26.09.2011   

                                                                                                                                                                                                                                                                 < копія > 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2011 р.  Справа № 2а/0470/9578/11

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя                                        Маковська О.В.

при секретарі судового засідання          Кравці Є.С.

розглянувши у письмовому провадженні у м. Дніпропетровську  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду (відповідач-1), Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (відповідач-2) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.06.2011 ОСОБА_1  звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Запорізького окружного адміністративного суду (відповідач-1), Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (відповідач-2) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.07.2011 справу №2а-0870/5022/11 передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі ч.2.ст.22 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2011 відкрито провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є суддею, яка має право на відставку та продовжує працювати на посаді судді. З 2003 року щомісяця позивач отримує у відповідності до норм Закону України «Про статус суддів» №2862-ХН від 15 грудня 1992 року довічне грошове утримання у розмірі середньомісячного заробітку, з якого бухгалтерією відповідача, у відповідності до ст. 43 зазначеного Закону України, до березня 2011 року не вираховувався прибутковий податок.

З березня 2011 року відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Запорізького окружного адміністративного суду з сум щомісячного грошового утримання  ОСОБА_1 як судді, який має право на відставку та продовжує працювати на посаді судді, проводиться утримання податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО). В цьому ж місяці здійснено перерахунок утриманого у січні та лютому 2011 року ПДФО.

Позивач вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді, який має право на відставку, незалежно від того, перебуває він у трудових відносинах чи не перебуває, та незалежно від того, отримується вказане грошове утримання з Пенсійного фонду чи з бюджету, не включається до загального місячного оподатковуваного доходу, тобто не підлягає оподаткуванню відповідно до норм пп.163.1.1 ст.163, п. «е» пп.165.1.1 ст.165 Податкового Кодексу України.

Відповідач - 1 надіслав письмові заперечення №09-03/11/10816 від 10.08.2011, в яких посилається на те, що з січня по травень 2011 року утримує ПДФО не з довічного грошового утримання позивача, передбаченого ст. 43 Закону України «Про статус суддів», яка втратила чинність з 01.01.2011, та ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а з щомісячного грошового утримання позивача, передбаченого пунктом 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Разом з цим, стаття 165 Податкового кодексу України та інші норми цього Кодексу не відносять до переліку доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, щомісячне грошове утримання судді, який має право на відставку та продовжує працювати на посаді судді.

Враховуючи викладене, відповідач - 1 вважає помилковими посилання позивача на норми пп. «е» пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України, ст. 43 Закону України «Про статус суддів», ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки перелічені норми права не регулюють правовідносин, які є предметом спору у даній справі.

Крім того, оподаткування за правилами Податкового кодексу України деяких видів доходів громадян, які раніше не підлягали оподаткуванню, не може вважатися звуженням раніше наданих конституційних прав та свобод, як на те посилається позивач.

Таким чином, Запорізький окружний адміністративний суд наголошує на тому, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими нормами чинного законодавства.

Відповідач – 2 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши всі документи і матеріали, чинне законодавство, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (далі - позивач) є суддею Запорізького окружного адміністративного суду, яка має право на відставку та продовжує працювати на посаді судді.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-XII від 15.12.1992 (що діяв до 01.01.2011) кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків.

Частиною 4 цієї ж норми визначено, що судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно ч. 1 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010 (що діє з 01.01.2011) судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону України «Про державну службу» або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання. Крім того, частина 4 цієї статті визначає, що пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку.

Із зазначених норм Закону України «Про статус суддів» та діючого Закону України «Про судоустрій і статус суддів» слідує, що довічне грошове утримання призначається лише суддям у відставці, та по своїй суті є пенсійною виплатою.

Постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» у п. 3-1 закріплено, що судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату та щомісячне грошове утримання у розмірі 100 відсотків, судді Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів - 50 відсотків передбаченого законом щомісячного довічного грошового утримання, належного їм у разі виходу у відставку.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що позивач продовжує працювати на посаді судді Запорізького окружного адміністративного суду та не виходив у відставку.

Вказаною позивачем нормою Податкового кодексу України передбачено звільнення від оподаткування доходу, що складається з отриманих сум довічного грошового утримання, а не щомісячного грошового утримання, яке виплачується позивачу з урахуванням вимог п. 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Тобто, довічне грошове утримання та щомісячне грошове утримання не є тотожними поняттями, а становлять два різні види грошового утримання суддів.

Суд приходить до висновку, що довічне грошове утримання судді, передбачене ст.43 Закону України «Про статус суддів», ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» може виплачуватись судді тільки після його виходу у відставку, а щомісячне грошове утримання, передбачене Постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» виплачується судді, який має право на відставку та продовжує працювати на посаді судді.

Враховуючи викладене, доводи позивача про наявність в нього права на звільнення від оподаткування через вимоги підпункту «е» пункту 165.1.1 ст. 165 Податкового кодексу України, згідно з яким до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податків, серед інших не включається отримане щомісячне довічне грошове утримання, суд вважає необґрунтованими.

Водночас, відповідно до підпункту 164.2.18 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України інші доходи, крім доходів, зазначених у статті 165 Податкового Кодексу України, включаються до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку, який є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

У зв'язку з цим суми щомісячного грошового утримання судді, який має право на відставку та продовжує працювати на посаді судді, включаються до його загального місячного оподатковуваного доходу, який оподатковується за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України.

Зокрема, доходи, одержані у тому числі, але не виключно, у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, оподатковуються за ставкою 15 відсотків.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2011 році - 9 410 гривень), ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15 відсотків.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що щомісячне грошове утримання суддів, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, підлягає обов'язковому оподаткуванню.

Податковий кодекс України є спеціальним законом у сфері справляння податків і зборів, а, отже, його норми є пріоритетними.

При цьому статті 163-165 Податкового кодексу України є діючими нормами законодавства, в установленому законодавством порядку не відмінені (скасовані) або не визнані такими, що суперечать Конституції України, а тому повинні виконуватись органами державної влади та їх посадовими особами з огляду на вимоги ст. 19 Конституції України.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на рішення Конституційного суду України № 6-рп/99 від 24.06.1999, в якому зазначено, що зменшення належного матеріального чи соціального забезпечення суддів є формою фінансового впливу на них, що ставить під сумнів гарантовану Конституцією Україні незалежність судової влади України, а отже - і конституційне право людини і громадянина на судових захист, оскільки реалізація конституційних положень про гарантії судового захисту прав і свобод людини і громадянина пов'язані із створенням державою належиш умов для діяльності суддів та на ч.6 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» де зазначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді, оскільки, в даному позові не йдеться про зменшення належного матеріального та соціального забезпечення судді. Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Таким чином, оподаткування за правилами Податкового кодексу України деяких видів доходів громадян, які раніше не підлягали оподаткуванню, не може вважатися звуженням раніше наданих конституційних прав та свобод.

З огляду на зазначене, враховуючи надані сторонами докази та оцінивши їх у сукупності, Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд та набирає законної сили у порядок і строки, передбачені ст.ст.186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                      < (підпис) > 

< Список >

< Список >

< Список >О.В. Маковська

< Текст >