28.10.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/12135/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНіколайчук С.В. < Текст >
при секретаріПрокопенко О.А.
за участю представників:
від позивача -
від відповідача - ОСОБА_3 (дов. у справі);
ОСОБА_4 (дов. у справі);
< Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізична особа-підприємець ОСОБА_5 до Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення -рішення
ВСТАНОВИВ:
29.09.2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі ФОП ОСОБА_5) подала адміністративний позов до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції (далі Західно-Донбаська ОДПІ), в якому позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0001451742 від 26 серпня 2011 року про збільшення ФОП ОСОБА_5 суми податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг): за основним платежем на 5600,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1400,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що винесене Західно-Донбаською ОДПІ оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001451742 від 26.08.2011 року не відповідє вимогам діючого законодавства, так як ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст.20 Податкового кодексу України не передбачено проведення невиїзних документальних позапланових перевірок платників податків з питань дотримання вимог положень ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України з їх контрагентами; в акті перевірки викладено недостовірні факти, в результаті чого неправомірно донараховано позивачу податок на додану вартість за серпень 2010 року, оскільки у нього наявні усі первинні бухгалтерські документи по господарській операції (договір поставки від 20.07.2010р.) з ПП «Мітра», які підтверджують правомірність віднесення витрат за цим договором до валових витрат та нарахування податкового кредиту.
Ухвалою суду від 30.09.2011 року відкрито провадження по адміністративній справі №2а/0470/12135/11 та призначено до судового розгляду на 18.10.2011 року.
В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву в яких зазначив, що в ході перевірки контрагента позивача ПП «Мітра» не підтверджено передачу товарів від продавця до покупця, в тому числі і позивачу, що свідчить, на думку податкового органу, про те, що правочин між ПП «Мітра» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, тому відповідно до ст.203, п.п.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст.216 цього ж Кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю; податковий кредит ФОП ОСОБА_5 у серпні 2010р. формувався за рахунок ПП «Мірта», а податковий кредит ПП «Мірта» за рахунок підприємств, які не мали достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих показників, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за серпень 2010 року на загальну суму 7 000 грн.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
за результатами проведеної працівниками відповідача позапланової невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Мітра» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2010 року складено акт №104/17/2-НОМЕР_1 від 15.08.2011 року, в якому встановлено, що в порушення вимог ч.6 ст. 128 Господарського кодексу України неналежно вівся облік доходів та витрат за серпень 2010 року; порушено вимоги пп. 7.4.1, пп.7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за рахунок чого занижено ПДВ на загальну суму 5600 грн. за серпень 2010 року; порушено вимоги ч.ч. 1.5 ст. 203, ч.ч. 1.2 ст. 215, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, здійснених ФОП ОСОБА_5 при придбанні товарів у ПП «Мітра». Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.
В акті перевірки зафіксовано, що укладений між позивачем та його контрагентом ПП «Мітра» договір на придбання запчастин від 20.07.2010 року, предметом якого було поставка запчастин на автотранспорт, вчинений без мети настання реальних наслідків і відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч. 5 ст.203 ЦК України є нікчемним, згідно ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, оскільки посадові особи ПП «Мітра» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, відсутності основних фондів, виробничих активів, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такого виду діяльності.
Перевіряючі вказують на те, що в ході проведення перевірки ПП «Мітра» не встановлено факту передачі товарів, робіт (послуг), довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів між ПП «Мірта» та його контрагентами, та зроблено висновок, що товариством велась діяльність спрямована на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
За таких обставин, податковий орган вважає, що операції ПП «Мітра» не є господарською діяльністю підприємства, отже сума валових витрат неправомірно сформована позивачем у серпні 2010р. за рахунок придбаних товарів у ПП «Мітра» і він не мав права на віднесення до податкового кредиту відповідних сум з податку на додану вартість, сплачених за придбаний товар.
Контролюючий орган вказує також на відсутність товарно-транспортних накладних, якими б підтверджувалась поставка товару від продавця до покупця за спірним договором і які належать до первинної документації, застосування якої для всіх суб’єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов’язковим.
На підставі акту перевірки податковим органом 15.08.2011р. винесено податкове повідомлення-рішення:
- №0001451742, яким згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та ст.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України встановлено порушення п.п. 7.4.1, пп.7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв’язку з чим збільшено суму грошового зобов’язання за платежем ПДВ в розмірі 7 000 грн., з яких 5 600 грн. - основний платіж. 1400 грн. – штрафні (фінансові) санкції;
Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач просить визнати протиправними та скасувати.
Як вбачається зі справи, між позивачем (покупець) та ПП «Мітра» (постачальник) укладено договір поставки від 20.07.2010 року, згідно умов якого постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує з/частини на автотранспорт, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у видаткових накладних.
Покупець зобов’язується своєчасно і належним чином прийняти товар від постачальника та оплатити його протягом 90 банківських днів з моменту передання товару постачальником. (пункт 2.2 договору).
Загальна орієнтовна сума цього договору складає 300 000 грн., в т.ч. ПДВ 50 000 грн. Оплата товарів покупцем здійснюється за загальною ціною товару шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника. (пункт 4.1 договору).
Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки позивачем від ПП «Мітра» отримано запасні частини на автотранспорт, що підтверджується накладними №23191708 від 17.08.2010 року на суму 4200,00 грн. та №23193008 від 30.08.2010 року на суму 29 400,00 грн., а ПП «Мітра» в свою чергу надало покупцю податкові накладні №23191708 від 17.08.2010 року на суму 4200 грн. та №23193008 від 30.08.2010 року на суму 29 400 грн.
Оплата за товар здійснена шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «Мітра», що підтверджується платіжними дорученнями №56 від 16.08.2010 року на суму 4200,00 грн. та №56 від 30.08.2010 року на суму 29 400,00 грн.
Усі витрати, понесенні позивачем за договором поставки, віднесені ним до валових витрат, а суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій ПДВ.
Відповідно до приписів пп.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.п.198.2 ст.198 вказаного Кодексу).
Згідно ч.2 п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зареєстрованою як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (пункти 2 та 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997року за №233/2037).
З пояснень, наданих суду учасниками судвого процессу, та з акту перевірки суд з’ясував, що ПП «Мітра» на момент виписання ним позивачу податкових накладних було зареєстровано як платники податку на додану вартість.
Доказів анулювання реєстрації платника податку ПП «Мітра» на момент виписки податкових накладни суду не надано.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).
Належним чином завірені копії усіх видаткових та податкових накладних за договором знаходяться у справі.
З аналізу вищенаведених норм права та наявних у справі первинних документів можна зробити висновок, що всі первинні документи, надані позивачем, відповідають вимогам, встановленим Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.
Укладений між сторонами договір не визнавався недійсним в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цього правочину не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним.
Позивач вважає такий договір укладеним у відповідності до вимог чинного законодавства та таким, що спрямований на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем, який займається господарською діяльністю (пасажирські транспортні перевезення) документів (договорів оренди транспортних засобів від 01.01.2009 року, від 23.10.2010 року, актів про погодження витрат на проведення щомісячного поточного ремонту і обслуговування орендованого автотранспорту за серпень 2011 року., адже саме для ремонту орендованих автобусів були закуплені у ПП «Мітра» запасні частини на автотранспорт, що підтверджується актами на списання запасних частин на автобуси від 30.08.2010 року на суму 15218,87 грн. і 9281,13 грн., від 31.08.2010 року на суму 3500,00 грн.) вбачається, що придбаний ним за цим договором товар використовувався ним безпосередньов його господарській діяльності, тому є усі підстави вважати, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат понесені ним витрати по придбанню товару за вказаним вище договором.
Отже, позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів; те, що господарські операції мали реальний характер, а придбаний товар використовувався в його господарській діяльності, однак відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення-рішення зазначене не було прийнято до уваги.
Пунктом 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Згідно п.п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Сторони у договорі домовились, що поставка товару виконується транспортом виключно продавця; товари передаються продавцем покупцю за адресою покупця (п.3.1 договору поставки).
Отже, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов’язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій; відсутність саме товарно-транспортних накладних не позбавляє права покупця включити понесені ним витрати з придбання товарів до складу валових витрат та віднести до податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість, а від-так суд не приймає до уваги доводи податкового органу про те, що товарно-транспортні накладні в даному випадку є обов’язковими первинними бухгалтерськими документами.
Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право ФОП ОСОБА_5 на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару.
Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов’язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту за спірний період податку на додану вартість по податкових накладних №23191708 від 17.08.2010 року на суму 4200 грн. та №23193008 від 30.08.2010 року на суму 29 400 грн., виписаних його контрагентом, обгрурунтовується встановленими фактичними обставинами справи та документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам норм права, відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень, не надав належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог, тому такі підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0001451742 від 26.08.2011 року задоволити.
Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001451742 від 26.08.2011 року по збільшенню суми грошового зобов’язання по платежу податок на додану вартість у розмірі 7 000 грн., з яких 5 600 грн. – за основним платежем, 1 400 грн. –за штрафними санкціями, винесені Західно-Донбаською об’єднаною державною податковою інспекцією в Дніпропетровській області.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 24 жовтня 2011 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.В. Ніколайчук
< Текст >