01.11.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/10330/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М.В.,
при секретарі Салюк Л.Ю.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Мельник В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області про скасування вимоги № 347 від 20.07.2011 року, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області (далі – УПФУ в м. Павлоград, відповідач), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 27.08.2011 року, просить визнати нечинною Вимогу № 347 від 20.07.2011 року відповідача про сплату боргу в розмірі 1288,80 грн.
В судовому засіданні 15.09.2011 року ОСОБА_1 замінено на належного позивача - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1, позивач).
В обґрунтування позову позивач спирається на те, що УПФУ в м. Павлоград неправомірно визначено недоїмку зі сплати страхових внесків в сумі 1288,80 грн. та виставлено Вимогу про сплату боргу № 347 від 20.07.2011 року, оскільки донарахування в сумі 1288,80 грн. здійснені відповідачем за період з липня по грудень 2010 р. на підставі п. 4 ст. 18 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058- IV (далі – Закон № 1058) та Закону України „Про внесення змін до законів України „Про Державний бюджет України на 2010 рік" та „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 08.07.2010 року № 2461-VI (далі – Закон № 2461). Проте, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 14 Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-XII (далі – Закон № 1251) збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів). Згідно ст.1 Закону №1251 зміни та доповнення до цього закону та інших законів з питань оподаткування набирають чинності з початку нового бюджетного року. Таким чином, збільшення збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування може відбуватись з 01.01.2011 року, а не з липня 2010 року. Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, надала суду письмові заперечення, в яких зазначила, що порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду визначений Законом № 1058. Страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство. Іншим законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати, а тому обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності. З 17.07.2010 року набув чинності Закон 2461, яким передбачено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування сплачують страхові внески з урахуванням частини фіксованого чи єдиного податку, перерахованого до Управління Пенсійного фонду, в розмірі не меншому мінімального розміру страхового внеску. Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, мінімальний страховий внесок становить у липні-вересні – 294,82 грн., жовтні-листопаді – 301,12 грн., грудні – 306,10 грн. Період сплати – до 20.10.2010 року, до 20.01.2011 року. Сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого податку, що була перерахована позивачем за липень-грудень 2010 року становила менше мінімального розміру страхового внеску. Таким чином, у відповідності до ч.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464 (далі – Закон № 2464), відповідачем правомірно виставлено оскаржувану Вимогу. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачем заявлена вимога про визнання нечинною Вимоги, тоді як нечинними можуть бути визнані лише нормативно-правові акти.
Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований, як суб’єкт підприємницької діяльності, виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області 04.04.2007 року і перебуває на обліку в УПФУ в м. Павлоград як платник страхових внесків (єдиного внеску) на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
В 2010 році ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування. Зі сплачених позивачем сум податку, до УПФУ в м.Павлоград надходило страхові внески в розмірі 84,00 грн. в місяць.
20.07.2011 року відповідачем сформовано Повідомлення-розрахунок № 347 та Вимогу № Ф-347 про сплату боргу ФОП ОСОБА_1 в сумі 1288,80 грн.
01.08.2011 року позивач звернувся з письмовою заявою до УПФУ в м. Павлоград із зазначенням, що вимоги відповідача не ґрунтуються на законодавчому рівні і є безпідставними, оскільки в період з липня по грудень 2010 року діяли положення Закону № 1251.
03.08.2011 року УПФУ в м. Павлоград надіслано Рішення про результати розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 № 12018/02-21, якою Вимогу про сплату боргу № 347 від 20.07.2011 року залишено без змін, а заява ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.
З 01.01.2004 року порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначався Законом №1058.
Згідно ст.5 Закону №1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до абз.2 п.1 ст.14 Закону № 1058 страхувальниками відповідно до цього закону є роботодавці, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
З 17.07.2010 року набрав чинності Закон № 2461, яким підпункт 4 п. 8 р. XV "Прикінцеві положення" Закону №1058 викладено в такій редакції: „фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, у 2010 році мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить у: липні-вересні – 294,82 грн.; жовтні-листопаді – 301,12 грн.; грудні – 306,10 грн.
Оскільки сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до УПФУ в м. Павлоград, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску позивачу були донараховані страхові внески за липень-грудень 2010 року в сумі 1288,80 грн.
Закон №2461 у встановленому Конституцією України порядку не визнаний неконституційним, є чинним та з 17.07.2010 року підлягає обов’язковому виконанню на всій території України.
З огляду на зазначене, спростовуються доводи позивача з посиланням на норми Закон № 1251 щодо можливості набуття чинності Законом №2461 лише з 01.01.2011 року, тобто з початку бюджетного року.
З 01.01.2011 року набув чинності Закон №2464, згідно ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень якого за органами Пенсійного фонду України зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими він був наділений до набрання чинності Законом № 2464.
На підставі ч.3 ст.106 Закону №1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Зазначена норма кореспондується з ч.4 ст.25 Закону №2464, яка визначає, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Зважаючи на вищевикладене, УПФУ в м. Павлоград при винесенні Вимоги про сплату боргу № Ф-347 від 20.07.2011 року, діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом.
Також суд погоджується з доводами представника відповідача, що позовна вимога про визнання нечинним акту може стосуватися лише нормативно-правового акту, тоді як оскаржувана Вимога № Ф-347 від 20.07.2011 року є актом індивідуальної дії та в судовому порядку може бути визнана протиправною та скасована.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 21 жовтня 2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >М.В. Бондар
< Текст >