ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-136/11/0227
Головуючий у 1-й інстанції: Тарнавський М.В.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької про перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області про перерахунок та стягнення недоотриманої доплати до пенсії як дитині війни.
Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28.01.2011 року позов задоволено:
визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії позивачу за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року;
зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області здійснити перерахунок та виплатити позивачу недоотримане підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року, з врахуванням сум підвищення до пенсії, як дитині війни, отриманих позивачем за вказаний період.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 31.12.2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ст.ст.197, 183-2 КАС України, проводить розгляд справи в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян “діти війни” в розумінні статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” особам, що належать до соціальної категорії громадян “діти війни”, з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України “Про державний бюджет України” на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Всупереч статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов’язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Також безпідставним є посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення пенсії, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Кечко проти України”). Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів зазначає наступне.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", інший нормативно-правовий акт, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, відсутній
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
При цьому, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 16.07.2010 року.
Так, відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
У зв`язку зі зверненням позивача до суду 17.01.2011 року колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги позивача за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 16.07.2010 року, залишити без розгляду.
Відповідно до ст.ст.11, 99 КАС України, права позивача на одержання підвищення до пенсії, як дитині війни підлягають захисту з 25.07.2010 року.
В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28.01.2011 року та прийняття нової постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької задовольнити частково .
Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької про перерахунок пенсії, - скасувати < Текст > .
Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії, в частині, поданій поза межами шестимісячного строку на звернення до суду, передбаченого ст.99 КАС України, тобто за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 16 липня 2010 року, залишити без розгляду.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з 17 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року, із врахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1,70 грн. документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору відповідно до задоволених вимог.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 212, 254 КАС України
Головуючий < Список > Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді < Список > Матохнюк Дмитро Борисович
< Список > Залімський Ігор Геннадійович
< Список >
< Список >