02.11.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/7291/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О. < Текст >
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвлідів до Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
ВСТАНОВИВ:
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі»адміністративно-господарські санкції у сумі 297 145 грн. 50 коп. та пеню в сумі 4 635 грн. 28 коп. Пеня відповідачу нарахована відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяли на момент сплати, нарахованих на повну суму недоїмки за весь її строк.
Позивач у судове засідання не з’явився, надав клопотання про розгляд справу без його участі, просив позов задовольнити.
Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, надавши відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що на виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», з метою дотримання нормативу робочих місць для інвалідів, відповідач на протязі 2010 року в Звітах про наявність вакансій (форма № 3-ПН) до Жовтневого районного центру зайнятості зазначав про наявність вакансій для інвалідів. Крім того, відповідачем у 2010 році самостійно працевлаштовано 20 інвалідів.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ст.17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інвалідам забезпечується право працювати на підприємствах (об’єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів. З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також, займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Пунктом 1 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 р. №314, зазначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови праці інваліда. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про охорону праці", державна політика в галузі охорони праці, базується на принципах, зокрема: пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності та видів діяльності. Статтею 5 цього Закону передбачено також, що умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. У випадку, коли специфіка підприємства визначає, що більшість посад на підприємстві пов'язані з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів, то праця інвалідів має використовуватися на цьому підприємстві з урахуванням такої специфіки.
Судом встановлено, що відповідач у 2010 році подавав до Жовтневого районного центру зайнятості звіти форми № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів за період січень –грудень 2010 року, що підтверджується звітом про наявність вакансій за станом на 25.01.2010 року, звітом про наявність вакансій за станом на 03.02.2010 року, звітом про наявність вакансій за станом на 23.03.2010 року, звітом про наявність вакансій за станом на 20.04.2010 року, звітом про наявність вакансій за станом на 25.05.2010 року, звітом про наявність вакансій за станом на 16.06.2010 року, звітом про наявність вакансій за станом на 26.07.2010 року, звітом про наявність вакансій за станом на 09.08.2010 року, звітом про наявність вакансій за станом на 31.08.2010 року, звітом про наявність вакансій за станом на 23.09.2010 року, звітом про наявність вакансій за станом на 20.10.2010 року, звітом про наявність вакансій за станом на 27.10.2010 року, звітом про наявність вакансій за станом на 23.11.2010 року, звітом про наявність вакансій за станом на 13.12.2010 року. Також, відповідачем у 2010 році самостійно працевлаштовано 20 інвалідів.
Таким чином, відповідачем ужито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно п.п.11, 12 Положення «Про Фонд соціального захисту інвалідів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 р. №1434, місцеві органи соціального захисту населення: виявляють інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації; щомісячно надсилають службі зайнятості заявки на навчання інвалідів; ведуть банк даних про інвалідів, які працюють і бажають працювати.
Згідно з ч.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення»підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, щомісяця подають центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій).
У відповідності до ст.8 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»забезпечення соціальної захищеності інвалідів, здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров’я України та органами місцевого самоврядування.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено письмовими доказами, відповідачем щомісячно на протязі 2010 року подавались до районного центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН, в яких були заявлені вакантні посади для працівників, яким встановлено інвалідність. Звіти формою державної статистичної звітності 3-ПН містять вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних місць для працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду.
У відповідності до ст.8 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров’я України та органами місцевого самоврядування.
Згідно ст.18 даного Закону, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі, з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі, спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», державна служба зайнятості, направляє для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності, при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад), громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань. Підприємства, установи і організації, незалежно від форми власності, щомісяця подають центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних місць (вакансій).
В силу ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд вважає, що надані позивачем докази та обґрунтування позову не доведені, оскільки, згідно норм чинного законодавства на підприємства покладений обов’язок по створюванню робочих місць інвалідів, а не обов’язок по їх працевлаштуванню, отже, адміністративно-господарські санкції та пеня нараховані безпідставно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71,ч.6 ст. 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >І.О. Лозицька
< Текст >