27.12.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/13842/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНіколайчук С.В. < Текст >
при секретаріЄдаменко І.В.
за участю:
представника від позивача
представника від відповідача ОСОБА_3 (дов. у справі);
ОСОБА_4 (дов. у справі);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський втормет" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про скасування податкових-повідомлень рішень
ВСТАНОВИВ:
27 жовтня 2011 року відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський втормет» (далі ВАТ «Дніпропетровський втормет») звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську), в якому просить недійсними та скасувати, як такі, що не відповідають діючому законодавству України:
- податкове повідомлення-рішення №0000548812 від 21.07.2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську, по збільшенню сум грошового зобов’язання по платежу податку на прибуток приватних підприємств на суму 2 275 172,50 грн., з яких 1 820 138 грн. – за основним платежем, 455 034,5 грн. – за штрафними санкціями;
- податкове повідомлення-рішення №0000838812 від 30.09.2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську, по зменшенню розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 407 932,50 грн.;
- повідомлення-рішення №0000848812 від 30.09.2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську, по збільшенню сум грошового зобов’язання по платежу податку на додану вартість на суму 294 822,50 грн. , зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 407 932,50 грн., з яких 235 858 грн. – за основним платежем, 58 964,5 грн. – за штрафними санкціями.
Ухвалою суду від 28.10.2011 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк до 10 листопада 2011 року для усунення недоліків.
09 листопада 2011 року позивачем усунуто недоліки зазначені в ухвалі суду від 28.10.2011 року.
Ухвалою суду від 09.11.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/13842/11 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 24.11.2011р.
В судове засідання представник позивача не з’явився, належним чином повідомлений про час та місце засідання суду, докази чого наявні у справі.
Представник відповідача надав суду клопотання про закриття провадження по справі №2а/0470/13842 за позовом ВАТ «Дніпропетровський втормет» до СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську, в зв’язку з тим, що зазначена справа вже розглядається іншим суддею.
У зв’язку з необхідністю в заслухані думки позивача щодо заявленого клопотання судом оголошено перерву в розгляді справи до 06.12.2011 року.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти клопотання відповідача та підтримав позов у повному обсязі зазначивши, що повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП №0000548812 від 21.07.2011 року, №0000838812 від 30.09.2011 року, №0000848812 від 30.09.2011 року, прийняті на підставі необґрунтованих висновків, викладених в акті перевірки №1208/08-02/2-00191454 від 04.07.11 року про результати документальної невиїзної перевірки «Дніпропетровський втормет» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року при взаємовідносинах з ТОВ «МЕТАЛ-ВІВІ»; акт перевірки позивач вважає таким, що оформлено з порушенням діючого законодавства, і в ньому викладено недостовірні факти, в результаті чого неправомірно донараховано позивачу суму грошового зобов’язання, податок на додану вартість за грудень 2010р., оскільки у нього наявні усі первинні бухгалтерські документи по господарських операціям з ТОВ «МЕТАЛ-ВІВІ», які підтверджують правомірність нарахування позивачем податкового кредиту.
Представник відповідача надав суду клопотання про розгляд справи колегіально, яке задоволено ухвалою суду від 06.12.11р.
Розпорядженням керівника апарату суду №175д від 09.12.2011 року «Щодо призначення колегіального складу суддів за допомогою автоматизованої системи документообігу» призначено склад колегії суддів по справі №2а/0470/13842/11: головуючий суддя Ніколайчук С.В., суддя Єфанова О.В., суддя Коблова О.Д.
Розгляд справи у судовому засіданні призначено на 14 грудня 2011 року.
Відповідач позов не визнав та надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказав, що хоч ВАТ «Дніпропетровський втормет» і були надані документи по господарських відносинах з ТОВ «Метал-ВІВІ», підприємствами укладено договори на отримання брухту чорних та кольорових металів від 17.06.2009 року №412д/06 та від 12.05.2010 року №296д/05, однак, по ТОВ «Метал-ВІВІ» відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Згідно пояснень посадових осіб ТОВ«Метал-ВІВІ» ними не підтверджено факти здійснення товариством господарської діяльності починаючи з травня 2010 року, в тому числі – будь-яких взаємовідносин з ВАТ «Дніпропетровський втормет». В первинних документах, наданих позивачем до перевірки, відсутня доказовість про фактичне отримання товару, тобто оформлення первинних документів за формальними ознаками свідчить про безтоварність здійснених господарських операцій. Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що угоди між ВАТ «Дніпропетровський втормет» та ТОВ«Метал-ВІВІ» є нікчемними, а первинні документи – такими, що не мають юридичної сили та доказовості.
Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов належить задоволити з наступних підстав:
з 03.06.2011 року по 25.06.2011 року працівниками відповідача проведено документальну невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт №1208/08-02/2-00191454 від 04.07.2011 року “Про результати документальної невиїзної перевірки ВАТ «Дніпропетровський втормет» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року при взаємовідносинах з ТОВ «Метал-ВІВІ»», в якому встановлено порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на 1820 138 грн., в тому числі за І півріччя 2010 року – на 1 121813 грн., за 3 квартали 2010 року – на 1 820 138 грн. ( в т.ч. за 3 квартал 2010 року – на 698 325 грн.); п.п. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 643 790 грн., що призвело до: завищення від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту на загальну суму 643 790 грн., в тому числі: в травні 2010 року -169 562 грн., в червні 2010 року – 238 370 грн., в липні 2010 року – 235 858 грн.
На підставі цього акту перевірки податковим органом 21.07.2011р. винесено податкові повідомлення-рішення:
- №0000548812, яким згідно із п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п. 58.1 ст. 58, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, п.п.4.1.6 п. 4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 2 275 172 грн. 50 коп., з яких 1 820 138 грн. - основний платіж, 455 034, 5 грн. –штрафні (фінансові) санкції;
- №0000558812, яким п.п 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу зменшено від’ємне значення податку на додану вартість у сумі 643 790,00 грн.
27 липня 2011 року позивачем до податкового органу було подано скаргу про перегляд висновків акта документальної невиїзної перевірки ВАТ «Дніпропетровський втормет», в якому просив податкові повідомлення-рішення №0000548812 та №0000558812 від 21.07.2011 року переглянути та відмінити як такі, що не відповідають діючому законодавству.
За наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень ДПА у Дніпропетровській області залишила без змін податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 21.07.2011 року №0000548812, скасувала податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 21.07.2011 року №0000558812, збільшивши суму грошового зобов’язання з ПДВ у сумі 235 858,29 грн. та застосувавши штрафні (фінансові) санкції у сумі 58 964,57 грн.
За результатами розгляду скарги СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську 30.09.2011 року винесено податкові повідомлення-рішення:
- №0000838812, яким згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України, п.п 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 407 932 грн.;
- №0000848812, яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, п.п 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість на суму 294 822 грн. 50 коп., з яких 235 858 грн. - основний платіж, 58 964, 5 грн. – штрафні (фінансові) санкції.
Не погоджуючись з висновками контролюючого органу позивач просить податкові повідомлення-рішення №0000548812 від 21.07.2011 року, №0000838812 від 30.09.2011 року, №0000848812 від 30.09.2011 року визнати недійсними.
Зокрема, в акті перевірки зафіксовано, що позивачем в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати по рядку 04.1 декларації з податку на прибуток підприємства на 3309342 грн., в тому числі за 1 півріччя 20010р. на суму 2039659 грн., за 3 квартали 2010р. на суму 3309342 грн. у зв’язку з включенням до їх складу витрат за угодою №296д-120510 від 12.05.10р., укладеною з ТОВ “Метал-ВІВІ”.
В ході перевірки досліджувались господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ “Метал-ВІВІ”, а саме: договір №412д/06 від 17.06.2009 року; договір №296д/05 від 12.05.2010 року на отримання брухту чорних та кольорових металів, які відповідно до п.1, 2 ст.215, ст.203 ЦК України визнанні податковим органом нікчемними та такими, що в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю, оскільки по підприємству ТОВ “Метал-ВІВІ” відсутня будь-яка інформація про наявні виробничі будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, автомобільний транспорт та вузли до нього, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, що засвідчує не можливість здійснення ними господарської діяльності та свідчить про те, що правочини з контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків; не підтверджено наявність поставок товарів (послуг).
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (ст.5.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).
Згідно п.5.3.9 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ “Дніпропетровський втормет” (покупець) і ТОВ “Метал-ВІВІ» (постачальник) укладено договір №412д/06 від 17.06.2009 року, згідно з умовами якого постачальник зобов’язаний передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити брухт та відходи чорних металів – метали чорні вторинні за видами та підвидами, передбачені ДСТУ 4121-2002, брухт та відходи кольорових металів та сплавів, передбачені ДСТУ 3211-95 (ГОСТ 1639-93) (Товар).
Згідно п. 2 цього договору ціна товару вказується в специфікаціях або додаткових угодах, оформлених у вигляді додатків до договору, без урахування ПДВ, який нараховується в порядку, передбаченому Законом України «Про податок на додану вартість» Ціна товару визначається з урахуванням умов поставки, вказаних в специфікаціях або додаткових угодах, які є невід’ємною частиною договору.
Протягом строку дії договору сторони мають право змінювати ціни на товар, письмово або в іншій формі повідомляючи один одного за 3 дні до дати зміни ціни в бік зменшення.
Згідно п.3 договору поставка товару здійснюється на умовах, вказаних в специфікаціях до даного договору. Кожна партія товару передається на основі акту приймання-передачі металів чорних (вторинних) або акта приймання брухту та відходів кольорових металів (приймально-здавальний акт). Також можливою є передача товару від постачальника до покупця на основі накладної.
Датою поставки є дата оформлення приймально-здавального акту (чи накладної), (п.3.8 договору).
Датою переходу права власності від постачальника до покупця є дата поставки товару, у відповідності до умов п.3.8 цього договору.
Згідно п.4 договору покупець здійснює оплату поставленої партії товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 банківських днів з моменту прибуття товару до покупця, на основі приймально-здавального акту.
Сторонами у п.4.2 договору передбачено і інші можливості проведення оплати за поставлений товар.
Згідно п. 5 договору приймання товару здійснюється згідно з розділом 7 ДСТУ 4121-2002, або розділом 4 ДСТУ 3211-95 (ГОСТ 1639-93).
Також, між ВАТ “Дніпропетровський втормет” та ТОВ “Метал-ВІВІ» укладено аналогічний за змістом договір №296д//05 від 12.05.2010 року.
Факт поставки металів за вищезазначеними договорами підтверджується актами приймання металів, підписаними сторонами, до яких також надано і акти про джерело походження металів чорних (вторинних) та посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металів чорних (вторинних), тощо.
Оплата поставленого товару за ціною, визначеною специфікаціями (наявні у справі), здійснена ВАТ “Дніпропетровський втормет” на розрахунковий рахунок ТОВ “Метал-ВІВІ», що підтверджено відповідними платіжними документами.
В свою чергу ТОВ “Метал-ВІВІ» виписало позивачу податкові накладні на поставлені партії товару, визначену суму податку на додану вартість по яких останній включив до податкового кредиту за спірний період.
В акті перевірки зазначено, що в межах виконання угоди поставки №296-120510 від 12.05.10р. позивачем оприбутковано металобрухт на загальну суму 3309341,74 грн. (ПДВ 661868,35 грн.), в тому числі: у 2 кварталі 2010р. на суму 2039659,32 грн. (ПДВ 407931,86 грн.), у 3 кварталі 2010р. на суму 1269682,42 грн. (ПДВ 253936,48 грн.).
Відповідно до приписів пп.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.п.198.2 ст.198 вказаного Кодексу).
Згідно ч.2 п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно п.7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
У п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Податкова накладна видасться платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зареєстрованою як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (пункти 2 та 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997року за №233/2037).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З пояснень, наданих суду учасниками судвого процессу, та з акту перевірки суд з’ясував, що ТОВ “Метал-ВІВІ” на момент виписання ним позивачу податкових накладних було зареєстровано як платники податку на додану вартість.
Доказів анулювання реєстрації платника податку ТОВ “Метал-ВІВІ” суду не надано.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).
Суд вважає необґрунтованими твердження контролюючого органу про те, що первинні документи не мають всіх обов’язкових реквізитів, зокрема, містять підписи не уповноважених (невстановлених) осіб, не відповідають терміну «первинні документи» та, в свою чергу, не можуть бути підставою відображення операцій за бухгалтерським та податковим обліком суб’єкта господарювання, адже у висновку судового експерта – головного експерта сектору техніко-кріміналістичного забезпечення роботи Самарського РВ ДМУ НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області, на який посилається відповідач, зазначено, що встановлені розбіжні ознаки відносно стійкі, але їх кількість достатня тільки для імовірного висновку про те, що підпис в договорі поставки №296д/05 від 12.05.2010 року, податковій декларації з податку на додану вартість за 7 місяць 2010 року, в акті приймання металів чорних (вторинних) №1-6575э від 10.07.2010 р., №1-6389э від 04.07.2010 р. та №3-5972ч від 21.06.2010 р. та податкових накладних ТОВ «Метал-ВІВІ» в графах «Директор __ОСОБА_7», «Керівник ОСОБА_5.», «Здав ОСОБА_8» та на зворотній стороні акту «керівник підприємства постачальника» «подпись в получении» виконаний не ОСОБА_7 та ОСОБА_5, а іншою особою. Виявити розбіжні ознаки в об’ємі, необхідному для категоричної відповіді на питання, не вдалось по причині виконання досліджуваного об’єкта з використанням множильної техніки, а також по причині короткості досліджувального об’єкту та недостатньої кількості наданого зрівнювального матеріалу. Відповісти на дані питання в категоричній формі, можливо при надані вільних зразків підпису та почерку гр.ОСОБА_7 та ОСОБА_5 та оригіналів документів.
У відповідності до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ст.81 КАСУ для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.
Висновок експерта для суду не є обов’язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі (ст.82 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 КАС України).
Таким чином, висновок спеціаліста, наданий податковим органом, проведений не на підставі ухвали суду про призначення судової експертизи у даній справі, у ньому не міститься однозначної чіткої та категоричної відповіді на поставлені експерту питання, тому не береться судом до уваги.
Належні та допустимі докази того, що гр.ОСОБА_7 в спірний період не був керівником ТОВ «Метал-ВІВІ» та не мав права підпису у справі також відсутні.
Крім того, подальше виконання контрагентом позивача умов договору (поставки товару, виписання податкових накладних, отримання оплати за товар) слід розцінювати як визнання юридичною особою своїх договірних зобов’язань.
З аналізу вищенаведених норм права та зі змісту наявних у справі первинних документів можна зробити висновок, що всі первинні документи, надані позивачем, відповідають вимогам, встановленим Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.
Укладені між сторонами договори не визнавались недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем, який займається господарською діяльністю (пасажирські транспортні перевезення) документів видно, що придбаний ним за цими договорами товар використовувався ним безпосередньов його господарській діяльності.
Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів; те, що господарські операції мали реальний характер, а придбаний товар та послуги використовувався в господарській діяльності позивача, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлення-рішення зазначене не було прийнято до уваги.
Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов’язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень, не надав доказів в спростування позовних вимог, натомість позивач, про що свідчать матеріали справи, належним чином виконав свої договірні зобов’язання та оплатив вартість поставленого йому товару, в тому числі і податок на додану вартість, тому у суду є підстави задоволили позовні вимоги.
Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський втормет» - задоволити повністю.
Визнати недійсними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000548812 від 21.07.2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську, по збільшенню сум грошового зобов’язання по платежу податку на прибуток приватних підприємств на суму 2 275 172,50 грн., з яких 1 820 138 грн. – за основним платежем, 455 034,5 грн. – за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення №0000838812 від 30.09.2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську, по зменшенню розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 407 932,50 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000848812 від 30.09.2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську, по збільшенню сум грошового зобов’язання по платежу податку на додану вартість на суму 294 822,50 грн. , зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 407 932,50 грн., з яких 235 858 грн. – за основним платежем, 58 964,5 грн. – за штрафними санкціями.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 19 грудня 2011 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.В. Ніколайчук
< Текст >