Справа №  2-3507/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30.01.2012 року  Дніпровський районний суд м.Херсона у складі

головуючого судді                                            Іванищука А.А.

при секретарі                                                Кузьомі І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО»  про захист прав споживача, визнання угоди недійсною та стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист прав споживача, визнання угоди недійсною та стягнення грошових коштів, мотивуючи, що 19.09.2011 року між ним та відповідачем було укладено угоду №373588 від 19.09.2011 року, додаток №1 та додаток №2 до угоди №373588 від 19.09.2011 року. Згідно Додатку №1 він отримав право на придбання автомобіля «ВАЗ 210994» вартістю 64200,00 грн.  Він відповідно до умов угоди вніс плату за послуги, пов’язані зі вступом до системи в розмірі 2311,20, а також вніс 6733,51 грн. авансового внеску, а також сплатив 2 щомісячних внески по 961,93 грн. кожен та один внесок в розмірі 961,93 грн., на загальну суму 11930,50 грн., однак права на отримання автомобіля не отримав.  Зазначена угода порушує його права як споживача. Вважає, що угода суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів» внаслідок здійснення ТОВ «АВТО ПРОСТО» нечесної підприємницької практики і є такою, що містить несправедливі умови. У зв’язку з наведеним просив позов задовольнити,  визнати недійсною угоду №373588 від 19.09.2011 року, додаток №1 та додаток №2 до угоди №373588 від 19.09.2011 року, укладену між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», стягнути з відповідача борг в сумі 11930,00 грн. та понесені судові витрати в сумі 188,20 грн.  

У судовому засіданні позивач та його представник за довіреністю ОСОБА_2  підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд позов  задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві. Позивач надав згоду на ухвалення заочного рішення.   

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, суд встановив, що 19.09.2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ „АВТО ПРОСТО” було укладено Угоду № 373588 з додатками №1 та №2, з метою придбання легкового автомобіля „ВАЗ 210994» вартістю 64200,00 грн.; згідно умов вказаного договору відповідач виступає виконавцем певних послуг, а позивач являється їхнім споживачем; відповідно до ст.1 вказаної угоди предметом угоди є надання Учаснику Системи послуг системи Авто Так, спрямованих на придбання автомобіля; відповідно до ст.2 угоди АВТО ПРОСТО  є товариством, що надає послуги, предметом яких  є придбання автомобілів Учасниками через систему придбання у групах Авто Так; відповідно до ст.3 угоди АВТО ПРОСТО зобов’язалось надати учаснику системи наступні послуги в порядку та строки, визначені угодою, включаючи, але не обмежуючись: включення учасника до системи АвтоТак шляхом підписання даної угоди; формування груп учасників для придбання автомобіля; включення учасника до групи для придбання автомобілів; організація та створення умов для придбання автомобілів учасників системи; здійснення оплати автомобіля постачальнику за рахунок коштів, сплачених учасниками системи,  на умовах угоди; забезпечення отримання автомобіля учасником системи згідно умовами угоди; відповідно до додатку №1  позивач отримав право на придбання автомобіля „ВАЗ 210994» вартістю 64200,00 грн.; разом з тим, згідно ст.5 угоди учасник  зобов’язується виконувати зобов’язання, передбачені угодою, в порядку та строки, визначені угодою; статтею 7 визначено, що угода діє до моменту виконання обома сторонами всіх зобов’язань, передбачених угодою; позивач, відповідно до умов угоди, сплати вступний внесок в розмірі 2311,20 грн., про що свідчить квитанція №11474.768.1 від 19.09.2011 року; крім того вніс авансовий внесок у сумі 6733,51 грн. та сплатив 2 щомісячних внесків по 961,93 грн. та один внесок в розмірі 961,93 грн., що підтверджується квитанцією 11474.768.2 від 19.09.2011 року, квитанцією №272 від 07.10.2011 року, квитанцією №259 від 07.10.2011 року та квитанцією №142 від 08.10.2011 року; усього позивачем сплачено відповідачу 11930,00 грн., однак прав на отримання автомобіля він так і не отримав; як вбачається із статті 4 додатку № 2 до угоди № 373588 від 19.09.2011 року ТОВ «АВТО ПРОСТО» щомісячно самостійно організовує та проводить асигнаційний акт, а право на отримання автомобіля позивачем залежить від розміру чистого фонду групи і внесення коштів іншими учасниками системи. При цьому відповідач створив складну багатоступінчату, двозначну, незрозумілу для споживача схему визначення одного лише права на отримання автомобіля через механізми: сплати повних внесків, цілих чистих або половинних чистих внесків, накопичення внесків, пропозиції авансових внесків. Посилаючись на збереження конфіденційного характеру пропозиції, у статті 6 додатку № 2 ТОВ «АВТО ПРОСТО» зобов’язує учасника системи надсилати свою пропозицію  у закритому конверті, в якому учасник має продублювати свої індивідуальні дані та зазначити кількість вже сплачених авансових внесків (за наявності) та авансових внесків, що пропонуються до сплати у випадку перемоги пропозиції учасника. І лише, якщо ця пропозиція перемагає, учасник має сплатити кількість запропонованих і ще не сплачених авансових внесків, нарахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент проведення асигнаційного акту.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, ст. 18  Закону України “Про захист прав споживачів”  продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

 Згідно ч.4 ст. 18 цього Закону перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

 Відповідно до ч. 5, 6, 8 ст. 18 цього Закону, якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним. У разі коли визнання положення недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

 Статтею 19  Закону України “Про захист прав споживачів” заборонено нечесну підприємницьку практику, яка включає, зокрема будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману, спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б,  стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, специфікація та ціна або спосіб розрахунку ціни чи наявність знижок або інших цінових переваг.

 Згідно ч.3 ст.19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману:  пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

  Відповідно до ч.6 ст. 19 цього Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

 Таким чином, відповідач, керуючись додатком № 2 до угоди, формує групу учасників системи, надалі створює фонд цієї групи за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених учасниками групи, тобто за кошти учасників системи, а потім один раз на місяць розподіляє фонд групи між учасниками системи, але право на купівлю автомобіля отримують не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість авансових чистих щомісячних платежів та задекларували найбільшу кількість чистих щомісячних внесків. Отже, розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги ст. 19 Закону України “Про захист прав споживачів”, коли один учасник системи за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику системи. При цьому, саме одержання права на отримання автомобіля, що передається у власність учаснику системи, до його повної оплати є «компенсацією» за рахунок коштів інших учасників системи, залучених до умови діяльності програми «Авто Так». Тому, відповідно до ч. 6 ст. 19 цього Закону угода, вчинена з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсною.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

За таких обставин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки  угода № 373588 від 19.09.2011 року, додаток №1  та додаток №2 до угоди №373588 від 19.09.2011 року  суперечать положенням Закону України “Про захист прав споживачів” внаслідок здійснення ТОВ «АВТО ПРОСТО» нечесної підприємницької практики і є такими що містить несправедливі умови, тому зазначена угода та додатки до неї є недійсними.

Відповідно ст.88 ЦПК України - стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої  сторони  понесені  нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 5-11, 60, 88, 208, 209, 213, 214, 215, 224-226, 294 ЦПК України, Законом України  «Про захист прав споживачів», ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, суд –

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО»  про захист прав споживача, визнання угоди недійсною та стягнення грошових коштів - задовольнити.

Визнати недійсними  угоду  №373588 від 19.09.2011 року, додаток №1  та додаток №2 до угоди №373588 від 19.09.2011 року укладені між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю  «АВТО ПРОСТО».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 11930,50 грн. (одинадцять тисяч дев’ятсот тридцять грн. п’ятдесят коп.)  - сплачені грошові кошти.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_1  понесені ним судові витрати в сумі 188,20 грн. (сто вісімдесят вісім грн. двадцять коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, через Дніпровський районний суд м.Херсона. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

Суддя                                             А.А.Іванищук