03.10.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/5212/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Маковська О.В.
при секретарі судового засідання Кравці Є.С.
за участю представників сторін згідно журналу судового засідання від 01.08.2011 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілес" до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення форми "Р" №145 від 13.12.2010, -
ВСТАНОВИВ:
04 травня 2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілес" (далі – ТзОВ «Мілес» або позивач) з позовними вимогами до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення форми "Р" №145 від 13.12.2010 Дніпропетровської митниці.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що Дніпропетровською митницею неправомірно застосовано резервний метод щодо визначення митної вартості товару на рівні 2,13 дол. США/кг та винесено податкове повідомлення форми “Р” № 145, яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за платежем “податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності” в розмірі 29 697,65 грн. за основним платежем та 1484,88 грн. за штрафними санкціями, оскільки заявлена позивачем у митній декларації вартість товару –0,952 США/кг була визначена за першим методом – ціною контракту, Дніпропетровською митницею прийнята, митне оформлення проведене, всі належні до сплати платежі сплачені.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення №17-08-1/5613 від 13.07.2011 на адміністративний позов, в яких стверджує, що відповідно до Порядку заповнення рішення про визначення митної вартості товарів, затвердженого наказом Держмитслужби України №506 від 29.05.09, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.09 за №534/16550, відділом контролю митної вартості та класифікації товарів із застосуванням резервного методу прийнято рішення про визначення митної вартості товару «лізинг кормовий” з урахуванням вартості сировинної складової №110000006/2010/600654/3 від 14.10.10, №110000006/2010/600653/3, №110000006/2010/600652/3 на рівні 2,13 дол. США за кг.
На підставі цих рішень та за наслідками перевірки додержання ТзОВ “Мілес” вимог законодавства України з питань митної справи при митному оформлені вантажно-митних декларацій (далі – ВМД), в ході якої виявлено заниження рівня задекларованої митної вартості по оформлених ВМД, чим порушено вимоги ст.81, 88, 264 Митного кодексу України, п.10 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006 (надалі Порядок №1766), в частині незаявлення точних відомостей про товари, що переміщуються через митний кордон України та недотримання порядку декларування їх митної вартості, винесено оскаржуване податкове повідомлення форми “Р”№145 від 13.12.2010 року.
Ухвалою в задоволенні клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову шляхом винесення ухвали про зупинення дії податкового повідомлення рішення форми “р”Дніпропетровської митниці №145 від 13.12.10 та заборони вчинення дій по виконанню зазначеного податкового повідомлення відмовлено у зв’язку із необгурнтованістю такого клопотання належними та допустимими доказами у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, чинне законодавство, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2010 року працівниками Дніпропетровської митниці на підставі наказу Дніпропетровської митниці №928 від 12.11.2010 проведена камеральна перевірка дотримання вимог митного законодавства України ТзОВ “Мілес” при митному оформленні товару «лізин кормовий”, за результатами якої складено акт №К62/10/11000000/36568565 від 24.11.2010 (далі - акт).
В акті перевірки зафіксовано, що за результатами проведеного контролю правильності визначення митної вартості товару «лізин кормовий” після здійснення операцій митного оформлення на підставі інформації, що на початку поточного року ціни ринку Південно-Східної Азії на «лізин кормовий” 98,5% коливались від 2,13 дол. США/кг., виявлено заниження рівня задекларованої митної вартості по оформлених позивачем ВМД, чим порушено вимоги ст.ст.81, 88, 264 Митного Кодексу України, п.10 Порядку №1766 в частині незаявлених точних відомостей про товари, що переміщуються через митний кордон України та недотримання порядку декларування їх митної вартості.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми “р”№ 145, яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за платежем “податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності” в розмірі 29697,65 грн. за основним платежем та 1484,88 грн. за штрафними санкціями.
Дане податкове повідомлення-рішення є предметом спору у даній справі.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення ().
Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори (ч.2 ст.88 Митного кодексу України).
Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.1 ст.264 Митного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та FALCONS GROUP LIMITED” (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №№ MIL-UKR37 від 22.09.2009, згідно умов якого продавець продає, а покупець купляє товари, вказані в замовленні на закупівлю від покупця. Найменування, кількість та ціни для кожної окремої партії товару визначаються замовленнями на закупівлю від покупця, які є невід’ємною частиною договору. Продавець пред’являє покупцю рахунки за поставлений товар в доларах США у відповідності з цінами, обумовленими в договорі.
Також сторонами підписано додатки до договору №123/1 від 30.10.2009, №70 від 30.10.2009, №21 від 22.09.2009, згідно яких продавцем повинно поставитися відповідно 165 00 кг по ціні 23,80 доларів США на суму 15708 доларів США, 15500 кг по ціні 23,80 доларів США на суму 14756 доларів США, 16500 кг по ціні 23,80 доларів США на суму 15708 доларів США - «лізин кормовий».
ТзОВ “Мілес”заявило до митного оформлення товар “Органічні хімічні сполуки-амінокислоти L-Лізин MONO HCL 98-98,5%, FEED GRADE - кормовий. Країна виробництва - Китай,СN”, який ввезено на територію України згідно зовнішньоекономічного контракту від 22.09.2009 № MIL-UKR37 з FALCONS GROUP LIMITED”.
Митне оформлення зазначеного товару (код УКТЗЕД 29224100) було здійснено за: ВМД №110010001/2010/000035 від 13.01.10 з митною вартістю 0,952 дол. США/кг (курс валюти станом на 13.01.10 - 7,985 грн. за дол.США), вага нетто 16500,00 кг, загальна митна вартість по товару - 125428,38 грн.; ВМД №110010001/2010/000191 від 26.01.10р. з митною вартістю 0,952 дол. США/кг (курс валюти станом на 26.01.10 - 8,0084 грн. за дол.США), вага нетто 15500,00 кг, загальна митна вартість по товару - 118171,95 грн.; ВМД №110010001/2010/000542 від 22.02.10 з митною вартістю 0,952 дол. США/кг (курс валюти станом на 22.02.10 - 7,998 грн. за дол.США), вага нетто 16500,00 кг, загальна митна вартість по товару - 125632,58 грн.
Відповідно до ст.86 Митного кодексу України подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.
Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.
Постановою Кабінету Міністрів України №80 від 01.02.06р. затверджено перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, згідно якого документами, обов’язковими для подання, є: митна декларація; товарно-транспортний документ на перевезення (залізнична накладна (УМВС (СМГС), ЦІМ (СІМ)), авіаційна накладна (Air Waybill), коносамент (Bill of Lading) тощо, зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), рахунок (Invoice) або інший документ, який визначає вартість товару.
Судом з’ясовано, що ВМД №110010001/2010/000035 від 13.01.2010, №110010001/2010/000542 від 22.02.2010, №110010001/2010/000191 від 26.01.2010 були прийняті Дніпропетровською митницею, про що свідчить відмітка митниці в графі ”вантажно-митних декларацій»; усі належні до сплати платежі (ввізне мито та податок на додану вартість) по цим ВМД сплачені позивачем, що сторонами не заперечується (а.с.58-60).
Статтею 11 Митного кодексу України передбачено, що на митні органи України покладено завдання здійснення захисту економічних інтересів України, контролю за додержанням законодавства України з питань митної справи, в тому числі, контроль за правильністю визначення товарів, що імпортуються в Україну.
Не погоджуючись із заявленою позивачем митною вартістю товарів відповідачем прийнято за результатами камеральної перевірки оскаржуване рішення, згідно з яким митним органом самостійно визначено митну вартість, застосувавши при цьому резервний (шостий) метод визначення митної вартості товарів.
Основні засади визначення митної вартості товарів врегульовані розділом 10 Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами з митної справи. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до статей 264, 265 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
У п.2 Порядку №1766 передбачене визначення митної вартості товарів як сукупність дій, які вчинюються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до п. 6 цієї Постанови передбачено, що декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.
Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
В даному випадку жодних додаткових документів відповідачем від позивача не вимагалось.
Зі змісту частин 1-5 ст. 266 Митного кодексу України вбачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1.) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2.) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3.) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4.) на основі віднімання вартості; 5.) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6.) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Цією ж статтею передбачено, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі якщо не можливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст.273 Митного Кодексу України.
Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Суд вважає за необхідне зазначити, що митниця не надала доказів, які б підтверджували відсутність зазначених вище підстав для визначення митної вартості за першим методом, а лише усно пояснила в судовому засіданні, що методи 1, 2 станом на 14.10.10р. не було можливості застосувати через відсутність інформації щодо митного оформлення ідентичних товарів, а методи 4,5 – через відсутність доказів ціни від виробника.
Однак, позивач купив спірний товар не у виробника безпосередньо, а у фірми FALCONS GROUP LIMITED”, як вбачається з контракту, зокрема, згідно ВМД №110010001/2010/000035 від 13.01.10р. та ВМД №110010001/2010/000542 від 22.02.10р. фірмою-виробником є ChangChun Dahe Bio Technology Development Co.LTD, Відправником: Bio-Chem Technology (HK), Ltd, Сhina, Китай; за ВМД від 26.01.10р. №110010001/2010/000191 - фірмою-виробником є Shanghai Freemen Chemicals Co., Відправником: Shanghai Freemen Chemicals Co., Ltd, Сhina, Китай.
Лише у разі неможливості визначити договірну ціну товару митні органи повинні застосовувати наступні методи визначення митної вартості товару з дотриманням їх послідовності.
При митному оформлені позивачем надано зовнішньоекономічний контракт згідно якого за першим методом і повинна здійснюватись визначення митної вартості.
Додатково, в обґрунтування правомірності застосування першого методу визначення митної вартості товару, позивачем надано суду лист його контрагента від 22.09.09, в якому вказано, що останній на вказану дату може запропонувати позивачу Lisin MONOHCL 98-98,5 dslcjnrf FREED GRADE по ціні 0,95 дол. США на 1 кг продукту на умовах поставки СРТ м. Дніпропетровськ. Всі умови по поставці та оплаті товару залишаються незмінними в рамках підписаного між ними контракту № МІL-URK37від 22.09.09 (а.с.71-72).
За наведених обставин, суд вважає, що митний орган безпідставно застосував метод №6 (резервний) визначення митної вартості товару, оскільки митним органом не доведено наявність підстав для його застосування.
Не приймаються до уваги судом посилання відповідача на рішення про визначення митної вартості товару «лізин кормовий”, з урахуванням вартості сировинної складової, №110000006/2010/600654/3, №110000006/2010/600653/3, №110000006/2010/600652/3 від 14.10.10 на рівні 2,13 дол. США/кг, оскільки такі рішення не є предметом даного оскарження (а.с.51-57).
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб’єкт владних повноважень не надав доказів та не довів обґрунтованості визначення ним митної вартості з застосуванням шостого (резервного) методу, тому у суду є підстави задоволили позовні вимоги.
На підставі статей 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому в сумі 3,40 грн.
Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілес" задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення Дніпропетровської митниці форми “Р” №145 від 13.12.2010, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності, в розмірі 29697,65 грн. за основним платежем та 1484,88 грн. за штрафними санкціями.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілес" 3,40 грн. судового збору.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови буде складений 05.08.2011.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >О.В. Маковська
< Текст >