03.11.2011                                                                                                    < копія >

                                                             ПОСТАНОВА

                                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/9263/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Златіна С.В.

при секретарі –Лісна А.М.

представника позивача –Міхайлов О.В.

представника відповідача –Вікулова І.С., Савицька О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промканат»до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

27.07.2011 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, у якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000902301, № 0000892301, № 0000882301 та № 0000912301 від 09.06.2011 року.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області безпідставно дійшла висновку по нікчемність правочинів, укладених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торг сервіспостач», оскільки факт виконання Договорів купівлі-продажу № 13/12 від 13.12.2010 року, № 01/02 від 01.02.2011 року та № 24/11 від 24.11.2010 року підтверджується видатковими та податковими накладними, які являються первинними документами. Позивач також зазначає, що не сплата податків ТОВ «Торгсервіспостач», а також не знаходження його за юридичною адресою не є підставами для висновку про нікчемність правочинів та позбавлення права позивача на формування податкового кредиту. Позивач зазначає, що відомості зі свідчень директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіспостач» стосовно не здійснення господарських операцій з позивачем не є доведеними та перевіреними фактами; з приводу зазначених директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіспостач» фактів не була порушена кримінальна справа.

          Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задовлення позовних вимог, зазначаючи про нікчемність правочинів, укладених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгсервіспостач», з наступних причин:

-          ТОВ «Торгсервіспостач» не знаходиться за юридичною адресою;

-          ТОВ «Торгсервіспостач» не подає звіти та декларації до органів державної податкової служби;

-          ТОВ «Торгсервіспостач» не має основних засобів, трудових ресурсів, обладнання, транспортних засобів для здійснення господарської діяльності.

-          ТОВ «Торгсервіспостач» та позивач не підтвердили факт переміщення товару за укладеними право чинами від продавця до покупця (позивачем та  ТОВ «Торгсервіспостач» не надано товарно-транспортні накладні).

Ухвалами суду від 15.09.2011 року та від 05.10.2011 року зобов’язано ТОВ «Торгсервіспостач» надати суду пояснення стосовно того, якими людськими , а також технічними ресурсами виконувались роботи, в тому числі і доставка товару на склад позивача за укладеними договорами купівлі-продажу; також зобов’язано УДАІ ГУМВС України в м. Києві надати суду інформацію щодо реєстрації транспортних засобів на праві вланості або користуванні за ТОВ «Торгсервіспостач».

У встановлений в ухвалах суду строк ТОВ «Торгсервіспостач» та УДАІ ГУМВС України в м. Києві ненадали суду витребовувану інформацію.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

          З 20.05.2011 року по 26.05.2011 року відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року  взаємовідносин з ТОВ «Торгсервіспостач»

          За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт № 322/230/32410368 від 26.05.2011 року.

          У вищевказаному акті відповідачем зроблено висновок про нікчемність правочинів по операціям з придбання товарів (робіт/послуг) позивачем від ТОВ «Торгсервіспостач».

Висновок відповідача щодо нікчемності правочинів обгрунтовується тим, що ТОВ «Торгсервіспостач» не знаходиться за юридичною адресою; не подає звіти та декларації до органів державної податкової служби; не має основних засобів, трудових ресурсів, обладнання, транспортних засобів для здійснення господарської діяльності. ТОВ «Торгсервіспостач» та позивач не підтвердили факт переміщення товару за укладеними право чинами від продавця до покупця (позивачем та  ТОВ «Торгсервіспостач» не надано товарно-транспортні накладні).

          На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення № 0000902301, № 0000892301, № 0000882301 та № 0000912301 від 09.06.2011 року.

          Суд погоджується з висновками відповідача зробленим у Акті № 322/230/32410368 від 26.05.2011 щодо нікчемності договорів укладених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгсервіспостач» у зв’язку з наступним.

          У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»  процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

          1. встановлення факт здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції – договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

          2. встановлення спеціальної правосуб’єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

          3. встановлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

          4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

          5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, у якому зазначено з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо

Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгсервіспостач» (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР – 3060678).

Судом також відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгсервіспостач» є нікчемним через те, що ТОВ «Торгсервіспостач»  не знаходиться за своєю юридичною адресою, оскільки відсутність платника податків за місцем реєстрації, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 30.09.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР – 4970769).

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Торгсервіспостач»

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Торгсервіспостач» укладено три договори купівлі-продажу товарів № 13/12 від 13.12.2010 року, № 01/02 від 01.02.2011 року та № 24/11 від 24.11.2010 року.

Факт поставки товару ТОВ «Торгсервіспостач» позивачу підтверджується видатковими накладним № ПР-00015 від 10.01.2011 року, № ПР-000106 від 10.01.2011 року, № ПР-000100 від 01.12.2010 року.

Судом встановлено, що  ТОВ «Торгсервіспостач» виписало позивачу податкові накладні № 81 від 10.01.2011 року, № 82 від 10.01.2011 року, № 127 від 11.02.2011 року, 1143 від 01.12.2010 року.

Факт проведення розрахунків позивачем  за поставлений товар підтверджується реєстрами проплачених електронних розрахункових документів та копією платіжного доручення № 979 від 18.01.2011 року, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

У відповідності до відомостей з офіційного сайту Державної податкової адміністрації України свідоцтво платника ПДВ товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіспостач» було анульовано 03.06.2011 року, тобто на момент здійснення господарської операції з позивачем ТОВ «Торгсервіспостач» було платником податку на додану вартість та вправі було видавати податкові накладні.

Судом встановлено, що товар придбаний позивачем у ТОВ «Торгсервіспостач» використувався у господарській діяльності позивача, оскільки позивачем виготовляються гумові вироби, що зазначено на ст.4 Акту № 322/230/32410368 від 26.05.2011 року, а ТОВ «Торгсервіспостач» згідно договорів купівлі-продажу поставляло позивачу саме гумову муміш.

Судом відхиляються доводи відповідача про те, що документи з продажу товарів (робіт, послуг) на адресу позивача від директора ТОВ «Торгсервіспостач» не виписувалися.

Судом встановлено, що договори купівлі продажу-товарів від імені ТОВ «Торгсервіспостач» підписано ОСОБА_4

У відповідності до ч.1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (ч.1 ст. 241 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що ТОВ «Торгсервіспостач» вчинив дії спрямовані на схвалення правочину з позивачем, а саме отримало оплату за поставлені товари, то це свідчить про прийняття ТОВ «Торгсервіспостач» до виконання правочину з позивачем та створення ним правових наслідків незалежно від того, чи уповноваженою особою підписаний правочин з боку ТОВ «Торгсервіспостач».

У відповідності до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відомості зі свідчень директора ТОВ «Торгсервіспостач»  стосовно не здійснення господарських операцій з позивачем не є доведеними та перевіреними фактами; з приводу зазначених директором ТОВ «Торгсервіспостач» фактів не була порушена кримінальна справа, що вбачається з листа Головного відділу податкової міліції ДПІ у Печерському р-ні м. Києва від 18.09.2011 року № 11111/7/26-06/11

          Щодо тверджень відповідача про те, що відсутність у позивача та ТОВ «Торгсервіспостач» товарно-транспортних накладних підтверджує відсутність факту перевезення товару, то суд зазначає наступне.

          У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»  відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку.

Верховний Суд України у своїй постанові від 8 вересня 2009 року зазначає, не складання товарно-транспортних накладних, дорожніх листів тощо та документів на зберігання товару, є порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід було звернути увагу і дати належну оцінку доводам податкового органу щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки така може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій.

Судом встановлено, що умовами договорів купівлі-продажу товарів № 13/12 від 13.12.2010 року, № 01/02 від 01.02.2011 року та № 24/11 від 24.11.2010 року передбачено поставка товару ТОВ «Торгсервіспостач» на адресу складу позивача (м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1а).

Позивачем та ТОВ «Торгсервсіпостач» не надано суду доказів наявності товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт перевезення товарів від ТОВ «Торгсервсіпостач» до покупця, що свідчить про відсутність факту перевезення товарів та вказує на фіктивність господарської операції між ТОВ «Торгсервсіпостач» та позивачем. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку.

Суд не приймає до уваги товарно-транспортні накладні від 01.12.2010 року серія В № 743 та від 10.01.2011 року серія В № 751 надані позивачем під час судового розгляду справи у зв'язку з наступним.

У відповідності до п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки позивача, останнім не було надано посадовим особам органів державної податкової служби документів, які б підтверджували факт перевезення товару від ТОВ «Торгсервіспостач» до позивача, що відображено на сторінці 7 Акті № 322/230/32410368 від 26.05.2011 року.

Крім того, позивач не надав товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт перевезення товару від ТОВ «Торгсервіспостач» до позивача, на запит відповідача № 11608/10/230 від 06.05.2011 року, а саме: у відповіді позивача № 78 від 13.05.2011 року серед переліку документів, які підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Торгсервіспостач», відсутні товарно-транспортні накладні.

У відповідності до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України  у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи) (п.44.7 ст. 44 ПК України).

Позивачем на надано суду доказів надання товарно-транспортних накладних від 01.12.2010 року серія В № 743 та від 10.01.2011 року серія В № 751 відповідачу під час проведення ним перевірки позивача, а також доказів направлення їх до закінчення перевірки до відповідача.

За таких обставин доводи відповідача щодо нікчемності правочинів укладених між позивачем та ТОВ «Торгсервіспостач» є обгрунтованими, оскільки не були спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Згідно статті 94 КАС України у разі відмови у задоволення позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд                                                  

          ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Промканат» до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень-рішень – відмовити повністю.  

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Повний текст постанови складено  02 листопада 2011 року

Суддя                  < (підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >С.В. Златін

< Текст >