30.12.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/12664/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дєєва М.В. < Текст >
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та скасування вимоги, -
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа – підприємець ОСОБА_2 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу про визнання дій неправомірними щодо вимоги про сплату боргу № Ф -193 від 10.05.2011 року в розмірі 1732 грн. 80 коп. та визнання незаконною та скасування вимоги № Ф -193 від 10.05.2011 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що дії відповідача щодо винесення вимоги про сплату боргу № Ф -193 від 10.05.2011 року в розмірі 1732 грн. 80 коп. вважає неправомірними, оскільки при прийнятті оскаржуваної вимоги не враховано вимоги Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" та Законів України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" та "Про підтримку малого підприємництва", відповідно до яких сплата збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відбувається шляхом проведення відрахувань з сум єдиного податку до Пенсійного фонду України. Тому вважає, що оскільки перебуває на спрощеній системі оподаткування і сплачує єдиний податок, то їй не повинні нараховуватися страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Вказувала, що не погодившись з рішенням відповідача про донарахування страхових внесків, оскаржив зазначену вимогу про сплату боргу в адміністративному порядку, проте за результатами розгляду останньої, спірну вимогу залишено без змін, а скаргу - без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Позивач у судове засідання не з’явився, на адресу суду надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, на адресу суду надав заперечення проти позову, згідно якого позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив відмовити у задоволенні позову.
За таких обставин, у відповідності до ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав..
Фізична особа – підприємець ОСОБА_2 зареєстрована виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 17.06.2008 року.
Згідно патенту серії НОМЕР_1, виданого Північною МДПІ м. Кривого Рогу ФОП ОСОБА_2 є платником фіксованого податку.
Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у відповідності до вимог ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058, винесено вимогу про сплату боргу № Ф – 193 від 10.05.2011 року про сплату недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1732 грн. 80 коп.
Зазначена сума заборгованості виникла внаслідок того, що позивач з липня по грудень 2010 року включно замість мінімального страхового внеску, який підлягав сплаті, а саме: за липень-вересень 2010 року – по 294 грн. 82 коп.. щомісяця; за жовтень-листопад 2010 року – по 301 грн. 12 коп. щомісяця; за грудень 2010 року – 306 грн. 10 коп., фактично сплачувала по 10 грн. щомісяця, внаслідок чого за період з липня по грудень 2010 року виникла недоїмка у загальній сумі 1732 грн. 80 коп.
12.07.2011 позивач звернулась до УПФУ в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із заявою про узгодження вимоги про сплату боргу № Ф – 193 від 10.05.2011 року, в якій просила надіслати розрахунок з картки особового рахунку платника з указанням періоду за який УПФУ в Жовтневому районі м. Кривого Рогу здійснив нарахування недоїмки та підстави таких вимог, встановлений Законом розмір страхового внеску на 2010 рік, з якого розрахунку склалася сума вимоги.
13.07.2011 УПФУ в Жовтневому районі м. Кривого Рогу прийнято рішення про результати розгляду заяви про узгодження вимоги про сплату боргу, яким заяву позивача залишено без задоволення, а вимогу про сплату недоїмки – без змін.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин у 2010 році) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Частиною 3 статті 15 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Законом України від 08.07.10 року № 2461 "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено обов'язкову сплату підприємцями - фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду.
Для платників фіксованого податку пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 13 лютого 1998 №129/98-ВР встановлено порядок перерахування з фіксованого податку відрахувань до ПФУ, а саме: до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90 відсотків сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.
До введення в дію Закону України від 08.07.2010 року № 2461 "Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доплата до мінімального страхового внеску здійснювалася за бажанням фізичної особи-платника спрощеної системи оподаткування.
Починаючи з липня 2010 року Законом України "Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 року № 2461 встановлено обов'язкову сплату підприємцями-фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду в порядку, визначеному Законом України № 1058, тобто мінімального страхового внеску, а саме: за липень-вересень 2010 року – по 294 грн. 82 коп. щомісяця; за жовтень-листопад 2010 року – по 301 грн. 12 коп.. щомісяця; за грудень 2010 року – 306 грн. 10 коп.
Порядок формування вимоги визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.
Відповідно до п.п. 2.1.3 п.2.1 вказаної Інструкції платниками страхових внесків є фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).
Згідно з пп. 8.2 п. 8 вказаної Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.
Згідно з п. 6 ст.20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для вищезазначених страхувальників - календарний місяць.
Відповідно до ч.1 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов’язаннями із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами, зобов’язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
Таким чином, дії відповідача щодо винесення вимоги про сплату боргу № Ф -193 від 10.05.2011 року в розмірі 1732 грн. 80 коп. відповідають чинному законодавству.
Згідно п.2.1 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодження ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.01.2004 року № 81/8680 (далі Порядок) у разі, коли страхувальник вважає, що орган ПФУ невірно визначив суму недоїмки, такий страхувальник має право звернутися до територіального органу Пенсійного фонду, вимог про сплату недоїмки якого оскаржується з заявою про узгодження вимог, яка дається у письмовій формі та супроводжується документами, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.
Відповідно до п. 2.3 Порядку заява про узгодження вимоги про сплату недоїмки розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів від дня її отримання.
Згідно з п. 2.4 Порядку за результатами розгляду заяви про узгодження вимоги про сплату недоїмки територіальний орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та повідомити про нього особу, що подала заяву.
Як вбачається із матеріалів справи, заява позивача про узгодження вимоги про сплату боргу була розглянута відповідачем в межах трьохденного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оскаржувана вимога повністю відповідає вимогам чинного законодавства.
З огляду на вищевказане, суд доходить висновку, що вимога відповідача про донарахування сум страхових внесків є правомірною, а отже, позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 122, 128,160-162,167 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >М.В. Дєєв
< Текст >