23.12.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/13217/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНіколайчук С.В. < Текст >
при секретаріЄдаменко І.В.
за участю представників:
від позивача -
від відповідача - ОСОБА_3 ОСОБА_4 (дов. у справі);
ОСОБА_5 (дов. у справі);
< Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про зобов’язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
20.10.2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі – ФОП ОСОБА_3 подала адміністративний позов до державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі – ДПІ у Кіровському районі), в якому просить зобов’язати податковий орган визнати та прийняти уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість за лютий, квітень 2010 року, жовтень 2009 року, березень 2008 року і листопад 2007 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що внаслідок самостійного виявлення помилок у показниках раніше поданих ним податкових декларацій з податку на додану вартість в порядку, встановленому п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", вона подала 17.10.2010 р. відповідачу уточнюючі розрахунки. Позивач вважає свої дії з виправлення помилок, допущених у показниках попередніх податкових декларацій, правомірними, такими, що відповідають пп.1.5, 1.6, 1.7 ст.1, пп.7.5, 7.7, 7.8. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.4.4, п.5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, а висновки відповідача про неправомірне збільшення ним податкового кредиту та дії щодо неприйняття уточнюючих розрахунків безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.
Ухвалою суду від 21.10.2011 року відкрито провадження у справі №2а/0470/13217/11, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 03.11.2011р.
Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, на задоволенні позовних вимог наполягав.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання суду, в таке не з’явився, причин неприбуття не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, заперечень та доказів на їх підтвердження на пропозицію суду не наддав.
В подальшому розгляд справи було відкладено на 17.11.2011 року та 22.11.2011 року.
В судовому засіданні представник відповідача надав суду заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що податковим органом проведена планова виїзна перевірка СГ-фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року, в ході якої встановлені порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», підприємцем до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, що призвело до заниження податку на додану вартість. За результатами перевірки складено акт від 24.09.2010 року №207/171/2125300909 та донараховано податок на додану вартість у сумі 52234,5 грн. ФОП ОСОБА_3 надані уточнюючі розрахунки з ПДВ за лютий 2010 року, березень 2008 року, квітень 2010 року, жовтень 2009 р., листопад 2007р., але цим розрахункам був наданий статус «до відома» у зв’язку з тим, що за вказані податкові періоди були проведені документальні перевірки. Згідно Наказу ДПА України від 30.09.2010 року №756 підстави для самостійного виправлення помилок відсутні. Помилки, встановлені контролюючим органом під час документальної перевірки, що призвели до викравлення показників раніше поданих платником податків декларацій, не є самостійно виявлені платником податків.
Заслухавши представників сторін, дослідивши чинне законодавство, матеріали справи, суд зробив висновок, що позов належить задоволити з наступних підстав:
фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрована як підприємець рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради 27.06.2007 року за адресою: 49055, АДРЕСА_1.
Позивач перебуває на обліку у ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська як платник податків та інших обов’язкових платежів.
19 жовтня 2010 року позивачем до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська подано уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість за лютий, квітень 2010 року, жовтень 2009 року, березень 2008 року і листопад 2007 року.
Податковим органом направлено лист №23317/10/17-226 від 21.10.2010 року «Щодо невизнання податкової звітності», в якому зазначено, що надіслані ФОП ОСОБА_3 уточнюючі розрахунки з ПДВ заповнено всупереч п.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА Україхни від 30.05.1997 року №166, який передбачає подання уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з ПДВ у разі, якщо платник самостійно виявив помилки.
Відповідач стверджує, що в даному випадку позивачем зроблено відповідні виправлення показників попередньо поданих податкових декларації не самостійно, а за наслідками проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, за наслідками якої складено акт від 24.09.2010 року №207-171-2125300909 з висновками про допущене позивачем порушення пп. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), яке призвело до завищення за період з березня 2009 року по листопад 2009 року, квітень 2010 року суми податкового кредиту та до заниження податку на додану вартість на загальну суму 34 823 грн.
Період за 03.08р. та 11.07р. був предметом попередніх перевірок, про що вказав в судовому засіданні представник відповідача і позивачем не заперечувалось.
Позивач не погоджується з наведеною вище позицією контролюючого органу і тому просить в судовому порядку зобов’язати податковий орган визнати та прийняти уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість за лютий, квітень 2010 року, жовтень 2009 року, березень 2008 року і листопад 2007 року.
Згідноп.п. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.
Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платникам податків надано право на самостійне виправлення помилок, допущених у показниках раніше поданих податкових декларацій.
Зокрема, відповідно до п. 5.1 ст. 5 даного Закону, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Відповідно до положень п. 4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 (надалі Порядок №166), якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.
У відповідності до приписів п.п. 4.1.2, п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.
Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.
Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Зі змісту уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість за лютий, квітень 2010 року, жовтень 2009 року, березень 2008 року і листопад 2007 року судом з’ясовано, що останні за формою відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, підписані ФОП ОСОБА_3 та скріплені печаткою підприємця; в уточнюючих розрахунках наявні усі обов’язкові реквізити, визначені п.4 Порядку №166; заповнені таким чином, що забезпечують вільне читання тексту (цифр) та збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності.
Згідно п. 4.3. Порядку №166 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.
Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.
Форма податкової декларації з податку на додану вартість та правила її заповнення регламентовані Порядком заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, який був чинним на дату подання декларації.
Пунктом 4.3 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.08р. №872, податкова звітність має бути: надана адресату звітності за формами встановленого зразка, що діють на момент подання документа, з обов'язковими додатками; повністю заповненою, а саме: наявні обов'язкові реквізити та значення показників, що не заповнюються через відсутність інформації, мають бути прокреслені; документи податкової звітності, що подаються на паперових носіях, мають бути заповнені чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації або інших засобів, які забезпечують збереження записів протягом установленого терміну зберігання звітності; без підчисток, помарок, малопомітних виправлень; підписана відповідними посадовими особами, скріплена печаткою платника податків.
Працівники ОДПС при прийманні податкової звітності на паперових та електронних носіях з - доданням роздрукованих оригіналів контролюють наявність: підписів посадових осіб; печатки платника податків; обов'язкових реквізитів; обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності, які є невід'ємною частиною податкової декларації або уточнюючої звітності та не можуть бути самостійним документом; прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації (п.4.4 цих Методичних рекомендацій).
У цьому контексті під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України" або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою.
Також, відповідно до п. 3.1, 3.2, 3.3 Порядку №166 декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти Е-mail; поштовими відправленнями.
Вступна частина, службові поля та чотири розділи податкової декларації з податку на додану вартість, податкової декларації з податку на додану вартість (спеціальної), податкової декларації з податку на додану вартість (переробних підприємств) та податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/ (спеціальної) подаються на двох двосторонніх аркушах формату А-4, скріплених між собою; додатки до декларацій, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства) - на аркушах формату А-4.
Декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.
В даному випадку підставою для відмови в прийнятті податкової звітності позивача з податку на додану вартість за лютий, квітень 2010 року, жовтень 2009 року, березень 2008 року і листопад 2007 року є, як зазначалось вище, є те, що уточнюючі розрахунки з ПДВ заповнено всупереч п.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, який передбачає подання уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з ПДВ у разі, якщо платник самостійно виявив помилки.
Проаналізувавши вищенаведенні норми матеріального права, суд зробив висновок, що наведена у листі податковим органом підства для відмови в прийняті податкової звітності платника податку не передбачена податковим законодавством.
Норми права, що регулюють спірні правовідносини, не встановлюють законодавчих заборон на самостійне виправлення помилок показників податкових декларацій за період, перевірений податковим органом.
Відповідно до пп. 4.4.1. п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які рішення чи дії суб’єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких їх ухвалено або вчинено, а суд відповідно до п.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій щодо невизнання уточнюючих розрахунків з ПДВ за спірні періоди позивача та винесення рішення про відмову, натомість останній надав суду обґрунтовані пояснення щодо відповідності таких розрахунків вимогам чинного законодавства, що підтверджуються допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи.
Таким чином, позовні вимоги про зобов’язання податкового органу визнати та прийняти уточнюючі розрахунки з ПДВ за лютий, квітень 2010 року, жовтень 2009 року, березень 2008 року і листопад 2007 року є обґрунтованими та такими, що належать до задоволення.
Відповідно до статей 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому в сумі 3,40 грн.
Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністартивний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про зобов’язання вчинити певні дії – задоволити.
Зобов'язати ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська визнати та прийняти уточнюючи розрахунки з ПДВ за лютий, квітень 2010 року, жовтень 2009 року, березень 2008 року і листопад 2007 року.
Стягнути на користь позивача з Державного бюджету України судові витрати в сумі 3,40 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 25 листопада 2011 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.В. Ніколайчук
< Текст >