ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2012 р. < Текст >Справа № 12563/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Онишкевича Т.В., Сапіги В.П.
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Ковельському районі Волинської області на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ковельському районі Волинської області про стягнення підвищення до пенсії як дитині війни,-
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2010 року позивач – ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Ковельському районі Волинської області, в якому просить зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь недоплачене їй як дитині війни щомісячне підвищення до пенсії за період з 1 червня 2010 року по 30 листопада 2010 року в сумі 984,90 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилалася на те, що маючи статус дитини війни, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач, недивлячись на рішення Конституційного суду України, не виплачує їй підвищення до пенсії, заборгувавши позивачу в такий спосіб певну грошову суму.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.06.2010 року по 26.06.2010 року залишено без розгляду.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2011 року позов задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Ковельському районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 27 червня 2010 року по 30 листопада 2010 року включно на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яке обчислюється відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено. Постанову звернено до негайного виконання.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2011 року та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
________________________________________________________________________________________________
Головуючий у 1-й інст. суддя Денісов В.П. ряд. ст. зв. № 10.3.1 суддя-доповідач Попко Я.С. справа № 2-а-430/11/0306 справа № 12563/11/9104.doc
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Питання, пов'язані з підвищенням розміру пенсії чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", слід вирішувати шляхом внесення змін до цього Закону. Законодавством не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення розміру пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати даний розмір.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування,
їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції лише частково відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, що стверджується паспортом позивача та пенсійним посвідченням. У Законі України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Стосовно позовних вимог позивача щодо здійснення нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік, суд апеляційної інстанції вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості виплати підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі за період з 27.06.2010 року по 30.11.2010 року суд апеляційної інстанції не вбачає.
Доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому цей розмір не може застосовуватись для інших розрахунків (доплат, підвищень, дотацій, надбавок), є безпідставними, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 року у справі Кечко проти України, заява № 63134/00, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного Рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
З врахуванням зазначеної вище позиції Європейського суду з прав людини, посилання відповідача на відсутність відповідних асигнувань з державного бюджету України на дані виплати суд апеляційної інстанції не приймає.
З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.
Оскільки функцію з призначення, нарахування та виплати підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України у Ковельському районі Волинської області, відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.
Разом із тим, відповідно до ст. 201 КАС України підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір суд першої інстанції по суті правильно вирішив справу, однак при цьому помилково допустив негайне виконання ухваленої постанови в цілому, хоча системний аналіз положень ч. 1 та 2 ст. 256 КАС України вказує на можливість негайного виконання судових рішень у справах цієї категорії виключно у межах суми стягнення за один місяць. Тому у цій частині оскаржувану постанову необхідно змінити.
Керуючись ст. 195, п.3 ч.1 ст.197, ст.ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 201, ст.ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Ковельському районі Волинської області задовольнити частково.
Постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2011 року у справі № 2а-430/11 в частині її допущення до негайного виконання змінити.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України допустити вищезазначену постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
У іншій частині постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2011 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Т.В. Онишкевич
В.П. Сапіга
- Номер:
- Опис: зобов"язання вчинити певні дії,
- Тип справи: Касаційна скарга
- Номер справи: 2а-430/11
- Суд: Касаційний адміністративний суд
- Суддя: Попко Я.С.
- Результати справи:
- Етап діла: Рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 17.12.2015
- Дата етапу: 14.03.2016
- Номер: 2-а/412/234/2012
- Опис: про поновлення строку та перерахунок пенсії
- Тип справи: на адміністративну справу
- Номер справи: 2а-430/11
- Суд: Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
- Суддя: Попко Я.С.
- Результати справи:
- Етап діла: Направлено до апеляційного суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 06.12.2010
- Дата етапу: 12.05.2011