26.10.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/10994/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді –Златіна С.В.
при секретарі –Лісна А.М.
представника позивача –Кудрявцев В.М.
представника відповідача –Голубнича Я.А., Чикалюк О,М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Воловик і партнери груп»до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про скасування податкового повідомлення-рішення, –
ВСТАНОВИВ:
01.09.2011 року позивач звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі від 19.08.2011 року № 0001892301 про збільшення суми податкових зобов’язань з податку на прибуток у розмірі 236 911,00 гривень основного платежу, 57 367,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій з дати його прийняття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у акті перевірки № 1025/231/33452959 від 02.08.2011 року дійшов до необґрунтованого висновку про те, що позивачем у попередніх податкових періодах віднесено до складу валових витрат суми витрат від придбання товарно-матеріальних цінностей, за які в подальшому не було здійснено компенсацію вартості протягом 3-х років та не від кореговано валові доходи (у зв’язку з наданням статусу товарам безповоротної фінансової допомоги), оскільки строк позовної давності не сплив, у зв’язку з тим, що між позивачем та його контрагентами постійно проводились звірки взаєморозрахунків, а тому строк позовної давності у відповідності до норм Цивільного кодексу України переривався.
Також позивач вказує на те, що відповідач безпідставно дійшов до висновку про завищення позивачем валових витрат, оскільки позивач у відповідності до п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оприбуткував отриманий від свої контрагентів товар.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи на їх безпідставність. Крім того, відповідач вказував на те, що в порушення п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» непогашена кредиторська заборгованість в сумі 636 051,00 гривень повинна бути включена до складу валового доходу декларації по податку на прибуток у наступних податкових періодах: півріччя 2009 року – 456 414,00 гривень, 9 місяців 2009 року – 456 414,00 гривень, 2009 рік – 557 107,00 гривень, 1 квартал 2010 року – 78 944,00 гривень.
У зв’язку з тим, що позивач не здійснював компенсацію вартості товарів, які він отримав від свої контрагентів та включив до складу валових витрат, підстав для віднесення цих товарів до складу валових витрат немає, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному в п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
З 18.07.2011 року по 26.07.2011 року відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.05.2011 року.
За результатами вищевказаної перевірки відповідачем складено Акт «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Воловик і партнери груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.05.2011 року» № 1025/231/33452959 від 02.08.2011 року.
Згідно висновків відповідача зроблених у Акті № 1025/231/33452959 від 02.08.2011 року, позивачем порушено вимоги п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (прострочена кредиторська заборгованість) занижено валовий дохід в сумі 636 051,00 гривня у наступних податкових періодах: півріччя 2009 року – 456 414,00 гривень, 9 місяців 2009 року – 456 414,00 гривень, 2009 рік – 557 107,00 гривень, 1 квартал 2010 року – 78 944,00 гривень; п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати в розмірі 446 132,00 гривень, в т.ч. у наступних податкових періодах: за півріччя 2009 року (2 квартал 2009 року – 380 345) на суму 380 345,00 гривень, за 9 місяців 2009 року (3 квартал 2009 року – 0) на суму 380 345,00 гривень, за 2009 рік (4 квартали 2009 року – 0) 380 345,00 гривень, 1 квартал 2010 року на суму 65 787,00 гривень.; п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено витрати на придбання послуг на загальну суму 156 544,00 гривень, в т.ч. у наступних податкових періодах: за 2009 рік (4 квартали 2009 року – 31 353) на суму 31 353,00 гривень, за 1 квартал 2010 року – на суму 20 411,00 гривень, за півріччя 2010 року (2 квартали 2010 – 6026) на суму 26 437,00 гривень, за 9 місяців 2010 року (3 квартали 2010 року – 18 272) на суму – 44 710,00 гривень, за 2010 рік (4 квартали 2010 року – 15 229) на суму 59 939,00 гривень, за 1 квартал 2011 року на суму 65 252,00 гривень.
За наслідками перевірки відповідачем позивачу направлено податкове повідомлення-рішення № 0001892301 від 19.08.2011 року, яким визначено суму грошового зобов’язання у розмірі 236 911,00 гривень – основного платежу та 57 367,00 гривень – за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд не погоджується з висновками зробленими відповідачем у акті № 1025/231/33452959 від 02.08.2011 року з наступних причин.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли до 01.01.2011 року, то до спірних правовідносин застосовуються Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».
У відповідності до п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Згідно п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до доходів віднесено сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".
Поняття строку позовної давності, її початок, перебіг та закінчення наведено у Цивільному кодексі України.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.ст.256,257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 ст. 264 ЦК України).
Судом встановлено, що між позивачем та його контрагентами: приватними підприємствами «Анта», «Гледіс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімгормаш» були укладені договори поставки, у відповідності до умов яких контрагенти позивача зобов’язувались поставити позивачу товар, а останній зобов’язувався розрахуватися за нього протягом 60-ти дні з моменту поставки товару.
Судом встановлено, що приватне підприємство «Анта» поставила позивачу за договором поставки товар згідно видаткових накладних, копії яких знаходяться у матеріалах справи, у 2005, 2006 та 2007 роках. Остання поставка товару була здійснена приватним підприємством «Анта» 13.09.2007 року.
Позивач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 20 000,00 гривень, 50 000,00 гривень та 15 000,00 гривень, згідно банківської виписки від 24.10.2006 року, від 21.11.2006 року та від 23.05.2008 року, копія якої знаходиться у матеріалах справи, а також двічі проводив з приватним підприємством «Анта» зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується відповідними письмовими заявами позивача та приватного підприємства «Анта» від 27.02.2009 року та від 29.03.2010 року, копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Таким чином, після спливу 60 календарних днів від дня останньої поставки товару позивач повинен був розрахуватися з приватним підприємством «Анта», саме з цього моменту починається відлік строку позовної давності для приватного підприємства «Анта».
У матеріалах справи знаходяться підписані повноважними представниками сторін Акти звірки взаєморозрахунків від 01.01.2009 року від 01.01.2010 року та від 01.04.2011 року, з яких вбачається що позивач визнав свою заборгованість перед приватним підприємством «Анта» у повному обсязі.
Враховуючи те, що позивач визнав свою заборгованість перед приватним підприємством «Анта» шляхом часткового погашення боргу у 2006 та 2008 роках, підписання актів звірки взаєморозрахунків, тобто вчинив дію, що свідчить про визнання свого боргу, то строк позовної давності у відповідності до положень ч.3 ст. 264 ЦК України перервався та починав свій відлік заново.
Судом встановлено, що строк позовної давності станом на день проведення відповідачем перевірки позивача для стягнення заборгованості позивача перед приватним підприємством «Анта» не минув, а тому дана заборгованість позивача не може вважатися безповоротною фінансовою допомогою.
Суд також зазначає, що приватне підприємство «Гледіс» поставила позивачу за договором поставки товар згідно видаткових накладних, копії яких знаходяться у матеріалах справи, у 2006, 2008 та 2009 роках. Остання поставка товару була здійснена приватним підприємством «Гледіс» 20.11.2009 року.
Позивач за поставлений товар розрахувався частково шляхом проведення з Приватним підприємством «Гледіс» зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується відповідними письмовими заявами позивача та приватного підприємства «Гледіс» від 31.01.2008 року, копія якого знаходяться у матеріалах справи.
У матеріалах справи знаходяться підписані повноважними представниками сторін Акти звірки взаєморозрахунків від 01.01.2009 року, від 01.01.2010 року та від 01.01.2011 року, з яких вбачається що позивач визнав свою заборгованість перед приватним підприємством «Гледіс» у повному обсязі.
Враховуючи те, що позивач визнав свою заборгованість перед приватним підприємством «Гледіс» шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у 2008 році, підписання актів звірки взаєморозрахунків, тобто вчинив дію, що свідчить про визнання свого боргу, то строк позовної давності у відповідності до положень ч.3 ст. 264 ЦК України перервався та починав свій відлік заново.
Судом встановлено, що строк позовної давності станом на день проведення відповідачем перевірки позивача для стягнення заборгованості позивача перед приватним підприємством «Гледіс» не минув, а тому дана заборгованість позивача не може вважатися безповоротною фінансовою допомогою.
Суд також зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю «Ексімгормаш» поставила позивачу за договором поставки товар згідно видаткових накладних, копії яких знаходяться у матеріалах справи, у 2008 році. Остання поставка товару була здійснена товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімгормаш» 14.01.2008 року.
Позивач за поставлений товар не розрахувався.
У матеріалах справи знаходяться підписані повноважними представниками сторін Акти звірки взаєморозрахунків від 01.01.2009 року, від 01.01.2010 року та від 01.01.2011 року, з яких вбачається що позивач визнав свою заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімгормаш» у повному обсязі.
Враховуючи те, що позивач визнав свою заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімгормаш» шляхом підписання актів звірки взаєморозрахунків, тобто вчинив дію, що свідчить про визнання свого боргу, то строк позовної давності у відповідності до положень ч.3 ст. 264 ЦК України перервався та починав свій відлік заново.
Судом встановлено, що строк позовної давності станом на день проведення відповідачем перевірки позивача для стягнення заборгованості позивача перед товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімгормаш» не минув, а тому дана заборгованість позивача не може вважатися безповоротною фінансовою допомогою.
Суд також зазначає, що приватне підприємство «Сунатко» виконало для позивача підрядні роботи, за які позивач повинен був розрахуватися протягом 30-ти днів з моменту виставлення рахунку.
Рахунок приватним підприємством «Сунатко» був виставлений позивачу 30.10.2006 року.
Позивач за виконані роботи не розрахувався.
У матеріалах справи знаходяться підписані повноважними представниками сторін Акти звірки взаєморозрахунків від 01.10.2007 року, від 01.10.2008 року, від 01.10.2009, від 01.10.2010 року та від 01.04.2011 року, з яких вбачається що позивач визнав свою заборгованість перед приватним підприємством «Сунатко» у повному обсязі.
Враховуючи те, що позивач визнав свою заборгованість перед приватним підприємством «Сунатко» шляхом підписання актів звірки взаєморозрахунків, тобто вчинив дію, що свідчить про визнання свого боргу, то строк позовної давності у відповідності до положень ч.3 ст. 264 ЦК України перервався та починав свій відлік заново.
Судом встановлено, що строк позовної давності станом на день проведення відповідачем перевірки позивача для стягнення заборгованості позивача перед приватним підприємством «Сунатко» не минув, а тому дана заборгованість позивача не може вважатися безповоротною фінансовою допомогою
Суд також зазначає, що згідно із вимогами ч.5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",- валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Правомірністю формування валових витрат є факт отримання товару. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається оприбуткування платником податку товарів (п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Судом встановлено, що позивачем оприбутковано отриманий від його контрагентів: приватного підприємства «Анта», «Гледіс», «Сунатко» та товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімгормаш», товари (роботи, послуги), що підтверджується первинними документами, копії яких містяться у матеріалах справи.
На підставі викладеного, суд вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа)
Керуючись ст.ст. 2, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Воловик і партнери груп» задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі від 19.08.2011 року № 0001892301 про збільшення суми податкових зобов’язань з податку на прибуток у розмірі 236 911,00 гривень основного платежу, 57 367,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій з дати його прийняття.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Воловик і партнери груп» судовий збір у розмірі 3,40 гривень.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 24 жовтня 2011 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.В. Златін
< Текст >