Справа № 2-а-6511/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2011 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого –судді                     Салтан Л.В.

при секретарі                               Небесній О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області

про стягнення недоплаченої та нарахування щомісячної соціальної допомоги дітям війни,

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить стягнути з відповідача недоплачену йому як дитині війни щомісячну соціальну допомогу за період з 1 січня 2008 року по 31 серпня 2011 року в розмірі 5 169,90 грн.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 14 жовтня 2011 року позов в частині вимог за періоди з 1 січня 2008 року по 10 квітня 2011 року залишено без розгляду.

Позивач звернувся до суду з заявою в якій позов підтримує та просить справу розглянути без участі позивача.

Представник відповідача –Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області в судове засідання не з’явився, повідомлявся, про причини неявки суд не сповістив.

Суд дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Одеській області та має статус дитини війни.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

З урахуванням постановлення судом ухвали від 14 жовтня 2011 року про залишення позовної заяви в частині вимоги за період з 1 січня 2008 року по 10 квітня 2011 року без розгляду, захисту підлягають права позивача починаючи з 11 квітня 2011 року.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту.

Суд приймає до уваги відсутність законодавчого обмеження щодо виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року, при цьому суд не вважає, що відсутність у Державному бюджеті України видатків на виплату державної соціальної допомоги дітям війни є підставою для невиконання вимог Закону з боку відповідача щодо виплати позивачу державної соціальної допомоги, як дитині війни.

Мінімальний розмір пенсії за віком згідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік, який застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку суду, не є перешкодою для застосування величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 ст. 28 мінімального розміру пенсії за віком.

Суд враховує, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14 червня 2011 року    № 3491-VI прикінцеві положення доповнено пунктом 4 такого змісту: «Установити що у 2011 році норми і положення статей 39, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Пунктом шостим Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 6 липня 2011 року № 745 встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.

          Суд враховує також і те, що вказаний вище Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14 червня 2011 року набув чинності з моменту його опублікування –18 червня 2011 року, а Постанова Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»від 6 липня 2011 року № 745 набрала чинності –23 липня 2011 року, отже до 23 липня 2011 року були відсутні обмеження щодо виконання положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Приймаючи до уваги принцип дії закону у часі, суд враховує відсутність законодавчого обмеження щодо виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року, при цьому суд не вважає, що відсутність у Державному бюджеті України видатків на виплату державної соціальної допомоги дітям війни є підставою для невиконання вимог Закону з боку відповідача щодо виплати позивачу державної соціальної допомоги, як дитині війни.

Також суд вважає, що Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою передбачені виплати державної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 10% щомісячно у вказаний період не відповідала вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 9 ч.4 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Разом з тим, треба зазначити, що обов’язок по здійсненню перерахунку належних до виплати позивачу грошових сум покладено на відповідний орган Пенсійного фонду України, оскільки п. 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за № 8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії.

У зв’язку з чим суд не може виконувати обов’язки суб’єкта власних повноважень, покладених на нього законом, таким чином у задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання відповідача виплатити вказане підвищення у певній сумі треба відмовити.

При цьому суд вважає, за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати відмову відповідача щодо проведення нарахування, перерахунку та виплати позивачу підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком та зобов’язати відповідача здійснити позивачу відповідний перерахунок та виплату підвищення до пенсії, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».

При викладених обставинах суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги, визнати неправомірними дії Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, зобов’язати відповідача поновити порушене право позивача та здійснити нарахування, перерахування підвищення невиплаченої державної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 травня 2004 року за період з 11 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року.

Керуючись ст.ст. 6-14, 17, 19, 99, 100, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254, 256 КАС України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 травня 2004 року, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року, ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії», п. 6 ст. 3 ЦК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення недоплаченої та нарахування щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни»–задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо проведення нарахування, перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 11 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року.

Зобов’язати Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення до пенсії, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»за період з 11 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року.

Відповідно до ч.1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України допустити негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.

В іншій частині позову –відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Київського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий                                                                       Салтан Л.  В.