Справа № 2а- 14065/11/2070
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2012 р. м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бідонька А.В,
при секретарі судового засідання Загребельному В.І.
за участю:
представника позивача - Ткаченко С.В.
представника відповідача - Пазюри О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області , про скасування податкового повідомлення-рішення -,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ №0000211520/0 від 07.05.2008 р. по податку на додану вартість на загальну суму 113552,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем за спірним податковим повідомленням-рішенням застосовані штрафні санкції внаслідок несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з тим, що податковим органом за наслідками невиїзної документальної перевірки з питання несвоєчасної сплати податку на додану вартість складений акт №1024/1510-32284148 від 22.04.2008 р. та на свій розсуд визначено кількість днів затримки, які вказують на прострочення строку сплати узгоджених податкових зобов'язань. Позивач заперечує про фактичне проведення документальної перевірки. Вказує, що акт №1024/1510-32284148 від 22.04.2008р. не може бути підставою для встановлення порушень позивачем податкового законодавства.
Вважає податкове повідомлення –рішення №0000211520/0 від 07.05.2008 р. таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки воно було прийняте за результатами перевірки, якої не проводилось та відсутні підстави для застосування відповідачем штрафних санкцій до позивача. Зазначає, що чинним законодавством не встановлено права чи обов'язку контролюючого органу змінювати призначення платежу.
В судове засідання представник позивача прибув, позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач, Ізюмська ОДПІ у Харківській області, проти позову заперечував та зазначив, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем несвоєчасно здійснена сплата узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість.
Ізюмською ОДПІ була проведена перевірка карток особових рахунків Ізюмського комунального підприємства теплових мереж по податку на додану вартість за період з 30.06.2006 р. по 12.03.2008 р. За результатами перевірки складено акт № 1024/1520/32284148 від 22.04.2008 р. Зазначає, що перевірка своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань не потребує документальної перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання. Таким чином, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: узгоджені податкові зобов’язання по податку на додану вартість, самостійно визначені платником в декларації з податку на додану вартість за лютий 2006 р. на загальну суму 227105,00 грн. (термін сплати 30.03.2006 р.) сплачено з порушенням строків сплати від 91 календарних днів і більше.
Таким чином, вважає доводи позову необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству.
В судове засідання представник відповідача прибув, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволені позову.
Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що завідувачем сектору адміністрування ПДВ відділу оподаткування юридичних осіб Ізюмської ОДПІ Коміною І.В., на підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»проведена перевірка карток особових рахунків Ізюмського КП теплових мереж (32284148) з питань дотримання вимог податкового законодавства по своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по податку на додану вартість за період з 30.03.06 по 12.03.08 року, про що складено акт №1024/1510-32284148 від 22.04.2008р. (а.с. 16 т. 1).
На підставі висновків акту перевірки, яким було зафіксовано порушення позивачем вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Ізюмською ОДПІ у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000211520/0 від 07.05.2008 р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 113552,00 грн. (а.с. 22 т. 1).
Щодо порушення позивачем граничних строків сплати сум грошового зобов’язання з податку на додану вартість за лютий 2006 р. та визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000211520/0 від 07.05.2008 року суд зазначає наступне.
Згідно п. 5 ст. 138 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб’єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Отже, до складу майна підприємства входять грошові кошти. Щодо розпорядження коштами Господарським Кодексом України передбачено наступне.
Згідно п.1 ст.134 Господарського Кодексу України суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується і розпоряджується належним йому (їм) майном.
Таким чином, Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в редакціях, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податків.
Згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»встановлено, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ від 21.01.2004р. №22, зареєстрованою в Мінюсті України 29.03.2004р.№377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів.
При цьому, згідно з п. 3.8. Інструкції, реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.
При добровільній сплаті податкових зобов'язань, право призначення платежу відповідно до діючого законодавства України належить виключно платнику.
Відповідно до вимог пп. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Тобто, за звітний період лютий 2006 р. позивач зобов'язаний був сплатити податкове зобов'язання до 30.03.2006 р. за декларацією № 3004 від 20.03.2006 р.
Позивачем не було надано документів, які б свідчили про сплату суми 113552,00 грн. до 30.03.2006 р. Представник позивача в судовому засіданні не зміг пояснити чим підтверджено своєчасність сплати вказаної суми, оскільки платіжні доручення не містять реквізит «призначення платежу».
Таким чином, посилання позивача на відсутність права чи обов'язку контролюючого органу змінювати призначення платежу як на підставу скасування податкового повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ №0000211520/0 від 07.05.2008 р. по податку на додану вартість на загальну суму 113552,00 грн. є необґрунтованим, оскільки відповідачем така зміна призначення платежу не проводилась через відсутність призначення платежу в платіжних дорученнях.
Положеннями пп. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, несплачена платником податків у визначені строки, вважається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до пп. 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на платників податків, які не сплачують узгоджені суми податкових зобов'язань протягом граничних строків, визначених цим Законом, накладаються штрафні санкції: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 10% такої суми, при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 20% такої суми, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 50% такої суми.
У відповідності до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Згідно п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 713 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, підприємству нараховані штрафні санкції по податку на додану вартість у розмірі 50 % на загальну суму сто тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві грн. 50 коп. згідно розрахунку штрафних санкцій (а.с. 17-21).
Щодо заперечення позивачем фактичного проведення документальної перевірки та неможливості акту №1024/1510-32284148 від 22.04.2008р. бути підставою для встановлення порушень позивачем податкового законодавства, суд зазначає наступне.
Акт перевірки - це службовий документ, компетентна обґрунтована думка посадової особи органу державної податкової служби, яка проводила перевірку щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті рішення. Уповноважена службова особа при прийнятті рішення на підставі акту перевірки може як погодитися з висновками посадової особи органу державної податкової служби яка проводила перевірку, так і відхилити їх.
Суд зазначає, що акт перевірки та його висновки не мають юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосуються прав і обов’язків платника податків, не містять обов’язкового для нього припису. Негативні наслідки може тягнути податкове повідомлення - рішення, прийняте на підставі такого акту перевірки. Законодавцем передбачено право позивача на звернення до органу державної податкової служби з метою висловлення незгоди з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а позивач належними доказами не довів факту сплати узгоджених сум податкових зобов'язань протягом граничних строків, суд не знаходить достатньо підстав для задоволення позову.
Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області №0000211520/0 від 07.05.2008 р. відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо скасування вказаного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області , про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 18.01.12 р.
Суддя Бідонько А.В.