30.01.2012                                          

Справа № 1-28

                                              за 2012 рік

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24 січня 2012 року          Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі:  головуючого судді Ляху Г.О.

          при секретарі Самісько М.Г.

          з участю прокурора Трач Р.І.

          адвоката ОСОБА_1

          представника потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, молдованина, не одруженого, з неповною середньою освітою, не працюючого, раніше судимого вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 30 травня 2001 року за ст. 102 КК України в редакції 1960 року до позбавлення волі строком на один рік та звільнений з місця позбавлення волі 02 листопада 2001 року умовно-достроково з невідбутим строком покарання 4 місяця 21 день, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2011 року близько 19 години 45 хвилин ОСОБА_3, знаходячись на дачній ділянці ОСОБА_4 в АДРЕСА_1, в ході конфлікту із останнім умисно наніс йому декілька ударів руками і ногами в область тулуба та обличчя, в результаті чого потерпілому були спричинені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад його здоров’я у вигляді синця обличчя, садна правої нижньої кінцівки та перелому 8-го ребра зліва.

Підсудний винним себе визнав повністю і показав, що дійсно 07 вересня 2011 року на дачній ділянці ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 між ним та потерпілим виник побутовий конфлікт. Під час сварки, він штовхнув останнього, в результаті чого потерпілий отримав тілесні ушкодження. У вчиненому щиро розкаявся.  

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що 07 вересня 2011 року в ході сварки із підсудним, останній завдав йому декілька ударів по тулубу та обличчю, в результаті яких він отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад його здоров’я. Претензій до підсудного не має, оскільки останній відшкодував повністю завдану йому шкоду.

Враховуючи, що підсудний свою вину визнав повністю, суд з урахуванням думки учасників судового розгляду в порядку ст. 299 ч. 3 КПК України вважає недоцільним дослідження інших доказів про вищевказані обставини справи, оскільки такі обставини ніким не оспорюються.

Суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає, що вина підсудного в умисному нанесені тілесних ушкоджень потерпілому повністю доказана та його дії вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ст. 125 ч.2 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.     

При вирішенні питання про призначення покарання суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, дані про винну особу, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

                             - 2 -

Зокрема, що підсудний раніше судимий, задовільно характеризується по місцю проживання, потерпілий не має до нього претензій.

Суд визнає обставинами, які пом’якшують покарання підсудного добровільне відшкодування ним завданих злочином збитків та його щире каяття, яке виразилось у тому, що він визнав свою вину та щиро жалкує про скоєння ним злочину, засуджує свою протиправну поведінку, відшкодував завдану злочином шкоду та в процесі досудового та судового розгляду справи давав правдиві показання, які сприяли органам правосуддя встановити істину по справі.   

Суд визнає обтяжуючими покарання обставини вчинення підсудним злочину щодо особи похилого віку та скоєння нового умисного злочину при наявності судимості за умисний злочин, тобто рецидив злочинів.   

За таких обставин, враховуючи, що підсудний вину повністю визнав та у вчиненому щиро розкаявся, відшкодував завдану злочином шкоду, суд вважає за доцільне призначити йому міру покарання, необхідну і достатню для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, у виді штрафу.

Щодо заявлених в суді вимог про стягнення з підсудного витрат на оплату праці представника потерпілого, суд виходить з того, що відповідно до змісту ст. 49 КПК України та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 9 постанови № 13 від 02 липня 2004 року «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», потерпілий з моменту визнання його таким може мати представника в кримінальному процесі, зокрема з числа адвокатів.

Як видно з матеріалів справи ОСОБА_4 скористався цим правом. Будучи визнаним потерпілим, він на законних підставах мав свого представника в суді –адвоката ОСОБА_2, на оплату праці якого відповідно до ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» потерпілий витратив 800 гривень, які згідно ст. 93 КПК України мають бути стягнуті з підсудного.

Керуючись ст.ст. 321-344 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Речовий доказ по справі - футболку, яка знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_4, після вступу вироку у законну силу, вважати йому повернутою.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 витрати по оплаті праці представника потерпілого в розмірі 800 (вісімсот) гривень.  

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернівецької області протягом п’ятнадцяти днів через райсуд з моменту його проголошення.

              Суддя: