Справа № 9 кв-214 2007 р.                                                       Головуючий по 1 інстанція

Категорія: 1                                                                                 Шершав M.I.

Доповідач в апеляційній Інстанції Батюк А.В. Доповідач       в       касаційній інстанції Магда Л.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2007 р.                                                                                     м. Черкаси

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі:

Головуючого Вініченка Б.Б.

Суддів                Храпка В.Д.

Качана О.В. Бабенка В.М. Магди Л.Ф.

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 18 лютого 2005 р. та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 14 квітня 2005 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Свято-Воскресенського кафедрального собору Української Православної Церкви Київського Патріархату про розірвання трудового договору за власним бажанням, витребування трудової книжки, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані відпустки, відшкодування моральної шкоди, вивчивши матеріали справи,

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Свято-Воскресенського кафедрального собору Української Православної Церкви Київського Патріархату про розірвання трудового договору за власним бажанням, витребування трудової книжки, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані відпустки, відшкодування моральної шкоди.

В позовній заяві вказував, що з 10 березня 2000 р. працював священиком в Свято-Воскресенському соборі Української Православної Церкви Київського Патріархату м. Суми і з ним наказом № 009 від 10 березня 2000 р. було укладено трудовий договір безстроково. В червні 2004 р. через конфлікт з прихожанами, що виник в березні 2004 р., та в зв'язку з нагодою продовжити навчання за кордоном, позивач вирішив звільнитися з роботи за власним бажанням, однак відповідач відмовляє йому в оформленні звільнення, видачі належно оформленої трудової книжки та виплаті всіх передбачених трудовим законодавством платежів. Тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 18 лютого 2005 р. провадження по справі закрито на підставі ч. 1 ст. 227 ЦПК України (1963 р.). В ухвалі суду вказано, що даний спір не підсудний суду загальної юрисдикції.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 14 квітня 2005 р. ухвала суду залишена без змін. В ухвалі апеляційного суду зазначено, що судам загальної юрисдикції непідвідомчі питання, які відносяться до внутрішньо-організаційної діяльності церкви.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема Конституції України, та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про їх скасування і передачу справи на новий розгляд по суті позовних вимог до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява ОСОБА_1була прийнята судом до розгляду і розглядалася по суті за участю сторін 8, 25 листопада, 17 грудня 2004 р. та 18 лютого 2005 р.

Отже доводи касаційної скарги про те, що судом відмовлено у розгляді його позову, що являється порушення його конституційних прав, не відповідають обставинам справи.

Відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» законодавство про працю поширюється на громадян, які працюють у релігійних організаціях та створених ними підприємствах, добровільних закладах на умовах трудового договору.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 указом керуючого Сумською єпархією УПЦ Київського Патріархату був прийнятий в клір Сумської єпархії та призначений священиком Свято-Воскресенського Собору м. Суми. Належних доказів про те, що він працював у відповідача за

трудовим договором позивач суду не надав.

За наведених обставин суд обгрунтовано прийшов до висновку про те, що трудовий спір між сторонами відсутній, а правовідносини, які склались у позивача з відповідачем відносяться до внутрішньо-організаційної діяльності Української Православної Церкви Київського Патріархату і спір між Церквою і священиком суду загальної юрисдикції не підвідомчий.

Таким чином, судами при вирішенні справи правильно застосовані норми матеріального права, дотриманні вимоги норм процесуального права, тому підстав для їх скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 336, 342, 344, 345 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 18 лютого 2005 р. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14 квітня 2005 р. залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.