06.10.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/8000/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНіколайчук С.В. < Текст >
при секретаріЄдаменко І.В.
за участю:
Представника від позивача:
представника від відповідача:
представника від третьої особи ОСОБА_3(дов. у справі);
ОСОБА_4 (дов. у справі);
ОСОБА_5 (дов. у справі);
Пирогова М.В.;
< Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бат" до Верхньодніпровської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
06 липня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «БАТ» (далі ТОВ «БАТ») звернулось з адміністративним позовом до Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі Верхньодніпровська ОДПІ); Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області (далі ДПА у Дніпропетровській області), в якому просить:
- визнати протиправними дії щодо складання акту Верхньодніпровською ОДПІ №8/230-317554090 від 24.02.2011 року про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «БАТ» з питань встановлення відносин з ТОВ «Дніпро-Бріг» протягом 2010 року;
- визнати протиправними дії щодо складання акту Верхньодніпровською ОДПІ №57/230-31754090 від 05.05.2011 року про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «БАТ» з питань встановлення відносин з ТОВ «Дніпро-Бріг» протягом 2010 року;
- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2011 року №0000172300/0 Верхньодніпровської ОДПІ, по збільшенню суми грошового зобов’язання по платежу податок на додану вартість у розмірі 97 230 грн., з яких 77 790 грн. – за основним платежем, 19 448 грн. – за штрафними санкціями;
- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2011 року №0000162300/0 Верхньодніпровської ОДПІ по збільшенню суми грошового зобов’язання по платежу податок на прибуток підприємств у розмірі 121 530 грн., з яких 97 224 грн. – за основним платежем, 24 306 грн. – за штрафними санкціями;
- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2011 року №0001032300/0 Верхньодніпровської ОДПІ, по збільшенню суми грошового зобов’язання по платежу податок на додану вартість у розмірі 245 208 грн., з яких 196 166 грн. – за основним платежем, 49 042 грн. – за штрафними санкціями;
- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2011 року №0001022300/0 Верхньодніпровської ОДПІ, по збільшенню суми грошового зобов’язання по платежу податок на прибуток підприємств у розмірі 306 509 грн., з яких 245 207 грн. – за основним платежем, 61 302 грн. – за штрафними санкціями.
Ухвалою суду від 08.07.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/8000/11 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 19.07.2011р.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, в обґрунтування заявлених вимог зазначив, що податковий орган, перевищуючи свої службові повноваження, вчинив дії: склав акти перевірки і виніс податкові повідомлення-рішення, що не відповідають вимогам діючого законодавства, так як ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні, ст.20 Податкового кодексу України не передбачено проведення виїзних документальних позапланових перевірок платників податків з питань дотримання вимог положень ст.ст.203, 215, 216, 626, 629, 837, 838 ЦК України з їх контрагентами; акти перевірки позивач вважає таким, що оформлено з порушенням діючого законодавства, і в яких викладено недостовірні факти, в результаті чого неправомірно донараховано позивачу податок на прибуток підприємств за ІІ-ІІІ квартал 2010 року та податок на додану вартість за червень-серпень 2010р., оскільки у нього наявні усі первинні бухгалтерські документи по господарських операціях (договір №01Т-09/09 від 01.09.2009р. та договір №01П-09/09 від 01.09.2009р.) з ТОВ «Дніпро-Бріг», які підтверджують правомірність нарахування позивачем податкового кредиту у червні – серпні 2010 р. та віднесення до валових витрат витрат, понесених та за цими договорами.
Відповідач позов не визнав та надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказав, що в ході розгляду первинних скарг ТОВ «БАТ» на податкові повідомлення-рішення, для прийняття рішення зобов’язало Верхньодніпровську ОДПІ провести документальну перевірку ТОВ «БАТ», в ході якої більш ретельно дослідити та висвітлити обставини господарських операцій ТОВ «БАТ» з ТОВ «Дніпро-Бріг». У акті перевірки від 26 жовтня 2010 року №8101/1502/36574373 зазначено, що по контрагенту позивача відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; проведеною перевіркою не виявлено, а підприємством не надано документів, які б підтвердили виконання вимог діючого законодавства наведеного вище у сфері оптової торгівлі; сертифікати якості придбаної продукції в ТОВ «Дніпро-Бріг» у позивача відсутні. Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що за наданими для перевірки первинними документами не вбачаться реального постачання шин та запчастин, надання послуг, внаслідок чого відповідні угоди (правочини) є нікчемними, а первинні документи – такими, що не мають юридичної сили та доказовості.
Крім того, відповідачем було заявлено усне клопотання про зміну процесуального статусу ДПА у Дніпропетровській області з другого відповідача на третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, проти чого позивач та ДПА у Дніпропетровській області не заперечували.
Судом на місці ухвалено про задоволення такого клопотання та змінено процесуальний статус ДПА у Дніпропетровській області з другого відповідача на третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Судовий розгляд справи неодноразово відкладався на 02.08.11 року, 05.08.11р., 06.09.2011 року.
Ухвалою суду від 02.08.2011 року закрито провадження щодо позовних вимог про визнання протиправних дій щодо складання акту Верхньодніпровської ОДПІ №8/230-317554090 від 24.02.2011 року про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «БАТ» з питань встановлення відносин з ТОВ «Дніпро-Бріг» протягом 2010 року; визнання протиправними дії щодо складання акту Верхньодніпровської ОДПІ №57/230-31754090 від 05.05.2011 року у адміністративній справі №2а/0470/8000/11 за адміністративним позовом ТОВ «БАТ» до Верхньодніпровської ОДПІ, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області.
В зв’язку з продовженням розгляду справи щодо інших вимог суд оголосив перерву розгляду справи на 30.08.2011 року.
Представник третьої особи надала суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких повністю підтримала позицію відповідача та просила відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши присутніх представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
з 04.02.2011 року по 17.02.2011 року працівниками відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт №8/230-31754090 від 24.02.2011 року “Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «БАТ» щодо правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат сформованих за рахунок ТОВ «Дніпро-Бріг» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року», в якому встановлено порушення позивачем ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ «Дніпро-Бріг», за серпень 2010 року; порушення п. 5.1 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого ТОВ «БАТ» занижено податок на прибуток за 9 місяців 2010 року згідно нікчемного правочину з ТОВ «Дніпро-Бріг» на суму 97 224 грн., в т.ч. у ІІІ кварталі 2010 року на суму 97 224 грн.; порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого ТОВ «БАТ» занижено податок на додану вартість за серпень 2010 року на суму 77790 грн.
На підставі цього акту перевірки податковим органом 12.03.2011р. винесено податкові повідомлення-рішення:
- №0000162300/0, яким згідно із п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, абз.2 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 121 530 грн., з яких 97 224 грн. - основний платіж, 24 306 грн. – штрафні (фінансові) санкції;
- №0000172300/0, яким згідно із п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, п.п. 7.4.1 п 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість на суму 97 230 грн., з яких 77 790 грн. - основний платіж. 19 448 грн. – штрафні (фінансові) санкції.
Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач просить визнати недійсними.
Зокрема, в акті перевірки зафіксовано, що позивачем віднесено до складу валових витрат суми витрат не підтверджені відповідними первинними документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, чим завищено у 3 кварталі 2010 року витрати на придбання товарів (робіт та послуг), до складу валових витрат включено суму витрат в розмірі 388 895 грн., включено протягом 2010 року до складу податкового кредиту сум ПДВ сформованих за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Дніпро-Бріг» на загальну суму 273 955,8 грн., в т.ч. за червень 2010 року у сумі 81 736 грн., за липень 2010 року у сумі 114 429,8 грн. та серпень 2010 року у сумі 77 790 грн.
З 26.04.2011 року по 05.05.2011 року працівниками відповідача повторно проведено позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт №57/230-31754090 від 05.05.2011 року “Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «БАТ» щодо правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат сформованих за рахунок ТОВ «Дніпро-Бріг» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року», в якому встановлено порушення позивачем ч.1 ст. 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ «Дніпро-Бріг», за 2010 рік; порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в наслідок чого ТОВ «БАТ» занижено податок на прибуток за 2010 рік на 342 431 грн., в тому числі за ІІ квартал 102 170 грн., за ІІІ квартал 2010 року – 240 261 грн.; порушення п.п. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в наслідок чого ТОВ «БАТ» занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість за 2010 рік у сумі 273 945 грн., в тому числі за червень 2010 року – 81 736 грн., за липень 2010 року – 114 430 грн., за серпень 2010 року – 77779,0 грн. Але враховуючи той факт, що вказане порушення частково описане за ІІІ квартал 2010 року актом позапланової виїзної перевірки ТОВ «БАТ» №8/230-31754090 від 24.02.2011 року, то підприємством на порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток за 2010 рік у сумі 245 207 грн., в тому числі за ІІ квартал 102 170 грн., за ІІІ квартал 2010 року – 143 037 грн., та податку а додану вартість за 2010 рік у сумі 196 166 грн., в тому числі за червень 2010 року – 81 736 грн., за липень 2010 року – 114430 грн.
Викладенні в даному акті перевірки обставини аналогічні тим, які наведені в акті №8/230-31754090 від 24.02.2011 року.
На підставі акту перевірки №57/230-31754090 від 05.05.2011 року податковим органом 10.06.2011р. винесено податкові повідомлення-рішення:
- №0001032300/0, яким згідно із п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 306 509 грн., з яких 245 207 грн. - основний платіж, 61 302 грн. – штрафні (фінансові) санкції;
- №0001022300/0, яким згідно із п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість на суму 245 208 грн., з яких 196 166 грн. - основний платіж. 49 042 грн. – штрафні (фінансові) санкції.
Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач також просить визнати недійсними.
Валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (ст.5.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).
Згідно п.5.3.9 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірок досліджувались господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «Дніпро-Бріг», а саме: договір №01Т-09/09 від 01.09.2009 року; договір №01П-09/09 на виконання робіт (надання послуг) від 01.09.2009 року, які відповідно до п.1, 2 ст.215, ст.203 ЦК України визнанні податковим органом нікчемними та такими, що в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю, оскільки по підприємству ТОВ «Дніпро-Бріг» відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, що засвідчує не можливість здійснення ними господарської діяльності та свідчить про те, що правочини з контрагентами також ТОВ “Е-Восток Україна», ТОВ «Сорсум», ТОВ «Елфра Дисплей» здійснені без мети настання реальних наслідків; не підтверджено наявність поставок товарів (послуг).
Так, між ТОВ «БАТ» і ТОВ «Дніпро-Бріг» укладено договір №01Т-09/09 від 01.09.2009 року, згідно з умовами якого ТОВ «Дніпро-Бріг» зобов’язувалось поставити товар – шини на загальну вартість 2 500 000,00 грн., а позивач – прийтяти товар та оплатити його вартість.
Пунктом 5.21 договору передбачено, що поставка здійснюється на умовах «франко-склад Покупця».
Реалізація товару здійснювалась по цінам, найменуванням та кількості вказаних в товарних накладних виданих продавцем і підписаних обома сторонами. (п.3.1 договору).
Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 банковських днів з моменту підписання товарної накладної (п.4.1 Договору).
На виконання умов цього договору ТОВ «Дніпро-Бріг» виписало позивачу податкові накладні і позивач зазначені в них суми податку на додану вартість відніс до складу податкового кредиту із цього податку за відповідні звітні періоди, а вартість товару – до складу валових витрат. Вартість поставленого за договором товару ТОВ «БАТ» була оплачена, докази чого наявні у справі.
Також, між ТОВ «БАТ» і ТОВ «Дніпро-Бріг» укладено договір №01П-09/09 від 01.09.2009 року про надання послуг (робіт) з технічного обслуговування згідно з переліком техніки.
Пунктом 3.1 договору передбачено, вартість робіт визначається виходячи із п.п.7.2. В вартість робіт включена вартість матеріалів витрачених на визначені роботи з врахуванням ПДВ 20%.
Виконавець виконує роботи своїми силами та засобами. За дотримання ТБ та ОТ під час виконання робіт відповідає відповідальна особа виконавця.
Приймання виконаних робіт виконавцем робіт виконується представником замовника, шляхом підписання акту виконаних робіт. (п. 7.4 договору).
Замовник виконує оплату вартості робіт згідно рахунку виконавця на розрахунковий рахунок виконавця, в вексельній формі або іншим видом оплати, який не суперечить діючому законодавству України. (п. 7.5 договору).
Роботи за цим договором були виконані на проведення ТО за серпень 2010 року згідно з графіком. Акт №31/08-11 задачі-прийомки робіт від 13.08.2010 року підписаний сторонами, позивачу виставлено рахунок №31/08-11 від 31.08.2010 року, який ним оплачено.
Вищенаведенні обставини справи, підтверджено, зокрема, і показами свідка – директора ТОВ «БАТ» гр.ОСОБА_7, який був допитаний судом в судовому процесі.
Позивачем надано для доручення до справи товарно-транспортні накладні, яким підтверджується факт поставки товару (шин) від ТОВ «Дніпро-Бріг» (вантажовідправник) на склад ТОВ «БАТ» (вантажоодержувач), а також картки складського обліку матеріалів, що складені на підставі первинних-прибуткових документів ТОВ «Дніпро-Бріг».
Між тим, судом в процесі допиту свідка виявлено, що пункт навантаження, який зазначений у товарно-транспортних накладних не співпадав з реальним місцем відвантаження товару. Згідно пояснень свідка товар відвантажувався з різних адрес, уточнити які він не може, а в товарно-транспортних накладних автоматично зазначалась юридична адреса вантажовідправника.
Пунктом 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Згідно п.п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Сторони у договорі домовились, що поставка здійснюється на умовах «франко-склад Покупця».
Отже, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов’язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій; відсутність саме товарно-транспортних накладних не позбавляє права покупця включити понесені ним витрати з придбання товарів до складу валових витрат та віднести до податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість, а від-так суд не враховує виявлену ним невідповідність щодо адреси вантажовідправника, зазначену в товарно-транспортних накладних.
Сертифікати якості придбаної продукції, на відсутність яких вказує контролюючий орган, не є необхідною умовою, передбаченою законом, для віднесення вартості придбаного товару до валових витрат та до включення до податкового кредиту відповідних сум ПДВ.
З наданих позивачем доказів (накладні-вимоги на відпуск матеріалів, реєстр відпуску укомплектації автотранспорту, лімітні картки на відпуск товару зі складу матеріалів та запасних частин для виробничих потреб, акти списання товарно-матеріальних цінностей у виробництві позивача, документи з обліку матеріалів) судом з’ясовано, що придбаний за договором товар та отримані за договором послуги використано позивачем безпосередньо в його господарській діяльності, яка згідно статутних документів останнього передбачає: надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), тому є усі підстави вважати, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат понесені ним витрати по придбанню товару та послуг за вказаними вище договорами.
Таким чином, позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів; те, що господарські операції мали реальний характер, а придбаний товар та послуги використовувався в господарській діяльності позивача, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлення-рішення зазначене не було прийнято до уваги.
Відповідно до приписів пп.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.п.198.2 ст.198 вказаного Кодексу).
Згідно ч.2 п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зареєстрованою як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (пункти 2 та 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997року за №233/2037).
З пояснень, наданих суду учасниками судвого процессу, та з акту перевірки суд з’ясував, що ТОВ «Дніпро-Бріг» на момент виписання ним позивачу податкових накладних було зареєстровано як платники податку на додану вартість.
Доказів анулювання реєстрації платника податку ТОВ «Дніпро-Бріг» суду не надано.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).
Належним чином завірені копії усіх видаткових та податкових накладних за одома договорами знаходяться у справі.
З аналізу вищенаведених норм права та наявних у справі первинних документів можна зробити висновок, що всі первинні документи, надані позивачем, відповідають вимогам, встановленим Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.
Укладені між сторонами договори не визнавались недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем, який займається господарською діяльністю (пасажирські транспортні перевезення) документів видно, що придбаний ним за цими договорами товар використовувався ним безпосередньов його господарській діяльності.
Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право ТОВ «БАТ» на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару.
Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов’язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень, не надав доказів в спростування позовних вимог, тому такі підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «БАТ» задоволити.
Визнати недійсними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2011 року №0000172300/0 по збільшенню суми грошового зобов’язання по платежу податок на додану вартість у розмірі 97 230 грн., з яких 77 790 грн. – за основним платежем, 19 448 грн. – за штрафними санкціями, податкове повідомлення-рішення від 12.03.2011 року №0000162300/0 по збільшенню суми грошового зобов’язання по платежу податок на прибуток підприємств у розмірі 121 530 грн., з яких 97 224 грн. – за основним платежем, 24 306 грн. – за штрафними санкціями, податкове повідомлення-рішення від 10.06.2011 року №0001032300/0 по збільшенню суми грошового зобов’язання по платежу податок на додану вартість у розмірі 245 208 грн., з яких 196 166 грн. – за основним платежем, 49 042 грн. – за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення від 10.06.2011 року №0001022300/0 по збільшенню суми грошового зобов’язання по платежу податок на прибуток підприємств у розмірі 306 509 грн., з яких 245 207 грн. – за основним платежем, 61 302 грн. – за штрафними санкціями, винесені Верхньодніпровською об’єднаною державною податковою інспекцією в Дніпропетровській області.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено < Дата >
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.В. Ніколайчук
< Текст >