24.12.2011                                                                                                    < копія >

                                                             ПОСТАНОВА

                                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/11050/11

                    Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О. < Текст > 

при секретаріВасиленко К.Е  

за участю:

представника позива Ігнатової О.О. < Текст > 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСА-СТІЛ ГРУП» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000442342 від 14.06.2011р., № 0000852342 від 22.08.2011р., № 0000862342 від 23.08.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСА-СТІЛ ГРУП» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000442342 від 14 червня 2011 року по сплаті податку на додану вартість в сумі 731 305, 00 грн. (585 044, 00 грн. за основним платежем та 146261, 00 грн. за штрафними санкціями), №0000852342 від 22 серпня 2011 року по сплаті податку на прибуток приватних підприємств в сумі 139 771, 00 грн. (111 817, 00 грн. за основним платежем та 27 954, 00 грн. за штрафними санкціями), та податкового повідомлення-рішення №0000862342 від 23 серпня 2011 року про сплату штрафних санкцій в сумі 9 113 514, 00 грн., прийнятих Західно-Донбаською об`єднаною державною податковою інспекцією.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач  взагалі не погоджується з усіма висновками, зробленими податковим органом в акті перевірки, що ТОВ «ТСА-СТІЛ ГРУП»здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які укладені у порушення ст.203, ч. 1 ст. 207, п.1,2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України, їх зміст суперечив моральним засадам суспільства та, що зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлено ними. Порушення п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 року           № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(з змінами та доповненнями), занижено податок на прибуток за III кв.2010р. в сумі 2390196,00 грн. Порушення п.п. 7.4.1 п.7.4, 7.4.4 п.7.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР              «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), а саме, завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 585044,00 грн., в тому числі: в серпні 2010р. на суму 242800, 00 грн.; у вересні 2010р. на суму 311709,00грн.; у жовтні 2010р. на суму 30535,00грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання 24 жовтня 2011р., не прибув, про причини неявки суд не повідомив, проте, надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСА-СТІЛ ГРУП» проведена у відповідності до чинного законодавства України, а застосовані до позивача податкові повідомлення-рішення №0000442342 від 14 червня 2011 року, та №0000852342 від 22 серпня 2011 року,               № 0000862342  від 23 серпня 2011 року, є правомірними та обгрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд, встановив, що Західно-Донбаською об’єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСА СТІЛ ГРУП», код ЄДРПОУ 35113476, з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з              ТОВ «Юта-Ресурси», код ЄДРПОУ 19271753, за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, якою було встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. У зв’язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, порушення ст. 203, ч. 1 ст. 207, п. 1,2 ст. 215, ст. 216, ст. 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662 Цивільного кодексу України, та порушення п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5 ст.5, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України від 28 грудня 1994 року - ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено податок на прибуток за ІІІ кв. 2010 року в сумі 2 390 196, 00 грн. Порушення п.п. 7.4.1 п.7.4, 7.4.4 п.7.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), а саме, завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 585044,00 грн., в тому числі: в серпні 2010р. на суму 242800, 00 грн.; у вересні 2010р. на суму 311709,00грн.; у жовтні 2010р. на суму 30535,00грн.

          За наслідками перевірки було складено Акт №309-23/2-35113476 від 26 травня    2011 року.

          Не погодившись з висновками, викладеними в акті, позивачем було направлено до податкового органу заперечення від 01.06.2011р. № 1022, на акт перевірки, яке не було прийнято до уваги податковою.

          14 червня 2011 року Західно-Донбаською ОДПІ було прийнято повідомлення-рішення №0000442342 по сплаті податку на додану вартість в сумі 731 305, 00 грн. та №0000432342 від 14 червня 2011 року по сплаті податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2 987 745, 00 грн.

          Не погодившись з податковими повідомленями - рішеннями, позивач звернувся до ДПА у Дніпропетровській області з скаргою, щодо скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень, яка була залишена без задоволення ДПА у Дніпропетровській області.

          22 серпня 2011 року Західно-Донбаською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000852342 по сплаті податку на прибуток приватних підприємств в сумі 139 771, 00 грн. (111817 грн. за основним платежем, 27954,00 грн. - за штрафними санкціями).

В ході перевірки було зроблено висновок про те, що не встановлено фактів передачі товарів ТОВ „ТД „Старком ЛТД" до підприємств-покупців на підставі відсутності (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товарів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також, інших первинних документів. При цьому вказано, що підстави не надання вказаних первинних документів посадовими особами TOB «ТД «Старком ЛТД»–невідомі.

На підставі наведеного, далі був зроблений висновок про те, що оскільки, TOB «ТД «Старком ЛТД» не підтверджено наявність поставок товарів до покупців, то TOB «Юта-ресурси» відповідно не придбало та в подальшому не продавало ТМЦ, тобто, укладені в подальшому угоди TOB «Юта-ресурси» з продажу ТМЦ, придбаних у TOB «ТД«Старком ЛТД», є нікчемними в силу закону.

Проте, суд вважає, що вказані висновки відповідача в акті перевірки, суперечать вимогам чинного законодавства, та не мають нічого спільного з господарською діяльністю ТОВ «ТСА-СТІЛ ГРУП».

Всі операції з придбання металобрухту, в тому числі, і за ланцюгом ТОВ «ТД»«Старком ЛТД», ТОВ «Юта-Ресурси», ТОВ «ТСА-СТІЛ ГРУП», були реальними, всі необхідні первинні документи в повному обсязі були оформлені та надані перевіряючим у ході перевірки. Тому, вказівка на арк. 22 Акту перевірки на те, що первинні документи, що підтверджують рух товару до перевірки не надано (товаро-транспортні накладні, акти виконаних робіт, договори про надання послуг на перевезення товару) –не відповідають дійсності. ТОВ «ТСА-СТІЛ ГРУП», відповідачу був наданий для перевірки договір           № 190-п ТСГ від 17.06.2010р., укладений між позивачем та ТОВ «Юта-Ресурси», згідно якого, позивач придбав у зазначеного підприємства металобрухт.

В акті перевірки (арк. 10), зазначено, що при перевірці TOB «Юта-ресурси»у договорі №190- п ТСГ від 17 червня 2010 року, укладеного між ТОВ «ТСА-СТІЛ ГРУП»та TOB «Юта-ресурси», транспортування здійснюється силами та за рахунок Покупця -    TOB «ТСА-СТІЛ ГРУП».

Проте, судом встановлено, що це не відповідає дійсності, оскільки, зазначеним договором, який був наданий, як перевіряючому у ході перевірки, так і до матеріалів справи, передбачено, що постачання здійснюється силами та за рахунок постачальника (п.2.1.). Також, у кожній із 25 специфікацій до даного договору, які є невід'ємними його частинами, вказані умови поставки у п.1., а саме, доставка на склад Покупця силами та за рахунок Постачальника (за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград,                вул. Промислова, 1/1.). Кожний аркуш зазначеного договору та кожна специфікація, скріплені печатками підприємств та підписами їх керівників.

Крім того, у приймальноздавальних актах із печаткою TOB «Юта-Ресурси», також вказано, що постачання та завантаження здійснюється транспортом брухтоздавача (постачальника).

Зазначений договір, виконаний обома сторонами, TOB «Юта-ресурси»був поставлений товар, який був оприбуткований TOB «ТСА-СТІЛ ГРУП», та була здійснена оплата товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Перевіряючому в ході перевірки були надані наступні документи, які підтверджують виконання цього договору сторонами: видаткові накладні, податкові накладні, реєстри податкових накладних, приймальноздавальні акти, акти походження металобрухту, посвідчення про вибухонебезпечність і радіаційний контроль, банківські виписки, які підтверджують оплату отриманого товару, у тому числі, ПДВ. В судовому засіданні представником позивача, також, були надані всі ці документи, які залученні до матеріалів справи. Суд вважає, що виконання сторонами своїх договірних обов’язків, свідчить про вчинення сторонами угоди, дій, направлених на її виконання.   

Тобто, висновок перевіряючого про те, що у ТОВ «ТСА-СТІЛ ГРУП»відсутній об’єкт оподаткування податком на додану вартість у серпні та липні 2010 року з ТОВ «Юта-Ресурси», не відповідає дійсності, оскільки, товари було оприбутковано належно, у відповідності із законом.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.10.2011р., та в своїх письмових запереченнях зазначив наступне, що в ході проведення перевірки встановлено, що TOB «ТСА-СТІЛ ГРУП» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року у TOB «Юта-Ресурси» (код за ЄДРПОУ 19271753) придбано брухт сталевий чорних металів на загальну суму 21 798 276, 92 грн., в тому числі, ПДВ в сумі 3 633 046,15 грн.

ПДВ відображено в реєстрах, отриманих податкових накладних, бухгалтерська проводка Дт 644 Кт631, Дт 6412 Кт 644.

Згідно умов договору купівлі-продажу від 17.06.2010р. №190-п TCГ TOB «Юта-Ресурси» - «Продавець» та TOB «ТСА-СТІЛ ГРУП» - «Покупець» уклали даний договір про наступне:

Предмет договору:

1.1 Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти продукцію і сплатити її вартість на умовах цього Договору.

1.2. Предметом постачання є лом та відходи чорних металів та їх сплавів у кількості, асортименті та за ціною, вказаною в Специфікації (ях) до Договору, яка є невід'ємною частиною.

          Терміни          і умови постачання:

2.1 Постачання здійснюється силами та за рахунок Постачальника, в строк, узгоджений Сторонами в специфікації.

        2.2 Пункт видвантаження: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Промислова, 1/1.

2.3           Право власності на продану продукцію переходить до Покупця з моменту отримання продукції в пункті видвантаження, згідно накладної на передачу продукції.

2.4          При постачанні продукції, Постачальник зобов'язаний одночасно з продукцією надати Покупцю наступні документи:

-          товарно-транспортну накладну на продукцію, підписану вповноваженою особою та скріплену печаткою Постачальника;

-          податкову накладну, підписану вповноваженою особою та скріплену печаткою Постачальника;

-          видаткову накладну, підписану вповноваженою особою та скріплену печаткою Постачальника:

-          протокол радіаційного контролю транспортного засобу та вантажу;

-          посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпеку металобрухту чорних металів. 5. Ціна та асортимент товару.

Ціна та асортимент товару визначається специфікацією, що є невід'ємною частиною даного договору.

Первинні документи, які підтверджували б рух товару, до перевірки не надано (товарно - транспортні накладні, акти виконаних робіт, договори про надання послуг на перевезення товару).

Здійснення будь-якої господарської операції підприємства, фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких, ведеться бухгалтерський облік. В свою чергу, згідно частини 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 г. №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.               Тобто, первинні документи по відображенню господарських операцій, являються основою і для податкового обліку.

Згідно пункту 2.7 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну України від 24,05.95р. №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також, на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

          Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобілю, зокрема, типова форма товарно-транспортної накладної, затверджені сумісним Наказом Мінтрансу України, Мінстату України від 29.12.95 р. №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобілю»(зі змінами та доповненнями). Згідно з пунктом 2 даного наказу, застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, являється обов'язковим.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Мінтрансу України від 14.10.97р. №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №12/2568 (далі - Правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприходування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також, для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до вимог п.1 Правил дорожній лист - документ установленого законодавством зразка, для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

При цьому, відповідач зазначає, що проаналізувавши перелік підприємств, яким Міністерством промислової політики України було в період з 31.03.2009 року по 03.08.2010 року, були видані ліцензії на заготівлю, переробку, металургійну переробку металобрухту чорних металів, виявилося що TOB «Юта-Ресурси»,ТОВ «ТД Старком ЛТД»та TOB «Е-Восток Україна», не мають відповідної ліцензії.

Як свідчать обставини справи, операції з поставки по ланцюгу TOB «ТД Старком ЛТД», TOB «Юта - Ресурси»,  TOB «ТСА-СТІЛ ГРУП»не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Тому, договір від 17.06.10 №190 - П, укладений між TOB «ТСА-Стіл Груп»та TOB «Юта-Ресурси», є нікчемним та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Таким чином, TOB «ТСА-Стіл Груп»включило до складу податкового кредиту та валові витрати вартість товарів (послуг) на підставі документів (накладні, податкові накладні), що не мають статусу первинних документів у розумінні Закону України №996 -XYV від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки, враховуючи нікчемність правочинів, не підтверджують факти здійснення господарських операцій.

Суд критично ставиться до заперечень відповідача та зазначає, що висновок про нікчемність угод не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому суд, вважає, що податкові повідомлення-рішення №0000442342 від 14 червня 2011 року та №0000852342 від 22 серпня 2011 року №0000862342 від 23 серпня 2011 року винесені всупереч вимогам діючого законодавства та підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Стосовно ствердження відповідача в акті перевірки про те, що первинні документи, які б підтверджували рух товару, не надано (товарно –транспортні накладні, акти виконаних робіт, договори про надання послуг на перевезення товару). З аналізу діючого законодавства, суд вбачає, що відсутність у позивача товаросупровідних документів та товаро - транспортних витрат, не може спростовувати факт придбання ТМЦ за вищезазначеним договором, оскільки, відповідно до умов укладеного договору, підприємство - позивач, не мало зобов’язань по перевезенню товару, а отже, і не здійснювало таких витрат, і не обліковувало їх.

Щодо обліковування таких витрат у ТОВ «Юта-Ресурси», то в даному випадку, покупець за законом не має права втручатися в господарську діяльність свого постачальника та контролювати дотримання ним правил ведення бухгалтерського та податкового обліку власних витрат, в тому числі, здійснення та обліковування витрат на доставку товару покупцю.

Відповідно до Закону  України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07. 1999р. (зі змінами та доповненнями), господарська операція –це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 цього ж Закону України, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо, це неможливо –безпосередньо після її закінчення.     

Первинний документ в розумінні ст. 1 цього ж Закону України, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Здійснення вищезазначених господарських операцій, підтверджується такими первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, які оформленні відповідно до вимог Закону.

Відповідно до п.п 5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього ж Закону України, передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких, передбачена правилами ведення податкового обліку.

Обов’язковість складання товарно-транспортної накладної, не передбачена правилами податкового обліку, як документа, що підтверджує факт придбання/продажу ТМЦ.

Стосовно посилання у рішенні ДПА на те, що обов’язковість складання товарно-транспортних накладних та надання екземпляру вантажоодержувачу передбачені Статутом автомобільного транспорту та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, то зазначені нормативні акти, є підзаконними, а відповідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України                         «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», які враховуючи те, що закони мають вищу юридичну силу, не відносять ТТН до обов’язкових документів ведення податкового обліку, якими повинні підтверджуватися валові витрати.

Таким чином, висновок відповідача про те, що у позивача відсутній об’єкт оподаткування податком на додану вартість у серпні та липні 2010р. з ТОВ «Юта-Ресурси», не відповідає дійсності та спростовується наявними в матеріалах справи доказами, оскільки, товари були оприбутковані належним чином у відповідності з законом.

Стосовно висновків в Акті про нікчемність правочину, суд зазначає наступне.   

Відповідно до вимог ст.ст. 205, 206  Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України, передбачено, що зміст правочину, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України, закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин, є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним, судом  не вимагається.

Західно –Донбаська об’єднана державна податкова інспекція, визнаючи правочини нікчемними та встановлюючи факт порушення, посилаються на ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними.

Однак, ст.ст. 626, 629, 655, 658, 662, 664 Цивільного кодексу України, регулюють господарську діяльність сторін і до податкового законодавства не мають жодного відношення. Саме сторона, права якої порушено в силу приписів зазначених  статей, має право звернутися до суду за захистом своїх прав.

Частиною 1 статтею 228 ЦК України, встановлено, що  правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, законодавцем чітко зазначено, що саме є порушенням публічного порядку і відповідно, який правочин може вважатися нікчемним.

Висновками, зазначеними в акті, не доведено яким саме чином вищевказаний договір був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до вимог чинного законодавства, нікчемним, є правочин, недійсність якого встановлена законом, тобто, незаконний правочин. При цьому, суд звертає увагу на те, що угода між ТОВ «ТСА-СТІЛ ГРУП»та ТОВ «Юта-Ресурси», була укладена 17.06.2010р. та виконувалася сторонами, як до періоду липня-серпня 2010р., так і після цього, що не заперечується відповідачем у Акті перевірки (арк. 22).

Суд вважає, що під час перевірки позивача, необхідно було встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання угоди та в чому саме мала прояв така завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також, умисел сторін.

Однак, з аналізу письмових матеріалів, вбачається, що в ході перевірки ці питання ДПІ, також, не були з’ясовані, зокрема, перевіряючими не був встановлений умисел на порушення діючого законодавства України, будь - якої із сторін, оскільки, на момент укладання договору та на протязі його дії, сторони співпрацювали на підставі укладеного договору, сплачували у повному обсязі податки, надавали податкову звітність у встановленому діючим законодавством порядку.

Таким чином, в Акті перевірки не вказано, яких документів не було надано саме ТОВ «ТСА-СТІЛ ГРУП», та які порушення приписів чинного законодавства було допущено саме позивачем.

Перевіряючими лише зроблено висновок, що у відповідності до п.п 1,2 ст. 215, п.п 1,5 ст. 203, ст. 228 ЦК України, угоди укладені з ТОВ «Юта-Ресурси», мають ознаки нікчемності.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під  господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність –це  діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, ТОВ «ТСА-СТІЛ ГРУП», здійснювало свою господарську діяльність, згідно зі Статутом та діючим законодавством.

Статтею 228 Цивільного кодексу України, не передбачено конкретних правових наслідків нікчемності публічного правочину та відсилочних норм до інших статей ЦК, які містять загальні правила про правові наслідки недійсності правочинів.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, чинним законодавством України, органам ДПА, не надано право на визнання правочинів нікчемними з застосуванням відповідних наслідків.

Таким чином, зміст досліджених відповідачем правочинів, не суперечить актам цивільного законодавства. Не встановлено жодного факту, який свідчить про те, що зміст правочинів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово –господарськими результатами виконання зазначених договорів, не надано жодного доказу на підтвердження відсутності повноважень у посадових осіб на укладання таких договорів в момент їх укладання.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в своїй постанові                    від 09.09.2008р.(в ЄДРСР –2362425), в якій зазначається, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумнівів і їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.  Також, не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків, подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися, як нікчемні правочини, в силу само собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі, достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє  право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків, чи неподання податкової звітності).  

Відповідно до постанови Пленуму  Верховного Суду України від 06 листопада     2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні, встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладання (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача, тощо).

Отже, з аналізу матеріалів справи, вбачається, що сторонами було укладено правочини у письмовій формі, які були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами і не спростовується ДПІ в акті перевірки, який підтверджує сам факт здійснення сторонами правочину.

Аналізуючи наведенні норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини, є чинними, якщо їх недійсність, прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках, питання про недійсність правочину, має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи, після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Щодо формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Юта-Ресурси»та визначення бюджетного відшкодування, суд зазначає наступне.

Відповідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків              від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

-          придбанням або виготовленням товарів (у тому числі, при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-           придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі, інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит, вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

      До податкового кредиту звітного періоду, відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку придбав ці товари з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податків, який придбав товар, законом не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету.

       Закон не містить норми, яка б ставила отримання платником бюджетного відшкодування з ПДВ в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника. Ст. 7 цього Закону, передбачений лише обов’язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

       На підставі вищевикладеного, укладання та виконання господарських операцій, які є об’єктом оподаткування, відповідно до вимог закону, підтверджуються первинними документами, які були надані під час перевірки відповідачу. Зазначене підтверджує реальність цих операцій, тобто, правомірність включення сум ПДВ по цим операціям до податкового кредиту, а також, правильність суми, яка заявлена до відшкодування.

       В акті немає жодного посилання на будь-які документи, що зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «ТСА-СТІЛ ГРУП», які б свідчили про те, що ТОВ «ТСА-СТІЛ ГРУП»у податковому обліку безпідставно відображено податковий кредит по відносинах із ТОВ «Юта-Ресурси».

       Фактично перевіряючими висновки зроблені лише на підставі даних перевірок ТОВ «ТД «Старком ЛТД»та ТОВ «Юта-Ресурси» відповідними органами податкової служби, згідно до яких, у вказаних підприємств на думку відповідача, відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності.

        З урахуванням вище викладеного, можна зробити наступні висновки:  що позивач не мав безпосередніх стосунків з ТОВ «ТД «Старком ЛТД»і не зобов’язан по закону, взагалі, перевіряти порядок формування податкових зобов’язань інших юридичних осіб; договір, видаткові накладні та податкові накладні, які є на підприємстві, та були надані під час перевірки; позивач здійснює свою діяльність у відповідності до Статуту; на момент укладання договору ТОВ «Юта-Ресурси»на період дії правочину, мало свідоцтво про сплату податку на додану вартість. Свідоцтво платника ПДВ позивача, діє і на даний час, а свідоцтво ТОВ «Юта-Ресурси», згідно бази даних анульованих свідоцтв ПДВ, що знаходиться на офіційному веб-сайті ДПА України, анульовано лише 16.05.2011р.

        Стосовно визначення в податковому повідомленні –рішенні № 0000862342 штрафних санкцій в сумі 9113514 грн., діючим законодавством, взагалі, не передбачені штрафні санкції за зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток.  

Суд критично ставиться до заперечень відповідача та зазначає, що висновок про нікчемність угод, не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №0000442342 від 14 червня 2011 року та №0000852342 від 22 серпня 2011 року №0000862342 від 23 серпня 2011 року, винесені всупереч вимогам діючого законодавства та підлягають скасуванню.  

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

 Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо, іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

 Так, судові витрати, понесені позивачем та підтвердженні належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України у розмірі 3,40 грн.

 На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги повністю доведені позивачем, підтверджується матеріалами справи, та не спростованні відповідачем, у зв’язку з чим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

 Керуючись  ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 158 –163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -                                                  

          ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСА-СТІЛ ГРУП» до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000442342 від 14.06.2011р., № 0000852342 від 22.08.2011р., № 0000862342 від 23.08.2011р.- задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000442342     від 14 червня 2011 року по сплаті податку на додану вартість в сумі 731 305, 00 грн. (585 044, 00 грн. за основним платежем та 146261, 00 грн. за штрафними санкціями), №0000852342 від 22 серпня 2011 року по сплаті податку на прибуток приватних підприємств в сумі 139 771, 00 грн. (111 817, 00 грн. за основним платежем та            27 954, 00 грн. за штрафними санкціями), та податкового повідомлення-рішення №0000862342  від 23 серпня 2011 року про сплату штрафних санкцій в сумі           9 113 514, 00 грн., прийнятих Західно-Донбаською об`єднаною державною податковою інспекцією.

Судові витрати стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСА-СТІЛ ГРУП» у сумі 3, 40 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                  < (підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >І.О. Лозицька

< Текст >