28.12.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/14527/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О. < Текст >
при секретаріВасиленко К.Е.
за участю:
представника позивача Рожковської Т.В. < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація №31" до Північна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Кривому Розі Д/о про визнання дій протиправними та визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0001941502, 0001951502 від 19 жовтня 2011 року
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 31" до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2011 року №0001951502, прийняте Північною міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Кривому Розі Дніпропетровської області;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2011 року №0001941502, прийняте Північною міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Кривому Розі Дніпропетровської області.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що за наслідками камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань до бюджету, Комунальним підприємством «Житлово–експлуатаційна організація № 31», по податку на додану вартість за період з 21.10.2010 року по 28.09.2011 року, Північною МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, складено Акт № 140/150/20282526 від 28.09.2011 року про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань до бюджету КП «ЖЕО № 31», яким виявлено порушення вимог абз.1 пп. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 –III (зі змінами та доповненнями) від 21.12.2000 р. (далі –Закон № 2181), відповідальність за що була передбачена аб. 4 підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-III від 21.12.2000р.; порушення вимог п.203.2 ст.203 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).
На підставі вказаного акту, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Ш»№0001951502 від 19.10.2011 року на суму 636340 грн. 48 коп. та №0001941502 від 19.10.2011 року на суму 516631 грн. 69 коп., якими до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість. Позивач вважає, що прийнятті податкові повідомлення-рішення, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки, при перерахуванні грошових коштів по податку на додану вартість на розрахунковий рахунок Північної МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, позивач чітко визначив призначення платежу та зазначав, за який період перераховуються грошові кошти. Відповідач, при складанні акту перевірки, до уваги банківські документи не брав, та зарахував грошові кошти в порядку календарної черговості, тим самим, збільшував період пропуску граничного строку для нарахування штрафних санкцій. При цьому, позивач посилається на те, що у податкового органу, відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було самостійно визначене платником податків у платіжному дорученні.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою за підписом Лєвєнцова Д.С. від 01.12.2011р. На час розгляду справи, ніяких клопотань та заперечень не надав, свого представника не направив. За таких обставин, суд вважає за можливе, розглянути справу за відсутністю відповідача –суб’єкта владних повноважень, який належним чином був повідомлений про розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що адміністративний позов, підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 28.09.2011 року, в приміщенні, Північною МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань до бюджету Комунальним підприємством «Житлово–експлуатаційна організація № 31»по податку на додану вартість за період з 21.10.2010 року по 28.09.2011 року.
Перевірка проведена на підставі поданих декларацій з податку на додану вартість (декларація № 9001215806 від 20.04.2010р., декларація № 9001831212 від 19.05.2010р., декларація № 9002268126 від 21.06.2010р., декларація № 9002690265 від 19.07.2010р., декларація № 9003501363 від 20.08.2010р., декларація № 9003922525 від 20.12.2010р., декларація № 9006290797 від 19.01.2011р., декларація № 9000458700 від 18.02.2011р.), згідно додатку 1 та додатку 2 від 28.09.2011р. та особових рахунків податку на додану вартість.
За результатами перевірки, відповідачем складено Акт № 140/150/20282526 від 28.09.2011 року.
Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем встановлені наступні порушення, а саме:
- за результатами проведення невиїзної документальної перевірки, абз.1 пп. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21.12.2000 р. (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого, платник податків, зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації;
- за результатами проведеної камеральної перевірки, встановлено порушення вимог п.203.2 ст.203 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого, платник податку зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.203.1 ст.203 для подання податкової декларації.
КП «ЖЕО № 31», не погодившись з даним Актом та 07.10.2011 року до Північної МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, направило заперечення до Акту-перевірки № 6431 від 07.10.2011 року про відмову в його підписані, в зв’язку з тим, що він є незаконним та необґрунтованим.
19.10.2011 року КП «ЖЕО № 31», отримав відповідь на заперечення № 19450/10/150 від 13.10.2011 року до Акту-перевірки, яким за результатами розгляду матеріалів акту та заперечень, до акту внесено зміни щодо періоду перевірки з 21.10.2010 року по 28.09.2011 рік, висновок по акту перевірки КП «ЖЕО № 31»від 28.09.2011 року № 140/150/20280438 щодо застосування штрафних санкцій у сумі 1152972, 17 грн. за порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань, залишено без змін.
На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем, прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Ш»№0001941502 від 19.10.2011 року на суму 636340 грн. 48 коп. та №0001951502 від 19.10.2011 року на суму 516631 грн. 69 коп., якими до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість.
Крім того, суд вважає, за необхідне зазначити, що згідно супровідного листа від 28.09.2011р. за № 18395/10/190 про направлення на адресу Директора Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №31», акту перевірки, відповідачем зазначено, акт невиїзної документальної перевірки №140/150/20280438 від 28.09.2011 року. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не направлено листа позивачу, щодо акта про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань до бюджету №140/150/20282526 від 28.09.2011 року. Крім того, в Акті № 140/150/20282526, в висновках, взагалі зазначено порушення двох перевірок, невиїзної документальної перевірки та камеральної перевірки.
З досліджених матеріалів справи, вбачається, що невиїзна документальна перевірка, взагалі, не призначалась та не проводилась, та немає в наявності такого Акту № 140/150/20280438 від 28.09.2011р., з яким позивач повинен був прийти ознайомитись.
Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За загальним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти, не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою, дію нормативно правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто події, факту, застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого, вони настали або мали місце.
Податковий кодекс України, набрав чинності з 01.01.2011р., отже, норма пункту 203.2 ст. 203 розділу V Податкового кодексу України, не може застосовуватися до події, яка виникла до набрання чинності ПК України.
З урахуванням того, що за даним позовом правовідносини, виникли до набрання чинності Податковим кодексом України та на те, що позивач, звернувся з позовними вимогами до адміністративного суду після набрання чинності вказаним вище Кодексом, до даних правовідносин, слід застосовувати законодавство в тій частині, яке було чинне на час виникнення спору та законодавство, яке є чинним на момент розгляду цієї справи.
Суд вважає, що зазначені вище податкові повідомлення-рішення, прийняті з порушенням вимог діючого законодавства, виходячи з наступних підстав.
Податковим зобов’язанням, згідно з п.1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий борг (недоїмка) –податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення, за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Водночас, ані Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ані будь-якими іншими Законами з питань оподаткування, не визначено коло осіб, яким надано право перерозподілу сплачених платником податку сум або право зарахування цих сум в рахунок сплати інших податків (податків за інші періоди). Такий обов’язок, у першу чергу, покладений на платника податку, при цьому, законодавством не передбачені заходи, які можуть бути застосовані до платників податків, які не дотримуються вимог п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Разом з тим, до визначеної законом компетенції податкового органу, відноситься здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу платника податку, шляхом вчинення дій, направлених на отримання податкового боргу –звернення стягнення на майно боржника, примусова реалізація активів боржника.
Крім того, відповідно до п.п. 4.4.1 п. 4 ст. 4 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі, податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету, як податок або збір, на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі, сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
У пункті 87.9 ст.87 Податкового кодексу України передбачено, що спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України, у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, або контролюючих органів, внаслідок чого, є можливість прийняти рішення на користь, як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
У пункті 1.7 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженій Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976 (далі –Інструкція), вказано, що кошти з рахунків клієнтів, банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів, у разі примусового списання коштів, згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції, реквізит "призначення платежу" платіжного доручення, заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
На основі аналізу вказаних норм Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", суд доходить висновку, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України, належить виключно платнику.
Всупереч вищезазначеним нормам права, відповідач, при складанні акту перевірки до уваги банківські документи не взяв та зарахував грошові кошти, сплачені позивачем в порядку календарної черговості, тим самим, збільшив період пропуску граничного строку для нарахування штрафних санкцій.
Таким чином, Північною МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, був складений розрахунок штрафних санкцій (додаток № 1 та додаток 2 до акту –перевірки), який є необґрунтованим , з огляду на наступне:
1. В період з 01.04.2010 року по 31.01.2011 рік КП «ЖЕО № 31», сплатив 386272, 00 грн. за узгоджену суму податкового зобов’язання по деклараціям № 9001215806 від 20.04.2010р., декларація № 9001831212 від 19.05.2010р., декларація № 9002268126 від 21.06.2010р., декларація № 9002690265 від 19.07.2010р., декларація № 9003501363 від 20.08.2010р., декларація № 9003922525 від 20.12.20190р., декларація № 9006290797 від 19.01.2011р.
2. В період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. КП «ЖЕО № 31», сплатив 408556, 00 грн. за узгоджену суму податкового зобов’язання по декларації № 9000458700 від 18.02.2011р.
Грошові кошти КП «ЖЕО № 31»вносив вчасно, як визначено підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 ст. 5, протягом десяти календарних днів, наступним за останнім днем відповідно граничного строку, передбаченого пунктами 4.1.4. пункту 4.1 ст. 4 Закону № 2181-III та як визначено підпунктом 57.1 ПК України. З огляду на вищевикладене, суд вважає, що грошові кошти позивачем були сплачені у строки, встановлені законодавством, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.
Частина 2 ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого п.7.7. ст. 7 вказаного Закону, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків. (такої ж думки дотримується Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі від 17.03.2009р. № 358/13/13-09, який міститься в матеріалах справи).
За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є протиправним.
Відповідно до статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведення перед судом їх переконливості. При цьому, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З викладеного, суд дійшов висновку, що для повного захисту прав і інтересів позивача, слід вийти за межі позовних вимоги та, визнаючи протиправними та скасовуючи податкові повідомлення –рішення №№ 0001941502, 0001951502 від 19 жовтня 2011 року, слід також, визнати протиправними дії суб’єкта владних повноважень щодо проведення перевірки.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги, є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 31" до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0001941502, 0001951502 від 19 жовтня 2011 року – задовольнити повністю.
Визнати дії Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області щодо проведення перевірки – протиправними.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2011 року №0001941502, прийняте Північною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі Дніпропетровської області.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2011 року №0001951502, прийняте Північною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі Дніпропетровської області.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 31», судові витрати в розмірі 28 грн. 23 коп.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 12 грудня 2011 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >І.О. Лозицька
< Текст >