08.11.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/12686/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗахарчук Н. В. < Текст >
при секретаріЧмух Ю.В.
< за участю/без участі >
< найменування Пр. > < ПІБ Представників > < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИВ:
07.10.2011 року Управління праці та соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації (далі – позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення з громадянина ОСОБА_3 (далі – відповідач) на користь держави незаконно отримані компенсаційні виплат на загальну суму 6170,28 грн., а саме: компенсації на продукти харчування в сумі 6030,88 грн.; допомоги на оздоровлення в сумі 53,40 грн.; компенсацію за невикористану санаторно-курортну путівку за 2004 рік в сумі 86,00грн., також позивач просить визнати недійсним та вилучити посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2А категорії за № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_3 заподіяв державі в особі головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації, яке є розпорядником бюджетних коштів, майнову шкоду, яку в добровільному порядку не відшкодовує.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та представники відповідача в судовому засіданні заперечували у задоволенні позовних вимог позивача, зазначивши, що вимоги позивача необґрунтовані та безпідставні.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову має бути відмовлено, з наступних підстав.
Згідно листа Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 14.07.08р. №2184/08-015 та на виконання вимог постанови КМУ від 20.09.2005 р. № 936 "Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині дотримання порядку здійснення виплат певних видів компенсацій і допомог та з метою цільового та законного використання коштів державного бюджету для надання компенсацій, пільг та допомог постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи позивачем було проведено інвентаризацію справ одержувачів компенсацій, допомог та пільг, передбачених чинним законодавством у сфері забезпечення соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
При проведенні інвентаризації позивачем було встановлено, що комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Дніпропетровській облдержадміністрації ОСОБА_3 було визначено статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987р. 2 категорії та видано посвідчення № НОМЕР_1 від 20 листопада 1992 року.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 1997 р. № 135 "Про перевірку правильності видачі посвідчень "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" було утворено тимчасові комісії, які розглядали первинні документи, на підставі яких раніше були видані посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 51 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі по тексту - Порядок).
Згідно вищезазначеного Порядку, до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 відносяться особи, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5 календарних днів, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів; до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3, відносяться особи, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році.
Перевіркою первинних документів позивачем було встановлено, що ОСОБА_3 працював у зоні відчуження 2 дні - 11 та 13 квітня 1987 р.
Комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Дніпропетровської облдержадміністрації згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 1997 р. № 135 та Порядку від 20 січня 1997 р. № 51 на підставі архівної довідки ОСОБА_3 встановлено статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987р. 3 категорії (протокол № 337 від 30.06.99р.) та видано посвідчення № НОМЕР_2.
Після перереєстрації, зміни категорії з другої на третю та отримання нового посвідчення, як зазначає позивач, ОСОБА_3 17 серпня 2004 р. звернувся до управління праці та соціального захисту населення для взяття його на облік як учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1987р. 2 категорії, посвідчення № НОМЕР_1, з метою незаконного отриманий пільг на житлово-комунальні послуги та інших виплат, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Також представник позивача в судовому засіданні зазначив, що використовуючи посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС у 1987р. 2 категорії. ОСОБА_3 за рахунок коштів обласного бюджету незаконно отримав компенсаційних виплат на загальну суму 6170,28 грн., а саме:
- у 2004 році щомісячну компенсацію на продукти харчування в сумі 441,88 грн., щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 26,70 грн.;
- у 2005 році щомісячну компенсацію на продукти харчування в сумі 1102,68 грн., щорічну допомогу на оздоровлення - в сумі 26,70 грн., компенсацію за невикористану санаторно-курортну путівку за 2004 рік - 86,00 грн., а всього 1215,38 грн.;
- у 2006 році щомісячну компенсацію на продукти харчування в сумі 1366,32 грн.;
- у 2007 році щомісячну компенсацію на продукти харчування в сумі 1488,00 грн.;
- у 2008 році щомісячну компенсацію на продукти харчування в сумі 1632,00 грн.
Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. № 963 визначено, що виплата щомісячної компенсації за пільгове забезпечення продуктами харчування проводиться громадянам, що належать до першої та другої категорії постраждалих відповідно до п. 4 частини першої статті 20, п.6 частини першої статті 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України.
Враховуючи вищезазначене позивач вважає, що ОСОБА_3 заподіяв державі в особі головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації, яке є розпорядником бюджетних коштів, майнову шкоду, яку в добровільному порядку не відшкодовує, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду.
Згідно матеріалів справи вбачається, а саме в обліковій картці особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що ОСОБА_3 було визначено статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987р. 2 категорії та видано посвідчення № НОМЕР_1 від 20 листопада 1992 року.
Посилання позивача на протокол № 337 від 30.06.99р., згідно якого ОСОБА_3 встановлено статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987р. 3 категорії та видано посвідчення № НОМЕР_2 суд не бере до уваги, оскільки з даного протоколу не можна дійти цього висновку.
При досліджені матеріалів справи в судовому засіданні встановлено, що в обліковій картці особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ОСОБА_3 було визначено статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987р. 2 категорії та видано посвідчення № НОМЕР_1 від 20 листопада 1992 року, в вищезазначеному посвідченні відповідачу присвоєно статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії та стоїть штамп про перереєстрацію.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у позивача немає документів, які б підтверджували його позовні вимоги, а саме що відповідач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, натомість облікова картка особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ОСОБА_3, яка міститься в матеріалах справи, також доводить про те, що відповідач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень.
У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.87 КАС України, судові втрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.
Згідно ст.94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Підстав звільнення від доказування сторонами не заявлено, судом не встановлено. Надані позивачем та її представником докази та обґрунтування позову не доведені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову має бути відмовлено, з викладених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Управління праці та соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди – відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 04.11.2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >Н.В. Захарчук
< Текст >