05.07.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/6921/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О. < Текст >
при секретаріМуренко Н.О.
за участю:
представника позивача
представника відповідача Пилипенка О.Ю.
Ткаченка А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Ритуал" до Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанов та зобовязання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство «Ритуал» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції з позовними вимогами про:
- скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №16909623 від 13.01.2010 року;
- скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 21.01.2010 року;
- скасування постанови про арешт коштів боржника від 21.04.2011 року;
- зобов’язання Саксаганським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції винести постанову про закриття виконавчого провадження №16909623;
- зобов’язання Саксаганським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції винести постанову про зняття арешту з коштів Комунального підприємства «Ритуал».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Саксаганський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції незаконно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2010 року та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору і постанову про накладання арешту на кошти боржника від 21.04.20011 р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зазначивши, що відповідач незаконно виніс постанови про відкриття виконавчого провадження , про стягнення з боржника виконавчого збору та про арешт коштів боржника у зв’язку з тим, що Саксаганський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції не переконався в отриманні комунальним підприємством «Ритуал» вказаних постанов.
Представник відповідача в судовому засіданні надав письмові заперечення, в яких зазначив, що 13.01.2010 р. державним виконавцем відповідно до ст.ст. 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999р.) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження. Строк на добровільне виконання надано до 20.01.2010 р. У зв’язку з тим, що боржником не виконано виконавчий документ у строк на добровільне виконання, державним виконавцем відділу ДВС 21.01.2010 р., керуючись Законом України «Про виконавче провадження» ( в редакції від 21.04.1999р.) винесено постанову про стягнення виконавчого збору, копію постанови направлено боржникові. Державним виконавцем відділу ДВС було прийнято рішення про відкриття виконавчого провадження у зв’язку з тим, що виконавчий документ відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Вивчивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції від 21.04.1999р., яка діяла на час правовідносин), виконавчий лист відповідає вимогам зазначеної статті, виданий на підставі судового рішення від 03.09.2009р., яке набрало законної сили та не було оскаржено комунальним підприємством «Ритуал».
Позивач помилково посилається на дату виготовлення виконавчого листа від 03.09.2009р., проте, ця дата є датою винесення постанови на підставі якої виданий виконавчий лист.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції від 21.04.1999р.), примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі, на підставі рішень третейського суду, та в інших випадках, зазначених в цій статті.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції від 21.04.1999р.), державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в ст. 3 цього Закону; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; в інших передбачених законом випадках.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом та пред’явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Виходячи з зазначеного, суд дійшов висновку, що доводи представника позивача в цій частині позовних вимог безпідставні та вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2010р. винесена правомірно, в законному порядку та не підлягає скасуванню.
Згідно з ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції від 21.04.1999р.) державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійсненні ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до ст. 24 вказаного Закону.
Дослідивши всі наявні письмові матеріали по справі, а саме, виконавче провадження, суд пересвідчився, що не має доказів отримання постанови про відкриття виконавчого провадження боржником, тобто, відповідач не пересвідчився в отриманні копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2010р., як того вимагає закон та передчасно виніс постанову про виконавчий збір від 21.01.2010р., чим порушив норму закону та позбавив боржника права на добровільне виконання рішення.
Представник відповідача в судовому засіданні і в своєму запереченні, мотивував свої дії тим, що згідно з ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції від 21.04.1999р.) не було зазначено, яким саме чином державний виконавець повинен пересвідчитися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження та направив вищезазначену постанову простою кореспонденцією, про що свідчать наявні копії журналів вихідної кореспонденції в матеріалах справи.
Суд не може з цим погодитися, виходячи з наступного. Згідно ст. 68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції від 21.04.1999р.), державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійсненні ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення.
Аналізуючи норми матеріального права, суд вважає, хоча в старій редакції Закону України «Про виконавче провадження» не зазначено, яким саме чином державний виконавець повинен пересвідчитися в отриманні копії постанови про відкриття виконавчого провадження, однак, порушувати конституційне право позивача, відповідач не повинен, а також, позбавляти боржника права на добровільне виконання рішення.
Виходячи з цього, суд вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору від 21.01.2010р. винесена з порушенням законодавства та підлягає скасуванню.
Як зазначено в ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в новій редакції) постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Постановою Пленуму Вищого Адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010р. «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», роз’яснено, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та арешт коштів належать до певних видів відповідальності за невиконання рішення у добровільному порядку та порушення обов’язків, що покладаються на осіб, які беруть участь у виконавчому процесі. Виконавчий збір – це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її добровільного невиконання, виконується примусово в установленому законом порядку шляхом накладення стягнення на заробітну плату, інші види доходів боржника чи на його майно.
У зв’язку з неналежним повідомленням комунального підприємства «Ритуал» про відкриття виконавчого провадження, відповідач не повинен був застосовувати дії щодо винесення постанови про арешт коштів боржника.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що постанова про арешт коштів боржника від 21.04.2010р. винесена з порушенням законодавства та підлягає скасуванню.
Суд вважає доводи представника позивача безпідставними та такими, які не відповідають вимогам норм матеріального права в частині зобов’язання державною виконавчою службою винести постанову про закриття виконавчого провадження та зобов’язання винести постанову про зняття арешту з коштів КП «Ритуал».
Відповідно до ст.ст. 49, 50, 57 Закону України «Про виконавче провадження» ( в новій редакції), підставою для закриття виконавчого провадження та зняття арешту з коштів боржника є вичерпний перелік.
З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки № 631 від 21.06.2011р. про стан заборгованості, яку надав суду представник позивача, сума сплаченого боргу комунального підприємства «Ритуал» складає 1 191576, 55 грн., та залишок несплаченої заборгованості станом на час розгляду справи складає 416246,57грн., тому, законних підстав для закриття виконавчого провадження, як і зняття арешту з коштів боржника, не вбачається.
Також слід мати на увазі, що відповідно до пункту 11 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню в разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), яким видано виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою ст. 76 цього Закону.
За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем та відповідачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 11, 7, 9, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов комунального підприємства «Ритуал» до Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про скасування постанов та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
- скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 21.01.2010 року;
- скасувати постанову про арешт коштів боржника від 21.04.2011 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Якщо постанову проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Повний текст постанови складений 04.07.2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >І.О. Лозицька
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >