____________ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ____________________
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
" 27 " вересня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Декайла П.В. суддів -Стадника О.Б., Демченко О.В. за участю прокурора - Бурлаки Г.В. захисника - адвоката ОСОБА_1 засудженої-ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Тернополі кримінальну справу за апеляцією захисника - адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 11 липня 2006 року. Цим вироком
ОСОБА_2, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, із середньою освітою, одружену, маючу на утриманні неповнолітню дитину, працюючу приватним підприємцем, жительку АДРЕСА_1 є, раніше судиму - 12 березня 2003 року Тернопільським міським судом за ч..2 ст.342 КК України до штрафу в розмірі 1500 грн.,
- засуджено за ч.І ст.366 КК України до штрафу в розмірі 800 (вісімсот) гривень в доход держави з позбавленням права працювати на посадах, пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків строком на 1(один) рік.
Судом постановлено стягнути із засудженої ОСОБА_2 539 грн. судових витрат.
Згідно вироку ОСОБА_2 визнана винною та засуджена за те, що будучи суб'єктом підприємницької діяльності - службовою особою і виконуючи організаційно-розпорядчі обов'язки та наділеною повноваженнями по підпису офіційних документів, 28 липня 2005 року, діючи у власних інтересах та в інтересах третіх осіб, з корисливою метою, особисто дала вказівку головному бухгалтеру ОСОБА_4. на заповнення фіктивної довідки про доходи продавця магазину «Нізон», що належить ОСОБА_2 як приватному підприємцю, в якій зазначила завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_3
Справа № 11 - 312, 2006 р. Головуючий у І інстанції -Шульгач М.П.
Категорія - ч.І ст.366 КК України Доповідач - Декайло П.В.
2
нібито працює продавцем магазину «Нізон» (постійне та основне місце роботи) та в період з січня 2005 року по червень 2005 року їй нарахована і виплачена заробітна плата на загальну суму 4204 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні). Дану довідку ОСОБА_2 скріпила своїм підписом у графі «директор» та печаткою,після чого видала її ОСОБА_3
В апеляційній скарзі та доповненні до неї захисник - адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2, не оспорюючи доведеність винності засудженої та кваліфікацію вчиненого нею злочину, просить змінити вирок Тернопільського міськрайонного суду від 11 липня 2006 року в частині призначеного ОСОБА_2 покарання - виключивши з резолютивної частини вироку додаткове покарання у виді позбавлення права працювати на посадах, пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків строком на 1(один) рік. Покликається на те, що судом першої інстанції, при призначенні ОСОБА_2 покарання, було допущено неправильне застосування кримінального закону, яке виразилось в тому, що суд вийшов за межі санкції ч.І ст.366 КК України, призначивши до основного покарання у виді штрафу як додаткове покарання - позбавлення права працювати на посадах, пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків строком на 1(один) рік, що не передбачено санкцією вказаної статті.
Заслухавши доповідача, захисника - адвоката ОСОБА_1, який підтримав подану в інтересах засудженої ОСОБА_2 апеляцію та просить вирок суду першої інстанції в частині призначення засудженій покарання змінити, засуджену ОСОБА_2, яка підтримала позицію свого захисника, міркування прокурора про те, що вирок суду слід змінити виключивши з резолютивної частини вироку додаткове покарання як позбавлення права займати певні посади, а в решті вирок слід залишити без змін, оскільки він є законним та обґрунтованим, покарання призначено відповідно до вимог КК України, перевіривши матеріали справи та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляція захисника - адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 підлягає до задоволення з наступних підстав.
Винність засудженої у вчиненні інкримінованого їй злочину та кваліфікація її дій в апеляції не оспорюються.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у скоєнні злочину, за який її засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні, аналіз яким суд дав у вироку, і є обгрунтованим.
Проте, суд першої інстанції, призначаючи засудженій ОСОБА_2 покарання, допустився неправильного застосування кримінального закону, що виразилось у неправильному тлумачення закону, яке суперечило його точному змісту.
Так, відповідно до санкції ч.І ст.366 КК України, передбачається покарання у виді альтернативних двох основних покарань: штрафу та обмеження волі та обов'язкове додаткове покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років для покарання у виді обмеження волі.
Суд першої інстанції, призначаючи основне покарання у виді штрафу в розмірі 800 грн., допустився помилки, яка виразилась у призначенні додаткового
з
покарання у виді позбавлення права працювати на посадах, пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків строком на 1(один) рік. Вказане додаткове покарання, виходячи із змісту санкції ч.І ст.366 КК України є обов'язковим додатковим покаранням для основного покарання у виді обмеження волі. Таким чином, суд першої інстанції, призначивши штраф не вправі був призначати ще й позбавлення права працювати на посадах, пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків.
Таке неправильне застосування кримінального закону у відповідності до вимог ст.367 КК України є безумовною підставою для зміни вироку в частині призначеного покарання та задоволення із вказаних підстав апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 та виключення із резолютивної частини вироку Тернопільського міськрайонного суду від 11 липня 2006 року вказівки на засудження ОСОБА_2 до додаткового покарання у виді позбавлення права працювати на посадах, пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків строком на 1(один) рік.
Щодо призначеного судом першої інстанції основного покарання, то колегія суддів вважає, що воно призначене у відповідності до вимог ст.ст.50; 65-67 КК України є необхідне та достатнє для виправлення засудженої та не оспорюється в апеляції.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 362, 365-367, 371 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 задовольнити.
Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 11 липня 2006 року в частині призначеного ОСОБА_2 покарання змінити.
Виключити із резолютивної частини вироку вказівку про призначення ОСОБА_2 додаткового покарання у виді позбавлення права працювати на посадах, пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків строком на 1(один) рік.
Вважати ОСОБА_2 засудженою за ч.І ст.366 КК України до штрафу в розмірі 800 грн.^ісімсот гривень) в доход держави.