Справа № 11-650/11  11.10.2011 11.10.2011   27.12.2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

          Справа № 11 – 650/2011 року                                                 Головуючий у першій інстанції

Категорія: ч.2 ст.307 КК України                                           суддя: Маржина Т.В.

                                                                                                  Доповідач апеляційного суду:

                                                                                                  суддя: Губа О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 жовтня 2011 року                                                               м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області  в складі:     

головуючого:               Губи О.О.                                                            

суддів:                            Міняйла М.П., Рудяка А.В.

при секретарі:              Бойко М.А.

за участю прокурора: Якименка О.П.

засудженої:                  ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 серпня 2011 року, яким засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Чернігова, громадянку України, з середньою освітою, одружену, яка має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючу у зв’язку з тим, що знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, проживаючу за містом реєстрації по АДРЕСА_1 (раніше без реєстрації мешкала по    АДРЕСА_2,  не маючу судимості в силу ст. 89 КК України,

–          за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з застосуванням ст. 69 КК України без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України ОСОБА_1 зобов’язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально – виконавчої інспекції, повідомляти кримінальну – виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з’являтися для реєстрації в зазначену установу.

ОСОБА_1 звільнена з-під варти в залі суду.

Витрати за проведення судово-хімічної експертизи в сумі 843 грн. 84 коп. віднесено за рахунок держави.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що на початку травня 2011 року на березі річки Синюха, неподалік від місця свого проживання, а саме будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_1 зірвала дикоростучі рослини коноплі, перенесла до напівзруйнованої будівлі, розташованої напроти свого домоволодіння, де висушила їх та подрібнила, тобто незаконно придбала і виготовила особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс в загальній кількості 163 грами. В подальшому вищевказаний наркотичний засіб незаконно зберігала в зазначеній напівзруйнованій будівлі з метою подальшого збуту.

18 травня 2011 року та 27 травня 2011 року за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 незаконно збула          ОСОБА_2 особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, вагою 28,5 грами та 131,4 грами, отримавши грошову винагороду на загальну суму 3700 грн. (18.05.2011 року – 500 грн.; 27.05.2011 року – 3200 грн.).

В апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини та кваліфікацію дій ОСОБА_1, просить вирок скасувати внаслідок м’якості призначеного покарання, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував, що ОСОБА_1 раніше притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, ніде не працює, не має постійного заробітку. Зазначене, на думку апелянта, свідчить про те, що вона не стане на шлях виправлення та буде продовжувати злочинну діяльність. Зазначає, що суд не врахував ступінь тяжкості злочину та особу засудженої.

Крім того, зазначає, що суд в порушення роз’яснень п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 застосував ст. 69 КК України в частині додаткового покарання – конфіскації майна.

В запереченнях засуджена ОСОБА_1 просить вирок суду залишити без зміни, а апеляцію – без задоволення. При цьому посилається на те, що вона повністю визнала вину у вчиненому і щиро покаялась, має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, і постійне місце проживання. Також вказує на те, що вчинила злочин внаслідок тяжкого матеріального становища.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Якименка О.П. на підтримку апеляції, заперечення засудженої ОСОБА_1, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо винності  ОСОБА_1 у вчиненні злочину в сфері обігу наркотичних засобів  ґрунтуються на доказах, викладених у вироку, що в апеляції прокурором  не оспорюється.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі, суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого нею злочину, який відноситься до категорії тяжких; дані про особу винної, яка за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судима в силу ст.. 89 КК УКраїни, свою вину повністю визнала і у скоєному щиро розкаялась, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження), вчинила злочин внаслідок збігу тяжких особистих та матеріальних обставин.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Заслуговують на увагу твердження засудженої ОСОБА_1 в апеляційній інстанції про вчинення нею злочину внаслідок тяжкого матеріального становища, оскільки вона проживає в сільській місцевості, власного господарства не має, не отримує ніякої допомоги на утримання дитини від чоловіка, який відбуває покарання в місцях позбавлення волі, а також те, що вона на теперішній час не працює через знаходження у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на яку отримує допомогу на дитину до досягнення нею 3 – річного віку від держави.

Також, ОСОБА_1 має кредит у відділенні «ПриватБанку», який не могла своєчасно сплачувати у зв’язку з тяжким матеріальним становищем, а тому має перед банком заборгованість по кредиту більш, ніж 20000 грн.

За таких обставин, доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 ніде не працює, не має постійного заробітку, а тому вона не стане на шлях виправлення і буде продовжувати злочинну діяльність є необґрунтованими, оскільки спростовуються вищенаведеними підставами.

Крім того, колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 раніше притягувалася до кримінальної відповідальності і ця обставина не була врахована судом першої інстанції при призначенні їй міри покарання, оскільки засуджена є такою, що не має судимості в силу ст. 89 КК України.

 За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню, а вирок скасуванню з постановленням нового вироку.

          Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 серпня 2011 року відносно ОСОБА_3 – без зміни.

Головуючий:

Судді: