19.12.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/14477/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В. < Текст >
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції до закритого акціонерного товариства Фінансово-Будівельної Компанії "Дніпро-Інвест-Буд" про накладання арешту на кошти платника податків, -
ВСТАНОВИВ:
03 листопада 2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області (далі Чернігівська МДПІ), в якому позивач просить накласти арешт на кошти закритого акціонерного товариства фінансово-будівельна компанія «Дніпро-Інвест-Буд» (далі ЗАТ ФБК «Дніпро-Інвест-Буд»).
В обґрунтування позовних вимог податковий орган посилається на те, що відповідач станом на 21.10.2011 року має податковий борг в сумі 32 137,42 грн., в тому числі 29 671,82 грн. основного платежу та 2 465,60 грн. пені, по орендній платі за землю з юридичних осіб, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0019161540, у зв’язку з чим відповідачу направлялись податкові вимоги №1/5 від 09.01.2009 року та №2/37 від 24.02.2009 року. З метою стягнення податкового боргу податковий орган звернувся до суду з позовними заявами про стягнення податкового боргу по орендній платі за землю. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду позов задоволено. Виконавчий лист передано на примусове виконання та станом на 21.10.11 року борг не стягнуто. На розгляді в Дніпропетровському окружному адміністративному суді знаходиться справа № 2а/0470/2758/11 за позовом Чернігівської МДПІ про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 4834,99 гривень (період стягнення вересень-грудень 2010 року), проте вжиті заходи не призвели до надходження податкового боргу до бюджету. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду, тому податковий орган звернувся до суду та просить задоволити позов.
Ухвалою суду від 07.11.2011р. відкрито провадження у справі №2а/0470/14477/11, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 22.11.2011р.
У зв’язку із неявкою в судове засідання сторін у відповідності до ст.128 КАС України розгляд справи відкладено на 06.12.11р.
Чернігівською МДПІ заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника податкового органу в порядку письмового провадження та підтримання позову в повному обсязі.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання суду, в засідання суду не з’явився, причин неприбуття не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, заперечень та доказів на їх підтвердження на пропозицію суду не надав.
Особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки (ч.2 ст. 49 КАС України).
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.6 ст.128 цього Кодексу).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне розглянути дану справу у письмовому проваджені на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши надані документи і матеріали адміністративного позову, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:
виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 22.03.1995 року здійснена державна реєстрація закритого акціонерного товариства фінансово-будівельної компанії «Дніпро-Інвест-Буд» (код 23074060) за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, буд. 3.
ЗАТ ФБК «Дніпро-Інвест-Буд» взято на облік в ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська як платника податків 10.05.1995 року.
Відповідач орендує землю на території Київської сільської ради Чернігівського району.
Згідно ч.3 ст.14 Закону України “Про плату за землю” №2535-ХІІ (далі- Закон №2535-ХІІ) нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.
Відповідно до ч.3 ст. 17 Закону №2535-ХІІ земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.
Згідно до вимог п.1.2 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181-ІІІ податкове зобов’язання визначене як зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів та державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов’язкових платежів, неподаткових доходів, штрафних (фінансових) санкцій, у тому числі пені за порушення термінів розрахунків у сфері розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності) у порядку та строки, визначені Законом №2181-ІІІ або іншими законами України.
Діючи згідно ч. 3 ст. 14 Закону № 2535-Х11, пп. 4.2.1 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” Чернігівською МДПІ у відношенні відповідача було винесено податкове повідомлення-рішення №00019161540 від 26.10.2009р. Останнє не оскаржувалось в адміністративному чи судовому порядку.
Згідно пп.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Відповідачу направлено податкові вимоги №1/5 від 09.01.2009 року (повернуто без вручення 23.01.2009 року) та №2/37 від 24.02.2009 року (повернуто без вручення 12.03.2009 року).
В подальшому, з метою стягнення податкового боргу Чернігівська МДПІ зверталась до суду з позовними заявами про стягнення податкового боргу по орендній платі за землю. Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.11р. по справі №2а-12632/10/0470 задоволено позов Чернігівської МДПІ про стягнення з ЗАТ ФБК «Дніпро-Інвест-Буд» податкового боргу в сумі 15531,87 грн., виконавчий лист передано на примусове виконання та станом на 21.10.11р. борг не стягнуто. На розгляді Дніпропетровського окружного адміністративного суду знаходиться справа «2а/0470/2758/11 за позовом Чернігівської МДПІ про стягнення з ЗАТ ФБК «Дніпро-Інвест-Буд» податкового боргу в сумі 4834,99 грн.
Підпунктом 20.1.17 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, майно ЗАТ ФБК «Дніпро-Інвест-Буд» перебуває в заставі.
Згідно запису 2 витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна – накладено обтяження на комплекс "Завод залізобетонних виробів" за адресою: с.Жавинка Чернігівського району, вул.Дачна 11, підстава обтяження: договір іпотеки №008/06-1; згідно запису 3 витягу – накладено арешт на все нерухоме майно, підстава обтяження: постанова підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Дніпропетровській області.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Підпунктом 20.1.17 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.
Згідно із п. 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.
Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п.п. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1042, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за № 1437/18732, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Згідно із п. 7.3. наведеного Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків.
У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.
Відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі – арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Суд зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).
Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.
Так, згідно із п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.
Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1042, відповідно до п. 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим пункту 20.1.5 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).
Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.
Такі обставини у відповідача відсутні.
Наявність у відповідача податкового боргу, направлення йому податкових вимог, перебування майна у податковій заставі не є підставами застосування адміністративного арешту.
Суд звертає увагу позивача на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов’язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.
Суд погоджується з посиланням позивача на те, що умова щодо відсутності майна, за рахунок якого можливо б було погасити податковий борг, встановлена п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, надає право податковому органу звертатися до суду з вимогою щодо накладенню арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України.
Крім того, як зазначалось вище, питання про стягнення частини податкового боргу з відповідача в сумі 4834,99 грн. знаходиться на розгляді в адміністративному суді і рішення судом по суті ще не прийнято, тому застосовувати заходи у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків в обслуговуючих банках щодо цієї суми боргу є передчасним.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи вищевикладене, суд зробив висновок, що позивачем не доведено наявність у відповідача обставин, які є підставами для застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на банківському рахунку, у зв’язку із чим позовні вимоги податкового органу не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 128, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області до закритого акціонерного товариства фінансово-будівельна компанія «Дніпро-Інвест-Буд» про накладення арешту на кошти платника податків – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.В. Ніколайчук
< Текст >