30.12.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/16203/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
при секретарі Грушко Н.В.
за участю:
представників позивача Курило О.М.
Щербаня О.Ю.
Глушкова А.П.
представника відповідача Казанцевої В.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Технократ»до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000092320 та № 0001042320 від 23.06.2011 р., -
ВСТАНОВИВ:
29 листопада 2011 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Технократ» (далі – позивач) з адміністративним позовом до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції (далі – відповідач) з вимогами про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000092320 від 23.06.2011 р., визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001042320 від 23.06.2011 р.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначили наступне. Позивач вчасно та в повному обсязі сплачує податок на прибуток та податок на додану вартість. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, ґрунтуються виключно на наявності порушень податкового законодавства контрагентом підприємства. Податковим органом не доведено, що договори, укладені позивачем з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, порушують публічний порядок та не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Договори були укладені в письмовій формі, підписані уповноваженими особами та скріплені печатками. Зобов’язання за договорами були виконані в повному обсязі. Складання товаро-транспортних накладних є правом, а не обов’язком позивача. Під час проведення перевірки та оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку товаро-транспортні накладні не надавалися податковому органу, оскільки, на думку позивача, ці документи не є обов’язковими для нарахування податкових зобов’язань підприємства. Позивачем було отримано прибуток від реалізації товарів, рух активів підтверджується первинними документами, придбаний товар було реалізовано далі по ланцюгу контрагентів. Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 0000092320 та № 0001042320 від 23.06.2011 р. суперечать вимогам діючого законодавства та підлягають скасуванню.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши свою позицію наступним. Під час проведення перевірки позивачем не було надано податковому органу жодного документу на підтвердження факту транспортування товару. На думку відповідача, через відсутність зазначених документів, господарські операції Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Технократ» неможна вважати належним чином підтвердженими первинними документами. Крім того, за результатами перевірки контрагента позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Колідо» встановлено відсутність у останнього необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності. З огляду на зазначене, податковим органом зроблено висновок про неможливість фактичного отримання та відвантаження товарів позивачу товариством з обмеженою відповідальністю «Колідо», в зв’язку з чим оскаржувані повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.
Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Технократ» зареєстроване 29.12.2009 р., включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України за кодом 36723863 та перебуває на обліку у Нікопольській об’єднаній державній податковій інспекції.
На підставі Наказу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції № 891 від 23.05.2011 року (а.с. 134) та направлень на перевірку № 218/23-3 та № 219/23-3 (а.с. 135, 136) від 23.05.2011 року інспекторами відділу перевірок платників податків управління контролю юридичних осіб та відділу перевірок відшкодування ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції було здійснено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Технократ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Колідо» (код ЄДРПОУ 37196376) за період 01.07.2010 р. по 31.03.2011 р.
На підставі Наказу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції № 928 від 30.05.2011 року (а.с. 138) було продовжено термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача.
За результатами перевірки складено акт № 497/233/36723863 від 03.06.2011 року (а.с. 31-0).
В зазначеному акті указано, що Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Технократ» у періоді, що перевірявся, здійснювало господарську діяльність: ремонт і технічне обслуговування двигунів та турбін, ремонт і технічне обслуговування насосів, компресорів та гідравлічних систем, ремонт і технічне обслуговування для добувної промисловості і будівництва, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту та оптова торгівля. При цьому у підприємства наявні основні фонди, наймані працівники, орендоване нежитлове приміщення для здійснення господарської діяльності.
За період з 01.07.2010 р. Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Технократ» зафіксувало валові витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю «Колідо».
13.08.2010 р. між Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Технократ» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колідо» (продавець) укладено договір № 13/08-17 купівлі-продажу товару (а.с. 111). Відповідно до умов договору продавець зобов’язується передати покупцю товар, а покупець – прийняти і оплатити товар на умовах договору.
Відповідно до п. 2.2 вказаного договору доставка товару здійснюється силами продавця.
В акті перевірки зазначено про наявність податкових та видаткових накладних, проведення розрахунків за товар в безготівковій формі.
Перевіркою встановлено що Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Технократ» формувало податковий кредит за серпень-грудень 2010 р. за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Колідо» та його контрагентів по ланцюгу постачання, у котрих відсутні матеріальні ресурси, виробниче обладнання, працівники, офісні та складські приміщення, транспортні засоби для здійснення господарської діяльності.
Перевіркою зроблено висновок про порушення Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Технократ» п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2. п.п. 5.3.9 п. 5.3 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 22.05.1997 р., в результаті чого занижено податок на прибуток за період 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р. на суму 15 239,0 грн., п.п 7.2.1. п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 14 166,56 грн.
На підставі акту № 497/233/36723863 від 03.06.2011 року Нікопольською об’єднаною державною податковою інспекцією винесено податкові повідомлення-рішення № 0000092320 від 23.06.2011 р., яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 14 166,56 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3 541,64 грн., № 0001042320 від 23.06.2011 р., яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 15 239, 0 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3 809,75 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в порядку адміністративного оскарження до Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області, Державної податкової адміністрації України. За результатами розгляду скарг податкові повідомлення-рішення № 0000092320 та № 0001042320 від 23.06.2011 р. залишено без змін, а скарги – без задоволення (а.с. 145 - 156).
Представниками позивача на підтвердження реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Колідо» та іншими контрагентами надано наступні документи: договір оренди нежитлового приміщення, договір купівлі-продажу товару № 13/08-17 від 13.08.2011 р., додаткова угода № 1 від 17.08.2011 р. до договору купівлі-продажу № 13/08-17, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, пояснювальна записка про списання запасних частин, товаро-трансопрті накладні про транспортування товару зі складу продавця в м. Нікополі, угоду про переведення боргу, виписки по рахункам Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Технократ» по взаєморозрахунках з контрагентами, акти списання запчастин.
Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України від 04.12.90 р. № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону України до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., чинного на момент виникнення правовідносин, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно п. 10.2. ст. 10 вказаного Закону України платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно п.п. 7.2.1., 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно до ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
Згідно ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно до п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що у позивача наявні основні фонди, працівники, приміщення для здійснення господарської діяльності.
На момент здійснення господарської операції контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Колідо» зареєстроване як платник податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств.
Факт проведення розрахунків між указаними підприємствами згідно договору підтверджується платіжними дорученнями.
Представниками позивача надано копії первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій.
Посилання позивача на відсутність на факт відсутності у позивача документів на підтвердження транспортування товару в якості підстави для визнання нікчемним правочину з Товариством з обмеженою відповідальністю «Колідо» не береться судом до уваги, оскільки відповідно до умов договору транспортування товару на склад покупця здійснюється продавцем.
Товар, придбаний від контрагента відповідно до умов договору, був використаний в господарській діяльності позивача, що підтверджується актами списання запасних частин, банківськими виписками по рахункам Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Технократ» по взаєморозрахунках з контрагентами.
Первинні документи відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
Норми чинного (та чинного на момент виникнення правовідносин) законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до п. 3 листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 не є обов’язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов’язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Відповідачем не доведено порушення позивачем п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2. п.п. 5.3.9 п. 5.3 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 22.05.1997 р., п.п 7.2.1. п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р.
Податкові повідомлення-рішення Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000092320 та № 0001042320 від 23.06.2011 р. не відповідають вимогам п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Технократ» обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86, 94, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський окружний адміністративний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Технократ» до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000092320 та № 0001042320 від 23.06.2011р. - задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції: № 0000092320 від 23.06.2011 р., № 0001042320 від 23.06.2011 р.
Судові витрати в розмірі 29,0 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Технократ».
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складений 30.12.2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >О.С. Рябчук
< Текст >