07.11.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/9429/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Бондар М.В.,
судді Златіна С.В.,
судді Потолової Г.В.,
при секретарі Салюк Л.Ю.,
за участю:
представника відповідача Полівчука Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання нечинним рішення та зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України (далі – МВС України, відповідач), в якій, з урахуванням уточнень від 25.08.2011 року, просить:
- визнати нечинним рішення заступника Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України ОСОБА_3 в відмові позивачу надати інформацію про середні розміри додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за оперативно-розшукову діяльність, премію, за посадою помічника начальника - оперативного чергового чергової частини Нікопольського міськрайвідділу з обслуговування м. Нікополь та Нікопольського району, що були фактично виплачені в травні 2011 року;
- зобов’язати Департамент фінансового забезпечення та фінансового обліку МВС України надати позивачу довідкою інформацію про середні розміри додаткових видів грошового забезпечення, надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за оперативно-розшукову діяльність, премії, фактично виплачені в травні 2011 року за посадою помічника начальника - оперативного чергового чергової частини Нікопольського міськрайвідділу з обслуговування міста Нікополь та Нікопольського району.
В обґрунтування позову зазначено, що 14.06.2011 року ОСОБА_2 звернувся до МВС України на підставі ч. 1 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р. №2939-VІ (далі – Закон №2939) із запитом про надання публічної інформації стосовно середнього розміру додаткового грошового забезпечення за посадою помічника начальника - оперативного чергового чергової частини Нікопольського міськрайвідділу з обслуговування міста Нікополь та Нікопольського району, фактично виплаченого в травні 2011 року, оскільки Нікопольський міськрайвідділ є структурним підрозділом МВС України. В наданні інформації ОСОБА_2 відмовлено заступником директора Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України ОСОБА_3 В порушення норм Закону №2939 ОСОБА_3: здійснено розгляд запиту в строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. №393 (далі – Закон №393); запитувана інформація віднесена до службової інформації, доступ до якої є обмеженим; позивачу не надано мотивованої підстави відмови в наданні інформації; не вказано про порядок оскарження відмови. Позивач в судове засідання не з’явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, надав суду письмові заперечення з нижченаведеним обґрунтуванням. МВС України при розгляді запиту по надання публічної інформації ОСОБА_2 виходило з того, що останній звернувся з метою реалізації своїх особистих прав, а з урахуванням цього відповідач при розгляді звернення ОСОБА_2 застосував строки розгляду заяв, які передбачені ст. 20 Закону №393. В запереченнях відповідач послався на п.п. 11.11. Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі МВС, затвердженого наказом МВС України від 09.06.2011 року № 309 (далі – Перелік №309), в якому визначено, що персональні дані працівників органів внутрішніх справ становлять службову інформацію. Оскільки позивач в своєму зверненні до МВС України запитуючи інформацію про середні розміри додаткових видів грошового забезпечення помічника начальника – оперативного чергового Нікопольського міськвідділу з обслуговування м. Нікополь та Нікопольського району ГУМВС України в Дніпропетровській області, що були фактично виплачені у травні 2011 року, фактично просив надати інформацію, що належить до персональних даних фізичної особи, яка на теперішній час проходить службу на зазначеній посаді, то у наданні такої інформації позивачу було відмовлено. Відповідач вважає надану відповідь на запит ОСОБА_2 мотивованою, оскільки вона обґрунтована нормами законодавчих актів. Враховуючи, що відповідь позивач отримав 07.07.2011 р., а до суду звернувся 27.07.2011 р., відповідачем зроблено висновок, що позивачу було відомо про порядок оскарження відповіді.
Дослідивши письмові докази по справі, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 14.06.2011 року ОСОБА_2 звернуся до начальника відділу з питань забезпечення доступу до публічної інформації МВС України з запитом про надання публічної інформації про середні розміри додаткового грошового забезпечення за посадою помічника начальника – оперативного чергового Нікопольського міськрайвідділу з обслуговування м. Нікополь та Нікопольського району ГУ МВС України в Дніпропетровській області, а саме: надбавки за виконання особливо важливих завдань у процентному відношенні, надбавки за оперативно-розшукову діяльність у процентному відношенні, премії у процентному відношенні, що були фактично виплачені в травні 2011 року. У запиті позивач послався на ч. 1 ст. 19 Закону № 2939.
07.07.2011 року листом № 15/5-К-664 заступником директора Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України (далі – ДФЗБО) ОСОБА_3 повідомлено позивача, що Закон № 2939 не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним Законом № 393. Звернення ОСОБА_2 було розглянуто у строки, передбачені Законом №393, в наданні запитуваної інформації позивачу було відмовлено, з посиланням на те, що дані про виплачене грошове забезпечення, його складові та розміри становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, яка відповідно до ст.ст. 6 та 9 Закону № 2939 належить до службової інформації, доступ до якої є обмеженим та зазначено, що з урахуванням викладеного МВС України не має законних підстав надати запитувану інформацію.
На повторне звернення позивача заступником директора ДФЗБО МВС України ОСОБА_3 листом від 15.08.2011 року № 15/5-К-872 зазначено, що запитувану інформацію відповідач не має можливості надати у зв’язку з її відсутністю.
Листом від 31.05.2011 року № 15/2-К-533,562 заступником директора ДФЗБО МВС України ОСОБА_3 повідомлено позивача, що при визначені йому грошового забезпечення для перерахунку пенсій, надбавки та премія враховані в тих середніх розмірах, що були фактично виплачені за січень 2008 року в органах внутрішніх справ за відповідними посадами помічників начальників – оперативних чергових районних відділів ГУМВС, УМВС, а саме: надбавка за виконання особливо важливих завдань у розмірі 42%, надбавка за оперативно-розшукову діяльність – 8%, премія – 14%; зазначені середні розміри надбавок та премій, що були фактично виплачені за січень 2008 року, тобто у місяці, який є місяцем перерахунку пенсій, визначались МВС відповідно до довідок, наданих фінансовими службами, бухгалтеріями структурних підрозділів за відповідними посадами.
Відповідно до ст.1 Закону №2939 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом; публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч.2 ст.19 Закону №2939 запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
На підставі ч.2 ст.5 Закону №2939 доступ до інформації забезпечується, крім іншого, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Частиною 2 статті 20 Закону № 2657 встановлено, що будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Статтею 6 Закону № 2939 визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Згідно ст. 9 Закону № 2939 до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
Відповідно до п.п. 11.11 п. 11 Переліку №309 у сфері роботи з кадрами службовою є інформація, що розкриває персональні дані працівників органів внутрішніх справ.
Статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 р. № 2297-VI (далі – Закон № 2297) визначено, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Згідно ч. 2 ст. 5 Закону № 2297 персональні дані, крім знеособлених персональних даних, за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом.
В судовому засіданні з’ясовано, що ОСОБА_2 запитувалась інформація щодо середніх розмірів додаткового грошового забезпечення за посадою помічника начальника – оперативного чергового Нікопольського міськвідділу, що було фактично виплачено в травні 2011 року, взагалі, а не окремого працівника. Запитувана інформація не відноситься до персональних даних, оскільки є знеособленою, та до службової інформації, як виду інформації з обмеженим доступом, оскільки не пов'язана з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень та не зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни та не віднесена до державної таємниці.
Відповідно до ст.1 Закону №393 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Наведене свідчить, що запитувана позивачем інформація не є реалізацією позивачем своїх соціально-економічних чи особистих прав та інтересів, та відноситься до публічної інформації.
Згідно ч.1 ст.4 Закону №2939 доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
На підставі п.6 ч.1 ст.14 Закону №2939 розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Частиною 1 ст.20 Закону №2939 встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до ст.22 Закону №2939 розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач при відмові в наданні інформації ОСОБА_2 діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, передбачені законодавством.
На підставі ст.162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Позивач в позовній заяві просить визнати нечинним рішення відповідача, проте відповідь відповідача не є рішенням в розумінні КАС України, не є актом застосування норм права та не породжує для позивача правових наслідків.
Також, в позовній заяві позивач просить надати інформацію у формі довідці, проте, як свідчать вищезазначені норми Закону №2939, такої форми надання інформації, Закон №2939 не містить.
З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов ОСОБА_2 частково, та з метою повного відновлення порушених права позивача, відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України, суд виходить за межі позовних вимог та вважає за необхідне додатково визнати протиправними дії відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови в наданні інформації ОСОБА_2 на підставі запиту про надання публічної інформації від 14.06.2011 року згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Зобов’язати Міністерство внутрішніх справ України надати ОСОБА_2 інформацію на підставі запиту про надання публічної інформації від 14.06.2011 року згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1,70 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 28 жовтня 2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >М.В. Бондар
< Текст >