АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «24»січня 2012р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Попов Г. Г.
Суддів Черновського О.К. Семенюк К.М.
при секретарі Сабадаш Ю.С.
за участю прокурора Хоміцької Т.Б.
адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2010 року: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Троїцьке Любошівського району Одеської області , мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня , працюючого ТОВ ОРБ «Корпус Альфа», одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, визнано винуватим у вчинені злочину передбаченого ст. 296 ч.4 КК України та призначено йому покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишено заставу.
Заставу в сумі 8500 грн. , яка внесена на відповідний рахунок ТУ ДСА Чернівецької області після вступу вироку в законну силу повернуто заставодавцю згідно квитанції № 025400441.
В задоволені цивільних позовів ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 93 грн. 84 коп. за проведення експертизи на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області, 620 грн. 20 коп. та 177 грн. 20 коп. на користь лікарні швидкої медичної допомоги .
Вирішено питання про речові докази у справі.
Відповідно до вироку суду ОСОБА_2 26 серпня 2009 року приблизно о 8 год. 30 хв. з метою грубого порушення громадського порядку, виражаючи явну неповагу до суспільства у вигляді безпричинного приставання до громадян, за місцем свого проживання АДРЕСА_1 взяв спеціально пристосований гумовий кийок, заздалегідь приготовлений для завдання тілесних ушкоджень, вийшов зі
Справа №11/2490/36/2012 Головуючий у І інстанції Мамчин П.І.
Категорія ст. 296 ч.4 КК України Доповідач Попов Г.Г.
свого будинку на вулицю та зайшов на подвір’я будинку № 42 що по цій же вулиці, де грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, умисно безпричинно, з хуліганських спонукань завдав удар потерпілому ОСОБА_3 в пах, після чого продовжив наносити удари гумовим кийком по різних частинах тіла потерпілого , не зупиняючись і тоді коли той впав на землю. В результаті таких дій засудженого, потерпілому ОСОБА_3 було завдано легкі тілесні ушкодження.
Продовжуючи свої хуліганські дії, приблизно о 09 год. 20 хв. засуджений, вийшовши з подвір’я будинку АДРЕСА_1, пройшов до будинку № 44 , що по цій же вулиці, де гумовим кийком завдав один удар по голові та один удар по спині потерпілій ОСОБА_4 після чого цим же кийком завдав один удар по голові потерпілому ОСОБА_5, від якого той впав, при цьому засуджений продовжив тим же кийком наносити потерпілому удари по різних частинах тіла. В результаті дій засудженого, потерпілим спричинено легких тілесних ушкоджень , що призвели до короткочасного розладу здоров’я.
Таким чином в діях ОСОБА_2 є склад злочину передбаченого ст.. 296 ч. 4 КК України тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю , вчинене із застосуванням предмета пристосованого та заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
На вказаний вирок суду була подана апеляція засудженого ОСОБА_2 в якій він просить вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2010 року скасувати і постановити свій вирок яким визнати його винним за ст. 125 ч.2 КК України та призначити йому покарання не пов’язане з позбавленням волі. Посилається засуджений в апеляції на те, що вирок районного суду є незаконним , неповним і однобічним , кваліфікація його дій є невірною , а тому підлягає скасуванню. Зазначає засуджений в апеляції на те, що судом першої інстанції постановляючи вирок не враховано що між ним і сім’єю потерпілого ОСОБА_3 виникали постійні конфлікти щодо земельної ділянки, яка розташована в межах іх житлових будинків, та за оплату комунальних платежів. З потерпілим ОСОБА_5 виникали постійні словесні конфлікти із за його хвороби туберкульозом, та його поведінку. З потерпілою ОСОБА_4 виникли конфлікти з приводу того, що вона натякала його дочці ОСОБА_6 що спричинить ій тілесні ушкодження. Також в апеляції засуджений посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи що стосується доведеності його вини у вчиненні злочину передбаченого ст.. 296 ч. 4 КК України, та призначенням йому судом суворого покарання .
Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 22 лютого 2011 року апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці що до його засудження за ст.. 296 ч. 4 КК України без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2011 року за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 22 лютого 2011 року скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд, з підстав того, що апеляційний суд при розгляді даної справи не виконав вимоги ст.. 377 КПК України та при залишені апеляції без задоволення в ухвалі не зазначені підстави через які апеляцію визнано необґрунтованою.
Вищий спеціалізований суд України зазначив що апеляційний суд не звернув увагу на те, що судом першої інстанції не належним чином досліджено питання чи охоплювалось умислом ОСОБА_2 вчинення хуліганських дій з мотивів явної неповаги до суспільства, так як з матеріалів справи вбачається , що висновок суду про наявність в його діях хуліганських спонукань є недостатньо мотивованим та обґрунтованим.
Зазначено також, на те, що судом апеляційної інстанції при розгляді апеляції суті всіх зазначених доводів в ухвалі не навів іх ретельно не перевірив, відповіді на всі доводи не дав і свого рішення про залишення без зміни рішення суду першої інстанції належним чином не мотивував.
Крім того також підставою скасування ухвали апеляційного суду було неповідомлення належним чином захисника засудженого адвоката ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи апеляційним судом.
З вищевикладених підстав ухвала апеляційного суду скасована із направленням справи на новий апеляційний розгляд під час якого мають бути усунуті зазначені недоліки.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка вважає, що вирок суду, слід залишити без змін, а апеляцію засудженого без задоволення, засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, які просили вирок районного суду скасувати та перекваліфікувати дії засудженого із ст. 296 ч.4 КК України на ст. . 125 КК України та призначити йому покарання не пов’язане з позбавленням волі, провівши по справі часткове судове слідство, допитавши потерпілого ОСОБА_3 перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню.
Згідно до доказів по кримінальній справі які були досліджені в судовому засіданні , районний суд, прийшов до правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю з застосуванням гумового кийка, який спеціально пристосований та заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень і заподіяння цим кийком 26.08.2009 року, зранку, трьом потерпілим –ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень, які призвели до короткочасного розладу їх здоров’я.
По справі належними доказами встановлено, що в той день тобто 26 серпня 2009 року ніхто ОСОБА_2 із числа потерпілих не ображав, а ОСОБА_2, знаючи, що потерпілий ОСОБА_3 який е пенсіонером і не зможе йому протистояти є самий вдома з хуліганських спонукань, взявши з дому гумовий кийок, будучи налаштованим на грубе порушення громадського порядку, прийшов на подвір’я, а потім в будинок потерпілого ОСОБА_3, де діючи із особливою зухвалістю висловлюючись до потерпілого нецензурними словами, кийком став безпричинно його бити, на протязі тривалого часу не зупиняючись і тоді коли потерпілий впав на землю заподіявши йому чисельні тілесні ушкодження. Безпідставні посилання засудженого ОСОБА_2 в апеляції що він діяв з підстав конфліктів яки виникали між ним, та потерпілим ОСОБА_3 так як він в процесі своїх хуліганських дій не висловлював будь яки претензії конкретного характеру до потерпілого, а безпричинно відчуваючи свою фізичну перевагу над потерпілим у останнього на подвір’ї, та на очах у сусідів кийком тривалий час бив його заподіявши йому чисельні тілесні ушкодження. На прохання потерпілого ОСОБА_3 який лежав на землі та якого засуджений ОСОБА_2 бив кийком по різним частинам тіла, не бити його, та на крики сусідки ОСОБА_8 яка намагалась припинити хуліганські дії засуджений ОСОБА_2 не припиняв бити потерпілого, тим самим вчинив грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю , вчинене із застосуванням предмета пристосованого та заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Ці всі дії ОСОБА_2 свідчать про те, що він на той час висловлюючись нецензурною лайкою, та наносячи удари кийком потерпілому , почувши прохання потерпілого не бити його та крики сусідки не бити потерпілого та припинити свої неправомірні дії усвідомлював, що своїми діями грубо порушує громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства з особливою зухвалістю і бажав цього так як продовжував зневагу до оточуючих і свої хуліганські дії.
Так як показав потерпілий ОСОБА_3 будучи допитаним в судовому засіданні апеляційним судом при проведенні часткового судового слідства засуджений ОСОБА_2 продовжував його бити після його прохання припинити його побиття, та після крики сусідки ОСОБА_8 припинити його побиття, та що ОСОБА_2 наніс йому приблизно до 10 –15 ударів ногами та кийком по всьому тілу, що також свідчить про та що ОСОБА_2 усвідомлював і навмисно грубо порушував громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства діяв зі особливою зухвалістю.
Той факт, що ОСОБА_2 своїми навмисними діями грубо порушував громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства із особливою зухвалістю крім показів очевидців події доведено і показами свідків яки чули крики потерпілого ОСОБА_3 з проханням до ОСОБА_2 щоб його не бив останній, та крики сусідки ОСОБА_8 до ОСОБА_2 щоб він припинив побиття потерпілого.
Вина засудженого ОСОБА_2 в навмисному грубому порушенні громадського порядку, виражаючи явну неповагу до суспільства діючи зі особливою зухвалістю і застосуванням кийка спеціально пристосованого до нанесення тілесних ушкоджень, також по справі доведено чисельністю тілесних ушкоджень та іх локалізацію яких засуджений заподіяв потерпілому ОСОБА_3 який е пенсійного віку і відповідного опору засудженому неспроможний був чинити, та після побиття залишився на землі у крові доки не надали йому сторонню допомогу і відправили в лікарні.
Так згідно до висновку експерта за № 2508 від 07.10.2009 року потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження - забій осадження грудної клітки, забій передньої черевної стінки, забій поперекової ділянки, осадження шкіри з слідами кровотечі лівого слухового проходу, чисельні забої м’яких тканин голови, садна на тулубі і кінцівках, забій м’яких тканин обличчя. Також потерпілому заподіяно тілесні ушкодження у вигляді струс головного мозку які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасних розладом здоров’я. Всі вище перелічені тілесні ушкодження виникли в результаті дій твердих тупих предметів , можливо від удару кулаками рук, ногами, гумовим кийком, по строку можуть відповідати вказаним в постанові обставинам. ( а.с. № 39 т.1).
Продовженням свої хуліганських дій засудженим ОСОБА_2 по справі доведено і тим що засуджений після побиття потерпілого ОСОБА_3 вийшовши з подвір’я будинку АДРЕСА_1, пройшов до будинку № 44 , що по цій же вулиці, де гумовим кийком безпричинно з хуліганських спонукань бажаючи показати свою грубу силу, та зневагу до оточуючих завдав один удар по голові та другий удар по спині потерпілій жінки ОСОБА_4 після чого цим же кийком завдав один удар по голові потерпілому ОСОБА_5, який е інвалідом другої групи від якого той впав, при цьому засуджений продовжив тим же кийком наносити потерпілому ОСОБА_5 удари по різних частинах тіла, спричинивши обом потерпілим легких тілесних ушкоджень , що призвели до короткочасного розладу здоров’я.
Всі ці обставини знайшли своє підтвердження в показаннях потерпілих, як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні, в показаннях засудженого ОСОБА_2. який не заперечував факт нанесення потерпілим гумовим кийком ударів в той день, але робив це не з хуліганських мотивів, а з метою самозахисту і на ґрунті неприязних стосунків.
Вина підсудного доведено показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 які підтвердили, що засуджений в той день, зранку, з кийком в руках зайшов на подвір’я ОСОБА_3, де побив останнього, на прохання потерпілого не бити його і крики свідка очевидця подій ОСОБА_8 не реагував, а продовжував свої хуліганськи дії, а потім вийшов з двору і продовжуючи хуліганські дії кийком наніс удари ОСОБА_4, ОСОБА_5 по голові, збив ОСОБА_5 з ніг і продовжував бити кийком по голові та тулубу, та також не реагував на зауваження очевидців припинити свої хуліганські дії.
Як свідки так і потерпілі згідно до іх показів сприймали дії засудженого ОСОБА_2 як хуліганство, порушенням ним громадського порядку, так як з іх слів ніхто з потерпілих його не ображав, а він виражав явну зневагу до суспільства та існуючих правил і норм поведінки.
Висновками судово-медичних експертиз (а.с. 99-100, 115-121, 136-137) підтверджено, що потерпілим ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 діями засудженого були заподіяні легкі тілесні ушкодження, які призвели до короткочасного розладу здоров’я (забійні рани голови, струсу головного мозку, множинні синці, садна голів та тулубів потерпілих).
Всі ці тілесні ушкодження виникли в результаті дій твердих тупих предметів, можливо від ударів кулаками рук, ногами, гумовим кийком.
Таким чином сукупністю зібраних по справі доказів доведено, що ОСОБА_2 вчинив хуліганство із застосування предмета, який пристосований для нанесення тілесних ушкоджень і його дії вірно кваліфіковані судом по ч. 4 ст. 296 КК України. Безпідставні посилання засудженого ОСОБА_2 на те що він заподіяв потерпілу ОСОБА_3 захищаючись від нього, а потерпілим ОСОБА_5 і ОСОБА_4 у зв’язку із неприязненних відносинах, так всі його дії свідчать про те, що він діяв з хуліганських спонукань.
Підстав для перекваліфікації дій засудженого на ст. 125 КК України і призначення йому іншого, менш суворого виду покарання, колегія не вбачає, так як встановлено матеріалами справи ОСОБА_2 безпідставно посилається на неприязнені відносини та конфлікти із потерпілими, так як він своїми діями грубо порушував громадський порядок та виражав явну неповагу до суспільству .
Твердження ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 перший напав на нього, схопив його за шию і він вимушений був захищатись є неспроможним, спростовується матеріалами справи і в тому числі висновком судово-медичної експертизи (а.с. 180-181, том №1) згідно якого у ОСОБА_2 не було виявлено тілесних ушкоджень на шиї, а лише садна лівої кисті та лівої гомілки, яких він міг отримати при нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому і падінням разом із протерпіли ОСОБА_3 коли він бив потерпілого на землі лежачого , так як сам засуджений не стверджує що хтось з потерпілих вдарів його. Крім того покази засудженого ОСОБА_2 в цієї частині являються суперечливими, та неправдивими так як в одних показав він стверджує що його потерпілий ОСОБА_3 схопив за шию, а коли експертиза дала висновок що тісних ушкоджень у нього на шиї немає він почав стверджувати вже що його ОСОБА_3 схопив за плече і вони обоє впали на землю ( а.с. № 30 т. 1, 66 т. 2) що свідчить про неправдиві покази в цієї частині.
Також засуджений ОСОБА_2 в своїх показах ( а.с. № 309 т. 1) показав що перед тим як піти до потерпілого ОСОБА_3 зайшов в будинку взяв з дому гумовий кийок і пішов до потерпілого, що доводить той факт, що він заздалегідь підготувався до скоєння даного злочину, що і підтверджується показами потерпілий і свідків.
Покази підсудного ОСОБА_2 про те, що він діяв при побитті потерпілого ОСОБА_3 в цілях самооборони і що потерпілий перший почав бійку, спростовується по справі показами потерпілого ОСОБА_3, та показами потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_4 висновками експертиз, та показами свідків, та сукупністю доказів яки досліджені по справі..
Як встановлено по матеріалам справи, при призначенні покарання засудженому районний суд, відповідно до ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання, в тому числі і ті, на які є посилання в апеляції ОСОБА_2 .
З врахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2010 року щодо ОСОБА_2 – без змін.
Головуючий Попов Г.Г.
Судді Черновський О.К.
Семенюк К.М.