27.12.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/14486/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНіколайчук С.В. < Текст >
при секретаріЄдаменко І.В.
за участю:
представника від позивача
представників від відповідача ОСОБА_3 (дов. у справі);
ОСОБА_4 (дов. у справі);
ОСОБА_5 (дов. у справі);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі про скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
03.11.2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (далі – ФОП ОСОБА_6) подав адміністративний позов до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі (далі – Південна МДПІ), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 липня 2011 року №000177/701 та податкове повідомлення-рішення від 04 липня 2011 року №000178/701 Південної МДПІ.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що дані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, оскільки під час проведеної Південною МДПІ перевірки невірно було визначено неправомірне включення ФОП ОСОБА_6 суми оренди нежитлових приміщень до валових витрат, у результаті чого позивачу донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2717,94 грн. та податку на додану вартість у розмірі 3565,00 грн., а також штрафні санкції на суму 891,25 грн. Крім того, позивач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки, є виключно суб’єктивними припущеннями.
Ухвалою суду від 07.11.2011 року відкрито провадження у справі №2а/0470/14486/11, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 22.11.2011р.
Представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце засідання суду, докази чого наявні в матеріалах справи, в судове засідання не з’явилися, тому розгляд справи було відкладено на 06.12.2011 року.
В судовому засіданні представник відповідача надав суду заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що 29.06.2011 року було проведено обстеження нежитлового приміщення, розташованого у підвалі житлового будинку за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 18. За результатами обстеження складено акт від 29.06.2011 року та встановлене наступне: нежитлове приміщення розташоване у підвалі житлового будинку з метою використання під розміщення торгівлі непродовольчими товарами, торговельного об’єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи (договір оренди №8/25 від 30.09.2008 року, №8/19 від 07.04.2010 року, прийняті для використання під розміщення торгівельного об’єкту з продажу непродовольчих товарів, магазину продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи). На момент обстеження в зазначеному приміщенні товару не було, торгівля не здійснювалась. Відповідно до п. 7 вищезазначених договорів оренди позивач зобов’язаний використовувати приміщення у відповідності з його цільовими призначеннями. В результаті проведеного аналізу наданих для перевірки документів відповідачем встановлено, що доходів від використання вказаного об’єкту ФОП ОСОБА_6 в перевіряємому періоді не отримував, тому в порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992р. (далі Декрет №13-92) ФОП ОСОБА_6 валові витрати за спірний період завищені. Відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, судовий розгляд справи відкладено на 12.12.2011 року.
В судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що у зв’язку з тим, що в суму податкового повідомлення-рішення від 04.07.2011 року №000178/701 (основна сума 3565,00 грн., штрафні санкції в сумі 891,25 грн.) ввійшло сума по податку на додану вартість в розмірі 913,69 грн. (штрафні санкції 228,42 грн.), яка визнається позивачем; просить позовні вимоги прийняти в наступній редакції: податкове повідомлення-рішення від 04.07.2011 року №000177/701 Південної МДПІ скасувати повністю, а податкове повідомлення-рішення від 04.07.2011 року №000178/701 скасувати частково, в частині платежу щодо нарахування ПДВ по орендній платі в сумі 2651,31 грн. (штрафні санкції 662,83 грн.), разом 3314,14 грн.
Заслухавши представників сторін, дослідивши чинне законодавство, матеріали справи, суд зробив висновок, що позов, враховуючи уточнення позовних вимог, належить задоволити з наступних підстав:
фізична особа-підприємець ОСОБА_6 зареєстрований як підприємець рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області 17.07.1995 року за адресою: 50006, АДРЕСА_1.
Позивач перебуває на обліку у Південні МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області як платник податків та інших обов’язкових платежів.
В період з 01.04.2009 року по 31.12.2009 року позивачем подавалися до Південної МДПІ декларації про доходи № 11394 від 12.08.2009 року, №13914 від 06.11.2009 року, №776 від 11.02.2010 року на суму валового доходу 1700800,04 грн. та в період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року – декларації про доходи №5429 від 05.05.2009 року, №10541 від 05.08.2010 року, №12051 від 15.10.2010 року та від 07.02.2011 року на суму валового доходу 2353032,61 грн.
Посадовими особами Південної МДПІ в період з 12.05.2011 року по 08.06.2011 року проведено планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_6 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 16.06.2011 року №844/17-323/2/НОМЕР_1 з висновками про допущене позивачем порушення ст.13 Декрету №13-92, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 5712,84 грн., пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6499,0 грн., до сплати збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства у сумі 1995,0 грн.
На підставі акту перевірки Південною МДПІ у прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.07.2011 року №000178/701 про сплату 3565,0 грн. податку на додану вартість і 891,25 грн. штрафної санкції та податкове повідомлення-рішення від 04.07.2011 року №000177/701 про сплату 2717,94 грн. податку на доходи фізичних осіб.
З даними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не згоден та просить суд, враховуючи уточнення до позовних вимог, прийняті судом: скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.07.2011 року №000177/701 повністю, податкове повідомлення-рішення від 04.07.2011 року №000178/701 скасувати частково в частині нарахування податку на додану вартість за основним платежем в сумі 2651,31 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 662,83 грн., всього на суму 3314,14 грн.
Правильність донарахування податку на додану вартість по податковим накладним за березень 2010р. №16527 від 14.04.10р. та за вересень 2010р. №59622 від 14.10.10р. всього на суму 913 грн. (штрафна санкція 228,25 грн.), які ввійшли до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.07.2011 року №000178/701, позивачем не заперечується.
Відповідно до п.п 1.2 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Спеціальним законодавчим актом у даному випадку є Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992р. (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, в абз. 1,2 ст. 13 даного Декрету встановлено, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об’єкт оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Відповідно до ч. 2 ст.13 Декрету №13-92 оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2008 року між ФОП ОСОБА_6 (орендар) та управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (орендодавець) укладено договір №8/25 оренди об’єктів нерухомості комунальної власності міста.
В подальшому цей договір було переукладено і 07 квітня 2010 року між ФОП ОСОБА_6 (орендар) та управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (орендодавець) підписано договір №8/19 оренди об’єктів нерухомості комунальної власності міста. Згідно п. 1.1 даного договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно нежитлове приміщення загальною площею 224,5 м2 у підвалі житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 для використання під розміщення торгівлі непродовольчими товарами (54,5 м2), торговельного об’єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи (170 м2). За користування об’єктом оренди орендар сплачує орендодавцю річну орендну плату у розмірі 18 % від незалежної вартості об’єкту оренди, яка відповідно до розрахунку складає 949,27 грн. (базова) за місяць без ПДВ. Орендна плата перераховується на спеціальний рахунок КП «Парковка та реклама» (п. 4.1 договору).
Також, 07.04.2010 року між ФОП ОСОБА_6 (орендар) та управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (орендодавець) укладено ще один договір №8/26 оренди об’єктів нерухомості комунальної власності міста, згідно п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно нежитлове приміщення загальною площею 67,0 м2 у підвалі житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 для використання під розміщення підсобного приміщення магазину продовольчих товарів. За користування об’єктом оренди орендар сплачує орендодавцю річну орендну плату у розмірі 18 % від незалежної вартості об’єкту оренди, яка відповідно до розрахунку складає 1042,65 грн. (базова) за місяць без ПДВ. Орендна плата перераховується на спеціальний рахунок КП «Парковка та реклама» (п. 4.1 договору).
29.06.2011 року державними податковими ревізорами-інспекторами відділу контрольно-перевіряючої роботи управління оподаткування фізичних осіб Південної МДПІ проведено обстеження нежитлового приміщення у підвалі житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 для використання під розміщення торгівлі непродовольчими товарами, торговельного об’єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи, загальною площею 224,5 м2. За результатами обстеження складено акт №626/17-323, в якому зазначено, що на момент обстеження в зазначеному приміщенні товару не має, торгівля не здійснювалась.
Посадовими особами податкового органу було зроблено висновок про те, що витрати понесені позивачем у зв’язку з орендною платою за нежитлове приміщення загальною площею 224,5 м2 у підвалі житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, не пов’язані із здійсненням його господарської діяльності, оскільки на даному об’єкті не отримується дохід.
На підставі таких висновків контролюючим органом було донараховано позивачу 2717,94 грн. податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість за основним платежем в сумі 2651,31 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 662,83 грн.
З такими висновками податкового органу суд не може погодитися, оскільки акт обстеження підписаний в односторонньому порядку лише представниками відповідача. Позивач же на цьому акті зазначив, що приміщення використовується під складське при поставці великої партії товару, на момент проведення обстеження товар проданий, очікується поставка нового.
Крім того, зі справи вбачається, що на виконання умов договору оренди №8/19 оренди об’єктів нерухомості комунальної власності міста орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно нежитлове приміщення загальною площею 224,5 м2 у підвалі житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується актами приймання-передачі нежитлового приміщення, підписаних сторонами.
Розрахунки за цим договором між сторонами за перевіряє мий період проведені в повному обсязі у відповідності до умов договору, про що свідчать відповідні акти та платіжні доручення (копії яких наявні у справі).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що акт обстеження не може бути належним та допустимим доказом у справі, який встановлює порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також не є доказом того, що позивач не використовував об’єкти оренди в своїй господарській діяльності та за цільовим призначення, обумовленим спірним договором, адже матеріали справи підтверджується реальне виконання сторонами умов договору оренди №8/19.
В судовому засіданні встановлено, що по іншому договору оренди №8/26 податковим органом не виявлено порушень позивачем податкового законодавства і валові витрати та податковий кредит за цим договором визначені правильно.
Відповідно до положень п.п.7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
А згідно пп. 7.2.3 ст. 7.2. ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітнім податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Відповідно п.7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
У п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Податкова накладна видасться платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зареєстрованою як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (пункти 2 та 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997року за №233/2037).
Позивачем надано суду податкові накладні, виписані його контрагентом – КП «Парковка та реклама» на виконання умов договору №8/19, сума податку на додану вартість по яких була включена позивачем до податкового кредиту спірного періоду.
КП «Парковка та реклама» на момент виписання ним позивачу податкових накладних за договором оренди було зареєстроване як платник податку на додану вартість, проти чого податковий орган не заперечив і докази протилежного у справі відсутні.
Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З аналізу вищенаведених норм права та наявних у справі первинних документів можна зробити висновок, що всі первинні документи, надані позивачем, відповідають вимогам, встановленим Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по договору.
Договір оренди №8/19 в установленому законом порядку не визнавався недійсним.
Згідно із свідоцтвом на право зайняття підприємницькою діяльністю позивачу надано право здійснювати наступні види діяльності: роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах продовольчими товарами, роздрібна торгівля тютюновими виробами, алкогольними та іншими напоями, дослідження кон’юнктури ринку та виявлення суспільної думки, надання інших комерційних послуг.
Здійснення позивачем таких видів діяльності, його фактичне місцезнаходження встановлено і контролюючим органом в акті перевірки.
Таким чином, позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчиненого правочину; те, що господарська операція мала реальний характер, а орендоване приміщення використано в господарській діяльності позивача, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень-рішень зазначене не було прийнято до уваги.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які рішення чи дії суб’єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких їх ухвалено або вчинено, а суд відповідно до п.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав доказів в спростування позовних вимог, тому позовні вимоги належить задоводити.
Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністартивний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про скасування податкових повідомлень-рішень – задоволити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.07.2011 року №000177/701 відповідача повністю, податкове повідомлення-рішення від 04.07.2011 року №000178/701 скасувати частково в частині нарахування податку на додану вартість за основним платежем в сумі 2651,31 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 662,83 грн., всього на суму 3314,14 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 16 грудня 2011 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.В. Ніколайчук
< Текст >