26.10.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/10284/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді –Златіна С.В.
при секретарі –Лісна А.М.
представника позивача –Карагодіна С.М., Сизько О.В.
представника відповідача –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СДТ»до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
15.08.2011 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, у якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000682301/1120/10 від 18.05.2011 року та № 0000672301/1217/10 від 18.05.2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська безпідставно дійшла висновку по нікчемність правочинів, укладених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Арк-Корр», Приватним підприємством «Агропрайд» та Приватним підприємством «Техкомплектресурс». Позивач зазначає, що відомості зі свідчень директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Арк-Корр» стосовно не здійснення господарських операцій з позивачем не є доведеними та перевіреними фактами; з приводу зазначених директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Арк-Корр» фактів не була порушена кримінальна справа. Відповідачем не доведено належними засобами доказування, яким чином правочини між Приватним підприємством «Агропрайд» і його контрагентами відносяться до поставок товару Приватним підприємством «Агропрайд» позивачу, враховуючи специфіку товару, який був предметом договору поставки. Відповідачем також не доведено належними засобами доказування, яким чином правочини між Приватним підприємством «Техкомплектресурс» і його контрагентами відносяться до поставок товару Приватним підприємством «Техкомплектресурс» позивачу, враховуючи специфіку товару, який був предметом договору поставки; відсутність Приватного підприємства «Техкомплектресурс» за місцезнаходженням не може свідчити про неможливість здійснення поставки товару.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; надав суду заперечення на позовну заяву, у яких заперечував проти задоволення позову зазначаючи про нікчемність правочинів, укладених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Арк-Корр», Приватним підприємством «Агропрайд» та Приватним підприємством «Техкомплектресурс» та відсутність підстав для виписки ТОВ «Альтос» податкових накладних позивачу у червні 2010 року з наступних причин:
- по ТОВ «Арк-Корр». Позивачем не надано товарно-транспортних документів, які б підтверджували факт перевезення товару від ТОВ «Арк-Корр» до позивача. За місцем реєстрації ТОВ «Арк-Корр» не знаходиться. У письмових поясненнях директора ТОВ «Арк-Корр» ОСОБА_3 зазначено, що з моменту призначення його на посаду директора ТОВ «Арк-Корр» підприємство фактично фінансово-господарську діяльність не вело, але він кожного місця підписував звітні документи; директор ТОВ «Арк-Корр» не підписував жодного договору, акту, довіреностей. Згідно висновку експерта № 1152 від 18.08.2010 року, встановлено, що підпис від імені директора ТОВ «Арк-Корр» ОСОБА_3 на Договорі про надання послуг електронного цифрового підпису, реєстрі даних № АМ/7/5.8.10 від 05.08.2010 року, податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень-грудень 2009 року, січень-червень 2010 року та декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року виконаних іншою особою. ТОВ «Арк-Корр» завищено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 75 883 066,00 гривень, у зв’язку з ненаданням підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов’язань: головні книги, журнали-ордери, податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, видаткові накладні тощо.
- по Приватному підприємству «Техкомплексресурс». Позивачем не надано товарно-транспортних документів, які б підтверджували факт перевезення товару від ПП «Техкомплексресурс» до позивача. За місцем реєстрації ПП «Техкомплексресурс» не знаходиться. Посадові особи ПП «Техкомплексресурс» ніяких документів до державної податкової інспекції не подавали. У ПП «Техкомплексресурс» відсутні умови для здійснення господарської діяльності: відсутні основні засоби, технічний персонал, складські приміщення, транспортні засоби. Крім того, ПП «Техкомплексресурс» не підтвердило наявність поставок від ТОВ «Гарсен трейд», що свідчить про нікчемність правочину, а тому правочини між ПП «Техкомплексресурс» та покупцями здійсненні без мети настання реальних наслідків.
- по Приватному підприємству «Агропрайд». Позивачем не надано товарно-транспортних документів, які б підтверджували факт перевезення товару від Приватному підприємству «Агропрайд» до позивача. За місцем реєстрації ПП «Агропрайд» не знаходиться. У приватного підприємства «Агропрайд» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби, торгівельне обладнання необхідні для здійснення господарської діяльності. Крім того, приватне підприємство «Агропрайд» незаконно формувало податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Легат-М», ТОВ «ВКК «ДВМ», ТОВ «Ніка і Ко». Встановлено неможливість фактичного здійснення контрагентами –постачальниками приватного підприємства «Агропрайд» господарських операцій, у зв’язку з чим всі операції купівлі-продажу приватного підприємства «Агропрайд» з його постачальниками та покупцями є нікчемними.
- по Товариству з обмеженою відповідальністю «Альтос». ТОВ «Альтос» не мала право виписувати податкові накладні позивачу у червні 2010 року, оскільки 25.05.2010 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Альтос».
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне.
З 14.03.2011 року по 21.04.2011 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СДТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року
За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт № 1224/23-2-17/31270925 від 21.04.2011 року.
У вищевказаному акті відповідачем зроблено висновок про нікчемність правочинів по операціям з придбання товарів (робіт/послуг) позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «Арк-Корр», Приватного підприємства «Агропрайд» та Приватного підприємства «Техкомплектресурс».
Висновок відповідача щодо нікчемності правочинів обгрунтовується тим, що позивачем не надано товарно-транспортних документів, які б підтверджували факт перевезення товару від ТОВ «Арк-Корр» до позивача. За місцем реєстрації ТОВ «Арк-Корр» не знаходиться. У письмових поясненнях директора ТОВ «Арк-Корр» ОСОБА_3 зазначено, що з моменту призначення його на посаду директора ТОВ «Арк-Корр» підприємство фактично фінансово-господарську діяльність не вело, але він кожного місця підписував звітні документи; директор ТОВ «Арк-Корр» не підписував жодного договору, акту, довіреностей. Згідно висновку експерта № 1152 від 18.08.2010 року, встановлено, що підпис від імені директора ТОВ «Арк-Корр» ОСОБА_3 на Договорі про надання послуг електронного цифрового підпису, реєстрі даних № АМ/7/5.8.10 від 05.08.2010 року, податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень-грудень 2009 року, січень-червень 2010 року та декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року виконаних іншою особою. ТОВ «Арк-Корр» завищено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 75 883 066,00 гривень, у зв’язку з ненаданням підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов’язань: головні книги, журнали-ордери, податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, видаткові накладні тощо.
Не надано товарно-транспортних документів, які б підтверджували факт перевезення товару від ПП «Техкомплексресурс» до позивача. За місцем реєстрації ПП «Техкомплексресурс» не знаходиться. Посадові особи ПП «Техкомплексресурс» ніяких документів до державної податкової інспекції не подавали. У ПП «Техкомплексресурс» відсутні умови для здійснення господарської діяльності: відсутні основні засоби, технічний персонал, складські приміщення, транспортні засоби. Крім того, ПП «Техкомплексресурс» не підтвердило наявність поставок від ТОВ «Гарсен трейд», що свідчить про нікчемність правочину, а тому правочини між ПП «Техкомплексресурс» та покупцями здійсненні без мети настання реальних наслідків.
Позивачем не надано товарно-транспортних документів, які б підтверджували факт перевезення товару від Приватного підприємства «Агропрайд» до позивача. За місцем реєстрації ПП «Агропрайд» не знаходиться. У приватного підприємства «Агропрайд» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби, торгівельне обладнання необхідні для здійснення господарської діяльності. Крім того, приватне підприємство «Агропрайд» незаконно формувало податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Легат-М», ТОВ «ВКК «ДВМ», ТОВ «Ніка і Ко». Встановлено неможливість фактичного здійснення контрагентами –постачальниками приватного підприємства «Агропрайд» господарських операцій, у зв’язку з чим всі операції купівлі-продажу приватного підприємства «Агропрайд» з його постачальниками та покупцями є нікчемними.
На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення № 0000682301/1120/10 від 18.05.2011 року та № 0000672301/1217/10 від 18.05.2011 року.
Суд не погоджується з висновками відповідача зробленим у Акті № 1224/23-2-17/31270925 від 21.04.2011 року щодо нікчемності договорів укладених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Арк-Корр», Приватним підприємством «Агропрайд» та Приватним підприємством «Техкомплектресурс», у зв’язку з наступним.
У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:
1. встановлення факт здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції – договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
2. встановлення спеціальної правосуб’єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
3. встановлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.
4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість
5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.
Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов’язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов’язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) право чинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем з Приватним підприємством «Агропрайд» та Приватним підприємством «Техкомплектресурс» є нікчемним через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами Приватного підприємства «Агропрайд» та Приватного підприємства «Техкомплектресурс» правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних доказів того, що не виконання контрагентами Приватного підприємства «Агропрайд» та Приватного підприємства «Техкомплектресурс» своїх договірних зобов’язань, мало наслідком безтоварність операцій між позивачем та Приватним підприємством «Агропрайд», а також Приватним підприємством «Техкомплектресурс».
Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені Товариством з обмеженою відповідальністю «Арк-Корр», Приватним підприємством «Агропрайд» та Приватним підприємством «Техкомплектресурс» (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР – 3060678).
Судом також відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Арк-Корр», Приватним підприємством «Агропрайд» та Приватним підприємством «Техкомплектресурс» є нікчемним через те, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Арк-Корр», Приватне підприємство «Агропрайд» та Приватне підприємство «Техкомплектресурс» не знаходиться за своєю юридичною адресою, оскільки відсутність платника податків за місцем реєстрації, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 30.09.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР – 4970769).
Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арк-Корр», Приватним підприємством «Агропрайд» та Приватним підприємством «Техкомплектресурс»
Судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арк-Корр» укладено договір поставки від 01.06.2010 року, у відповідності до якого ТОВ «Арк-Корр» зобов’язувалось поставити та передати у власність позивачу предмет договору для використання його у господарській діяльності, а позивач зобов’язувався прийняти предмет договору та оплатити його вартість. Предметом договору була сировина для виробництва пластикової тари – поліетилентерефталат у гранулах різних марок та призначення та інший товар непродовольчої групи.
Факт поставки товару ТОВ «Арк-Корр» позивачу підтверджується накладними № 191 від 01.06.2010 року, № 208 від 02.06.2010 року, № 303 від 03.06.2010 року, № 1821 від 04.06.2010 року, № 443 від 07.06.2010 року та № 495 від 08.06.2010 року на загальну суму 11 693 100,00 гривень ( в т.ч. ПДВ 1 948 850,00 гривень).
Судом встановлено, що ТОВ «Арк-Корр» виписало позивачу податкові накладні № 191 від 01.06.2010 року, № 208 від 02.06.2010 року, № 303 від 03.06.2010 року, № 1821 від 04.06.2010 року, № 443 від 07.06.2010 року та № 495 від 08.06.2010 року на загальну суму 11 693 100,00 гривень ( в т.ч. ПДВ 1 948 850,00 гривень).
Факт наявності видаткових накладних та податкових накладних на загальну суму 11 693 100,00 гривень ( в т.ч. ПДВ 1 948 850,00 гривень) та оформлення їх у відповідності до вимог законодавства України встановлено судом та відображено в Акті № 1224/23-2-17/31270925 від 21.04.2011 року.
Розрахунки за поставлений товар були здійсненні позивачем у вексельній формі шляхом передачі векселів на суму 11 693 100,00 гривень, що відображено в Акті № 1224/23-2-17/31270925 від 21.04.2011 року.
У відповідності до Довідки про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року виникнення у платника податків права на податковий кредит у зв’язку з придбанням товарів чи послуг за операціями з використанням векселів, регулюються відповідними нормами, зокрема, пунктами 7.4-7.6 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Наведене стосується також і дати виникнення права платника податку на податковий кредит у разі вексельних розрахунків під час придбання товарів (послуг). Оскільки видані чи отримані платником податку векселі не змінюють сум його податкового кредиту, такий податковий кредит визначається у загальному порядку за нормою 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто за датою здійснення першої з подій: або датою списання коштів у рахунок оплати придбаного товару (послуг), або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг. Таким чином, платник податку, який видав або передав за індосаментом вексель для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг, отримує право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, нарахованої на вартість отриманих товарів чи послуг.
У відповідності до відомостей з офіційного сайту Державної податкової адміністрації України свідоцтво платника ПДВ товариства з обмеженою відповідальністю «Арк-Корр» було анульовано 08.09.2010 року, тобто на момент здійснення господарської операції з позивачем у червні 2010 року ТОВ «Арк-Корр» було платником податку на додану вартість та вправі було видавати податкові накладні.
Судом встановлено, що товар придбаний позивачем у ТОВ «Арк-Корр» використувався у господарській діяльності позивача, оскільки позивачем виготовляються з поліетилентерефталату в гранулах кришки та ручки, а також преформи (заготівки) для пляшок, що зазначено на сторінці 29 Акту № 1224/23-2-17/31270925 від 21.04.2011 року.
Судом відхиляються доводи відповідача про те, що документи з продажу товарів (робіт, послуг) на адресу позивача від імені ОСОБА_3 – директора ТОВ «Арк-Корр» не виписувалися, а дії вчиненні невстановленими особами не спричиняють реального настання правових наслідків з наступних причин.
Судом встановлено, що договір поставки від 01.06.2010 року підписаний з боку ТОВ «Арк-Корр» директором ОСОБА_3
У відповідності до ч.1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (ч.1 ст. 241 Цивільного кодексу України).
Враховуючи те, що ТОВ «Арк-Корр» вчинив дії спрямовані на схвалення правочину з позивачем, а саме отримало оплату за поставлені товари, то це свідчить про прийняття ТОВ «Арк-Корр» до виконання правочину з позивачем та створення ним правових наслідків незалежно від того, чи уповноваженою особою підписаний правочин з боку ТОВ «Арк-Корр».
У відповідності до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що відомості зі свідчень директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Арк-Корр» стосовно не здійснення господарських операцій з позивачем не є доведеними та перевіреними фактами; з приводу зазначених директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Арк-Корр» фактів не була порушена кримінальна справа.
Крім того, як зазначено на сторінці 13 Акту № 1224/23-2-17/31270925 від 21.04.2011 року висновком експерта доведено лише, що підпис від імені ОСОБА_3 виконано не ОСОБА_3, а іншими особами, лише на Договорі про надання послуг електронного цифрового підпису, реєстрі даних № АМ/7/5.8.10 від 05.08.2010 року, податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень-грудень 2009 року, січень-червень 2010 року та декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року.
Відповідачем не доведено належними засобами доказування, що підпис від імені ОСОБА_3 на договорі поставки, видаткових накладних та податкових накладних виконано не ОСОБА_3, а іншими особами.
Щодо тверджень відповідача про те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних підтверджує відсутність факту перевезення товару, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п.5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними або іншими документами.
Пункт 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з приданням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку господарської операції є первинні документи, які повинні відповідати законодавчо встановленим вимогам.
Судом встановлено, що первинні документи, а саме видаткові накладні та податкові накладні за господарською операцією позивача з ТОВ «Арк-Корр» складені у відповідності до законодавства України.
Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних може підтверджувати дотримання або порушення правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, які не пов’язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчить про безтоварність операції; відсутність саме товарно-транспортних накладних не позбавляє покупця товарів права включити понесені ним витрати з придбання товарів до складу валових витрат та віднести до податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.
За таких обставин твердження відповідача про нікчемність укладеного правочину між позивачем та ТОВ «Арк-Корр» являються не обґрунтованими.
Судом також встановлено, що між позивачем та Приватним підприємством «Агропрайд» укладено договір поставки від 01.10.2010 року № 110, у відповідності до якого ПП «Агропрайд» зобов’язувалось поставити та передати у власність позивачу предмет договору для використання його у господарській діяльності, а позивач зобов’язувався прийняти предмет договору та оплатити його вартість. Предметом договору була сировина для виробництва пластикової тари – поліетилентерефталат у гранулах різних марок та призначення та інший товар непродовольчої групи.
Факт поставки товару ПП «Агропрайд» позивачу підтверджується накладними № 100104 від 01.10.2010 року та № 100401 від 04.10.2010 року на загальну суму 3 410 880,00 гривень ( в т.ч. ПДВ 568 480,00 гривень).
Судом встановлено, що ПП «Агропрайд» виписало позивачу податкові накладні № 100104 від 01.10.2010 року та № 100401 від 04.10.2010 року на загальну суму 3 410 880,00 гривень ( в т.ч. ПДВ 568 480,00 гривень).
Факт наявності видаткових накладних та податкових накладних на загальну суму 3 410 880,00 гривень ( в т.ч. ПДВ 568 480,00 гривень)та оформлення їх у відповідності до вимог законодавства України встановлено судом та відображено в Акті № 1224/23-2-17/31270925 від 21.04.2011 року.
Розрахунки за поставлений товар були здійсненні позивачем у вексельній формі шляхом передачі векселів на суму 3 410 880,00 гривень, що відображено в Акті № 1224/23-2-17/31270925 від 21.04.2011 року.
У відповідності до Довідки про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року виникнення у платника податків права на податковий кредит у зв’язку з придбанням товарів чи послуг за операціями з використанням векселів, регулюються відповідними нормами, зокрема, пунктами 7.4-7.6 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Наведене стосується також і дати виникнення права платника податку на податковий кредит у разі вексельних розрахунків під час придбання товарів (послуг). Оскільки видані чи отримані платником податку векселі не змінюють сум його податкового кредиту, такий податковий кредит визначається у загальному порядку за нормою 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто за датою здійснення першої з подій: або датою списання коштів у рахунок оплати придбаного товару (послуг), або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг. Таким чином, платник податку, який видав або передав за індосаментом вексель для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг, отримує право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, нарахованої на вартість отриманих товарів чи послуг.
У відповідності до відомостей з офіційного сайту Державної податкової адміністрації України свідоцтво платника ПДВ Приватного підприємства «Агропрайд» було анульовано 22.05.2011 року, тобто на момент здійснення господарської операції з позивачем у жовтні 2010 року ПП «Агропрайд» було платником податку на додану вартість та вправі було видавати податкові накладні.
Судом встановлено, що товар придбаний позивачем у ПП «Агропрайд» використувався у господарській діяльності позивача, оскільки позивачем виготовляються з поліетилентерефталату в гранулах кришки та ручки, а також преформи (заготівки) для пляшок, що зазначено на сторінці 29 Акту № 1224/23-2-17/31270925 від 21.04.2011 року.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що відсутність у ПП «Агропрайд» основних засобів, технічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів є підставою для визнання нікчемними правочину укладеного позивачем з ПП «Агропрайд» з наступних причин.
Як вже було встановлено судом між позивачем та ПП «Агропрайд» укладено договір поставки.
Суд зазначає, що для того щоб купити та потім продати товар не потрібна наявність основних засобів, технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів.
З пояснень представника позивача судом та витягу з ЄДРПОУ на ПП «Агропрайд», який знаходиться у матеріалах справи, встановлено, що ПП «Агропрайд» не являється особою, яка виготовляє сировину для виробництва пластикової тари – поліетилентерефталат у гранулах різних марок та призначення та інший товар непродовольчої групи, а лише здійснює опотову торгівлю та посередництво у оптовій торгівлі вищевказаною сировиною, а тому не потребує наявності основних засобів, технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів для здійснення цієї діяльності.
Щодо тверджень відповідача про те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних підтверджує відсутність факту перевезення товару, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п.5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними або іншими документами.
Пункт 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з приданням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку господарської операції є первинні документи, які повинні відповідати законодавчо встановленим вимогам.
Судом встановлено, що первинні документи, а саме видаткові накладні та податкові накладні за господарською операцією позивача з ПП «Агропрайд» складені у відповідності до законодавства України.
Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних може підтверджувати дотримання або порушення правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, які не пов’язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчить про безтоварність операції; відсутність саме товарно-транспортних накладних не позбавляє покупця товарів права включити понесені ним витрати з придбання товарів до складу валових витрат та віднести до податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.
За таких обставин твердження відповідача про нікчемність укладеного правочину між позивачем та ПП «Агропрайд» являються не обґрунтованими.
Судом встановлено, що між позивачем та Приватним підприємством «Техкомплектресурс» укладено договір поставки від 28.07.2010 року № 109, у відповідності до якого ПП «Техкомплектресурс» зобов’язувалось поставити та передати у власність позивачу предмет договору для використання його у господарській діяльності, а позивач зобов’язувався прийняти предмет договору та оплатити його вартість. Предметом договору була сировина для виробництва пластикової тари – поліетилентерефталат у гранулах різних марок та призначення та інший товар непродовольчої групи.
Факт поставки товару «Техкомплектресурс» позивачу підтверджується накладними № 80028 від 02.08.2010 року, № 80064 від 03.08.2010 року, № 80078 від 04.08.2010 року, № 80095 від 05.08.2010 року, № 80313 від 01.09.2010 року, № 80361 від 02.09.2010 року, № 80386 від 06.09.2010 року на загальну суму 10 770 192,00 гривень (в т.ч. ПДВ 1 795 032,00 гривень).
Судом встановлено, що ПП «Техкомплектресурс» виписало позивачу податкові накладні № 80028 від 02.08.2010 року, № 80064 від 03.08.2010 року, № 80078 від 04.08.2010 року, № 80095 від 05.08.2010 року, № 80313 від 01.09.2010 року, № 80361 від 02.09.2010 року, № 80386 від 06.09.2010 року на загальну суму 10 770 192,00 гривень (в т.ч. ПДВ 1 795 032,00 гривень).
Факт наявності видаткових накладних та податкових накладних на загальну суму 10 770 192,00 гривень (в т.ч. ПДВ 1 795 032,00 гривень) та оформлення їх у відповідності до вимог законодавства України встановлено судом та відображено в Акті № 1224/23-2-17/31270925 від 21.04.2011 року.
Розрахунки за поставлений товар були здійсненні позивачем у вексельній формі шляхом передачі векселів на суму 10 770 192,00 гривень, що відображено в Акті № 1224/23-2-17/31270925 від 21.04.2011 року.
У відповідності до Довідки про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року виникнення у платника податків права на податковий кредит у зв’язку з придбанням товарів чи послуг за операціями з використанням векселів, регулюються відповідними нормами, зокрема, пунктами 7.4-7.6 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Наведене стосується також і дати виникнення права платника податку на податковий кредит у разі вексельних розрахунків під час придбання товарів (послуг). Оскільки видані чи отримані платником податку векселі не змінюють сум його податкового кредиту, такий податковий кредит визначається у загальному порядку за нормою 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто за датою здійснення першої з подій: або датою списання коштів у рахунок оплати придбаного товару (послуг), або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг. Таким чином, платник податку, який видав або передав за індосаментом вексель для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг, отримує право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, нарахованої на вартість отриманих товарів чи послуг.
У відповідності до відомостей з офіційного сайту Державної податкової адміністрації України свідоцтво платника ПДВ Приватного підприємства «Техкомплектресурс» було анульовано 11.01.2011 року, тобто на момент здійснення господарської операції з позивачем у серпні, вересні 2010 року ПП «Техкомплектресурс» було платником податку на додану вартість та вправі було видавати податкові накладні.
Судом встановлено, що товар придбаний позивачем у ПП «Техкомплектресурс» використувався у господарській діяльності позивача, оскільки позивачем виготовляються з поліетилентерефталату в гранулах кришки та ручки, а також преформи (заготівки) для пляшок, що зазначено на сторінці 29 Акту № 1224/23-2-17/31270925 від 21.04.2011 року.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що відсутність у ПП ««Техкомплектресурс» основних засобів, технічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів є підставою для визнання нікчемними правочину укладеного позивачем з ПП «Техкомплектресурс» з наступних причин.
Як вже було встановлено судом між позивачем та ПП «Техкомплектресурс» укладено договір поставки.
Суд зазначає, що для того щоб купити та потім продати товар не потрібна наявність основних засобів, технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів.
З пояснень представника позивача судом та витягу з ЄДРПОУ на ПП «Техкомплектресурс», який знаходиться у матеріалах справи, судом встановлено, що ПП «Техкомплектресурс» не являється особою, яка виготовляє сировину для виробництва пластикової тари – поліетилентерефталат у гранулах різних марок та призначення та інший товар непродовольчої групи, а лише здійснює оптову торгівлю та посередництво у оптовій торгівлі вищевказаною сировиною, а тому не потребує наявності основних засобів, технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів для здійснення цієї діяльності.
Щодо тверджень відповідача про те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних підтверджує відсутність факту перевезення товару, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п.5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними або іншими документами.
Пункт 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з приданням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку господарської операції є первинні документи, які повинні відповідати законодавчо встановленим вимогам.
Судом встановлено, що первинні документи, а саме видаткові накладні та податкові накладні за господарською операцією позивача з ПП «Техкомплектресурс» складені у відповідності до законодавства України.
Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних може підтверджувати дотримання або порушення правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, які не пов’язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчить про безтоварність операції; відсутність саме товарно-транспортних накладних не позбавляє покупця товарів права включити понесені ним витрати з придбання товарів до складу валових витрат та віднести до податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.
За таких обставин твердження відповідача про нікчемність укладеного правочину між позивачем та ПП «Техкомплектресурс» являються не обґрунтованими.
Стосовно доводів відповідача про те, що позивачем завищено суму податкового кредиту на суму 271 599,99 гривень, у тому числі за червень 2010 року на суму 271 599,99 гривень по господарським операціям позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтос», то вони є обґрунтованими з наступних причин.
Як встановлено судом та не заперечується представниками сторін позивач отримав від ТОВ «Альтос» товар на загальну суму 1 629 600,00 гривень (в т.ч. ПДВ 271 600,00 гривень).
ТОВ «Альтос» видала позивачу податкові накладні № 26 від 04.06.2010 року, № 27 від 08.06.2010 року, № 29 від 16.06.2010 року та № 30 від 22.06.2010 року, у яких вказана загальна сума податку на додану вартість 271 600,00 гривень.
У відповідності до відомостей з офіційного сайту Державної податкової адміністрації України свідоцтво платника ПДВ товариства з обмеженою відповідальністю «Альтос» було анульовано 25.05.2010 року, тобто на момент здійснення господарської операції з позивачем у червні 2010 року ТОВ «Альтос» не було платником податку на додану вартість та не вправі було видавати податкові накладні.
Таким чином, позивачем сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, які не мають юридичної сили.
Згідно п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування
Податковий кодексу України набрав чинності 01.01.2011 року, та поширюється на правовідносини, які виникли після набрання ним чинності.
Враховуючи приписи статті 58 Конституції України та Рішення Конституційного суду України від 09.02.99 р. N 1-рп/99, можна дійти висновку, що коли подія, факт визначались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01.01.2011 р., і ця ж подія, факт визначаються в новому законодавчому акті як правопорушення, за вчинення якого застосовується юридична відповідальність, і ця відповідальність пом'якшує або скасовує відповідальність особи, то у такому разі застосовуються норми нового законодавчого акта.
У відповідності до п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час вчинення позивачем правопорушення) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Таким чином, очевидним є той факт, що нормами Податкового кодексу України передбачений менший розмір штрафу для позивача ніж Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки згідно Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивач повинен сплатити штраф у розмірі 135 180,00 гривень (271 600,00 х 10% х 11 місяців (період з червня 2010 року по травень 2011 року), про те за Податковим кодексом України позивач повинен сплатити штраф у розмірі 67 900,00 гривень (271 600,00 х 25%).
Отже відповідач вірно застосував норми Податкового кодексу України, оскільки останні пом’якшують відповідальність платника податку, а отже мають збороню дію в часі.
Таким чином, позивачу повинна бути нарахована штрафна санкція у розмірі 67 900,00 гривень за завищення суми податкового кредиту на 271 599,99 гривень.
На підставі викладеного, суд вважає податкове повідомлення-рішення відповідача 0000672301/1217/10 від 18.05.2011 року щодо нарахування грошових зобов’язань з податку на прибуток приватних підприємств протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Суд вважає податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000682301/1120/10 від 18.05.2011 року щодо нарахування грошових зобов’язань з податку на додану вартість частково протиправним та таким, що підлягає скасуванню в сумі грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 5 390 452,51 гривні.
Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України у разі якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СДТ» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська № 0000672301/1217/10 від 18.05.2011 року.
Визнати часткового протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська № 0000682301/1120/10 від 18.05.2011 року в частині суми грошових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 5 390 452,51 гривні.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СДТ» судовий збір у розмірі 1,70 гривень.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 24 жовтня 2011 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.В. Златін
< Текст >