31.10.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/10034/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни < Текст >
при секретаріЛуговій В.О.
за участю:
позивача
представника відповідача ОСОБА_4
Овчар Т.В. < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Прокуратури Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Прокуратури Дніпропетровської області в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить:
- визнати дії прокуратури Дніпропетровської області за ненадання своєчасної повної обґрунтованої, вичерпної відповіді на поставлені питання у зверненні ОСОБА_4 від 09.02.2011 року – неправомірними;
- визнати дії прокуратури Дніпропетровської області за порушення загальних правил реєстрації звернення ОСОБА_4 від 09.02.2011 року та невиконання норм та вимог п.п.4.1.1, 4.1.2, 4.1.6, 4.1.8, 4.2.5 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України від 01.04.2010 року № 18 , - неправомірними;
- визнати дії прокуратури Дніпропетровської області за порушення встановленого порядку розгляду і виконання документів щодо звернення ОСОБА_4 від 09.02.2011 року та невиконання норм та вимог п.п.5.1, 5.2., 5.3 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України від 01.04.2010 року № 18 , - неправомірними;
- визнати дії прокуратури Дніпропетровської області за порушення загально встановленого порядку оброблення та надсилання вихідної кореспонденції та невиконання норм та вимог п.п.7.1, 7.11 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України від 01.04.2010 року № 18 , - неправомірними;
- визнати дії прокуратури Дніпропетровської області за порушення загальних правил формування наглядового провадження №04/2-6/11 за зверненням ОСОБА_4 від 09.02.2011 року, за невиконання норм та вимог п.п.11.1.3 ,11.1.7 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України від 01.04.2010 року № 18 – неправомірними;
- визнати дії прокуратури Дніпропетровської області за порушення порядку реєстрації звернення від 09.02.2011 року на особистому прийомі за невиконання вимог п.7.9 Наказу Генеральної прокуратури України від 28.12.2005 року № 9 гн «Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України» - неправомірними;
- встановити наявність факту компетенції посадової особи ОСОБА_5 прокурора відділу нагляду за додержанням законів органів внутрішніх справ при провадженні дізнання та досудового слідства прокуратури Дніпропетровської області щодо здійснення проведення розгляду звернення ОСОБА_4 від 09.02.2011 року в порядку відповідно до вимог ч.6 ст.16, ч.7 ст. 18,ч.ч.2, 5, 7, 11 ст.19 ЗУ «Про звернення громадян»;
- зобов'язати прокуратуру Дніпропетровської області надати повну та об'єктивну відповідь на звернення від 09.02.2011 року ОСОБА_4;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.;
- зобов'язати прокуратуру Дніпропетровської області повідомити Дніпропетровський окружний адміністративний суд про виконання рішення по справі в 10-ти денний термін з дня вступу рішення суду в закону силу.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач неналежно розглянув заяву позивача від 09 лютого 2011 року та не надав своєчасно та обґрунтованої відповіді в передбачений строк законом, а отже порушив вимоги чинного законодавства України.
Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити та пояснила, що на момент звернення до суду відповіді на скаргу від 09 лютого 2011 року не отримувала.
Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Надав до суду письмові заперечення від 20.09.2011 року, які містяться в матеріалах справи. В судовому засіданні пояснив, що до прокуратури Дніпропетровської області з відділу прийому громадян 09.02.2011 року надійшла скарга ОСОБА_4 щодо незаконних дій службових осіб прокуратури Кіровського району м.Дніпропетровська. Розгляд зазначеного звернення було доручено прокурору відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні дізнання та досудового слідства ОСОБА_5. За результатами розгляду вищевказаного звернення заявнику 14.02.2011року за №04/2/2-6-11 було надано обґрунтовану відповідь, в зв’язку з чим вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 відсутні.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
09 лютого 2011 року ОСОБА_4 звернулась на особистому прийомі громадян до прокуратури Дніпропетровської області зі скаргою на незаконні дії службових осіб прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська, прокуратури Дніпропетровської області, в порядку звернення, що підтверджується записом № 348 в книзі прийму громадян, оригінал якої було оглянуто судом в судовому засіданні та копія якої міститься в матеріалах справи. В судовому засіданні також оглянуто оригінал наглядового провадження № 04/2/2-6-11 щодо скарги ОСОБА_4, в якому міститься скарга від 09.02.2011 року.
Представником відповідача суду надано копію відповіді № 04/2/2-6-11 від 14.02.2011 року на ім’я ОСОБА_4 оригінал якої оглянутий в судовому засіданні. З відповіді вбачається, що прокуратурою Дніпропетровської області розглянуто повторне звернення позивача з приводу неналежного проведення Кіровським РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області перевірки дій службових осіб територіального управління Державної інспекції з енергозбереження в Дніпропетровській області, відсутності належного контролю за проведенням зазначеної перевірки з боку прокуратури Кіровського району та неналежного розгляду звернень позивача органами прокуратури Дніпропетровської області.
На підтвердження направлення відповіді № 04/2/2-6-11 від 14.02.2011 року на ім’я ОСОБА_4 представником відповідача надано копію реєстру на відправлення простої кореспонденції від 25.02.2011 року, що міститься в матеріалах справи.
В судовому засіданні позивач пояснила, що відповідь № 04/2/2-6-11 від 14.02.2011 року, дійсно нею була отримана, однак зазначена відповідь стосувалась іншого звернення позивача.
Судом встановлено, що надана відповідачем відповідь прокуратури Дніпропетровської області від 14.02.2011р. за №04/2/2-6-11 відноситься до повторного звернення ОСОБА_4 з приводу неналежного проведення Кіровським РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області перевірки за зверненням ОСОБА_4 щодо протиправних дій службових осіб територіального управління Державної інспекції з енергозбереження в Дніпропетровській області, відсутності належного контролю за проведенням зазначеної перевірки з боку прокуратури Кіровського району.
Таким чином, відповідь від 14.02.2011 року № 04/2/2-6-11 на повторне звернення позивача не береться судом до уваги, оскільки через відсутність вказівки на дату та номер звернення не вбачається, що зазначена відповідь надана саме на звернення позивача від 09.02.2011 року. Окрім того, інформативне навантаження скарги від 09.02.2011 року та відповіді № 04/2/2-6-11 від 14.02.2011 року є різним.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмі звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових та службових осіб цих органів, що зобов’язані розглунити звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Законом України «Про звернення громадян» вiд 02.10.1996 № 393/96-ВР (надалі – Закон України «Про звернення громадян») регулюються питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з абз. 1, 3-4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг викладені у ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», відповідно до якої органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Згідно ст. 12 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII, прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі і в межах повноважень та у спосіб. що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що прокуратурою Дніпропетровської області не було надано належну відповідь на скаргу ОСОБА_4 від 09.02.2011 року.
Не надання відповіді на письмове звернення позивача є бездіяльністю прокуратури Дніпропетровської області, зі змісту позовної заяви та пояснень, наданих в судовому засіданні вбачається, що позивач вважає протиправною саме бездіяльність відповідача, хоча і просить суд визнати протиправними дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З метою повного захисту прав та законних інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність прокуратури Дніпропетровської області щодо ненадання своєчасної та обґрунтованої відповіді на скаргу від 09.02.2011 року ОСОБА_4 та більш конкретніше сформулювати резолютивну частину рішення.
Вимога про зобов’язання Прокуратури Дніпропетровської області надати повну та об’єктивну відповідь на скаргу від 09.02.2011 року ОСОБА_4 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача визнати дії прокуратури Дніпропетровської області за порушення загальних правил реєстрації звернення ОСОБА_4 від 09.02.2011 року та невиконання норм та вимог п.п.4.1.1, 4.1.2, 4.1.6, 4.1.8, 4.2.5 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України від 01.04.2010 року № 18 , - неправомірними; визнати дії прокуратури Дніпропетровської області за порушення встановленого порядку розгляду і виконання документів щодо звернення ОСОБА_4 від 09.02.2011 року та невиконання норм та вимог п.п.5.1, 5.2., 5.3 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України від 01.04.2010 року № 18 , - неправомірними; визнати дії прокуратури Дніпропетровської області за порушення загально встановленого порядку оброблення та надсилання вихідної кореспонденції та невиконання норм та вимог п.п.7.1, 7.11 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України від 01.04.2010 року № 18 , - неправомірними; визнати дії прокуратури Дніпропетровської області за порушення загальних правил формування наглядового провадження №04/2-6/11 за зверненням ОСОБА_4 від 09.02.2011 року, за невиконання норм та вимог п.п.11.1.3 ,11.1.7 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України від 01.04.2010 року № 18 – неправомірними; визнати дії прокуратури Дніпропетровської області за порушення порядку реєстрації звернення від 09.02.2011 року на особистому прийомі за невиконання вимог п.7.9 Наказу Генеральної прокуратури України від 28.12.2005 року № 9 гн «Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України» - неправомірними, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином невиконання або неналежне відповідачем норм та вимог Інструкції з діловодства в органах прокуратури України від 01.04.2010 року № 18, Наказу Генеральної прокуратури України від 28.12.2005 року № 9 гн «Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України» не тягне за собою порушення прав, свобод та інтересів позивача, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги встановити наявність факту компетенції посадової особи ОСОБА_5 прокурора відділу нагляду за додержанням законів органів внутрішніх справ при провадженні дізнання та досудового слідства прокуратури Дніпропетровської області щодо здійснення проведення розгляду звернення ОСОБА_4 від 09.02.2011 року в порядку відповідно до вимог ч.6 ст.16, ч.7 ст. 18,ч.ч.2, 5, 7, 11 ст.19 ЗУ «Про звернення громадян», суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, спори з приводу реалізації компетенції адміністративні суди розглядають лише у разі їх виникнення між суб’єктами владних повноважень, в тому числі делегованих, у сфері управління. Позивачем у компетенційних спорах є суб’єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб’єкт владних повноважень – відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Таким чином, у задоволенні вказаної частини позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити у зв’язку з їх безпідставністю.
Щодо позивної вимоги зобов'язати прокуратуру Дніпропетровської області повідомити Дніпропетровський окружний адміністративний суд про виконання рішення по справі в 10-ти денний термін з дня вступу рішення суду в закону силу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановленому судом строк звіт про виконання судового рішення. Однак кодекс адміністративного судочинства не містить вимог щодо обов’язкового подання звіту суб’єктом владних повноважень, а є правом суду щодо такого зобов’язання. Однак в даному випадку суд не вбачає підстав для задоволення такої вимоги.
Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Частина 1 статті 71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі три гривні сорок копійок підлягає компенсації з Державного бюджету України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_4 до Прокуратури Дніпропетровської області такими, які підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_4 до Прокуратури Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність прокуратури Дніпропетровської області за ненадання письмової відповіді на скаргу ОСОБА_4 від 09.02.2011 року.
Зобов’язати прокуратуру Дніпропетровської області надати письмову відповідь на скаргу ОСОБА_4 від 09.02.2011 року.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі три гривні сорок копійок.
В іншій частині відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 25.10.2011р.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >Н.В. Боженко
< Текст >