і погрожував йому фізичною розправою – побиттям. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 він отримав психологічну травму, яка виразилась в завданні шкоди його честі та гідності.
Вищенаведені пояснення ОСОБА_2 заслуговують на увагу, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що між ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 виникли неприязні стосунки в результаті незаконного проживання останнього у квартирі.
Тому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є зацікавленими особами і лише їх показання, які спростовує ОСОБА_2, не можна покласти в основу висновків про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення – насильства в сім’ї, оскільки будь-які інші докази на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні насильства в сім’ї у справі відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність за вчинення насильства в сім'ї настає у разі умисного вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до вимог Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» № 2789 - II від 15.11.2001 року, жертвою насильства в сім’ї є член сім'ї, який постраждав від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства з боку іншого члена сім'ї. Членом сім’ї є особи, які перебувають у шлюбі; проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання.
З матеріалів адміністративної справи, а саме з пояснень ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_4 є співмешканцем доньки ОСОБА_2 – ОСОБА_3, а тому не є членом сім’ї ОСОБА_2
Таким чином, висновки суду про наявність в діях ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є взагалі неприпустимими.
Також є помилковим посилання у постанові на вчинення ОСОБА_2 насильства у сім'ї, висловлювання нецензурною лайкою та погроз фізичною розправою, оскільки суддя першої інстанції не вмотивував свої висновки та не зазначив, який характер мали дії ОСОБА_2 та які наслідки від них настали.
Висловлювання ОСОБА_2 з приводу того, щоб ОСОБА_4 та ОСОБА_3 покинули їх квартиру не можуть бути розцінені як завдання шкоди психологічному здоров’ю.
З огляду на наведене, суддя першої інстанції дійшов неправильного висновку, визнавши ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не встановлена вина особи у його вчиненні.
Тому постанова судді підлягає скасуванню, а справа – закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2011 року про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173 – 2 КУпАП та закриття провадження у справі у зв’язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення – скасувати.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173 – 2 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Миколаївської області О.О. Губа