16.12.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/11949/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О. < Текст >
при секретаріВасиленко К.Е.
за участю:
представник відповідача
представника третьої особи Міщенка П.М.
Невської І.В. < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Міністерства інфраструктури України до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, третя особа: Державне підприємство «Придніпровська залізниця» про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Міністерство інфраструктури України звернулося з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, третя особа: Державне підприємство «Придніпровська залізниця», в якому просить:
- визнати неправомірними дії Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради щодо винесення рішення реєстратора про відмову в реєстрації від 14.07.2011 року;
- зобов’язати відповідача здійснити реєстрацію права власності на адміністративно –побутовий корпус літ. А-3, тамбур літ. а-1, ганки літ. а, а1, а2, підвал під. А-3: загальною площею: 1323, 2 м2, блок допоміжних цехів літ. Б-1 загальною площею: 1695, 7 м2, які розташовані за адресою: 49025, м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, вул. Лісопильна, 5.
Позивач надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити повністю.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що за ним визнано право власності на вищенаведене нерухоме майно на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2008 року у справі № 32/166-08. Після звернення до відповідача за проведенням реєстрації права власності за рішенням суду відповідач відмовив позивачеві у реєстрації права власності, посилаючись на п.3.3, п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Позивач зазначає, що зазначена відмова в реєстрації права власності здійснена відповідачем з порушенням норм Конституції України, вимог ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 10 додатку 2 до Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 (з наступними змінами), п.2 ст. 331 ЦК України.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які беруть участь у справі, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі з приводу виникнення здійснення реєстрації речових прав на нерухоме майно, до яких чинним законодавством, зокрема, віднесено право власності на об’єкти нерухомого майна, врегульовані нормами Конституції України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.02.2002 року № 157/6465(з наступними змінами та доповненнями).
Судом встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2008 року у справі № 32/166-08 за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України визнано право власності та право господарського відання за Державним підприємством «Придніпровська залізниця»на адміністративно –побутовий корпус літ. А-3, тамбур літ. а-1, ганки літ. а, а1, а2, підвал під. А-3: загальною площею: 1323, 2 м2, блок допоміжних цехів літ. Б-1 загальною площею: 1695, 7 м2, які розташовані за адресою: 49025, м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, вул. Лісопильна, 5.
Зазначене рішення суду набрало законної сили 09.12.2008р., що підтверджується відповідним листом господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2011р. № 32/166-08.
Згідно підпункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходяться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень зазначеного вище Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також, до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об’єктів нерухомості, проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
З метою реєстрації права власності на вищезазначене нерухоме майно, позивач в травні 2011 року звернувся до відповідача з відповідною заявою щодо реєстрації права власності на вказане вище нерухоме майно за державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2008 року у справі № 32/166-08.
14.07.2011 року відповідачем було прийнято рішення про відмову у реєстрації права власності на нерухоме майно: адміністративно –побутовий корпус літ. А-3, тамбур літ. а-1, ганки літ. а, а1, а2, підвал під. А-3: загальною площею: 1323, 2 м2, блок допоміжних цехів літ. Б-1 загальною площею: 1695, 7 м2, які розташовані за адресою: 49025, м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, вул. Лісопильна, 5 з посиланням на п. 3.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.02.2002 року № 157/6465 (із змінами та доповненнями станом на 28.07.2010р., що набрали чинності 01.10.2010р.), яким передбачено, що у державній реєстрації права на нерухоме майно може бути відмовлено в разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Крім того, відмова відповідача також обґрунтована необхідністю введення вищезгаданої будівлі в експлуатацію, про що є відповідний штамп у технічному паспорті відповідно до вимог ст. 331 ЦК України та п.1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2010р. за № 582/17877, із змінами та доповненнями станом на 01.10.2010р., передбачено: «державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку». Також, у експертному (технічному) висновку, який наданий був ТОВ "Промтехстальпроект" не було вказано дату технічного висновку, не вказано дату видачі та до якої дати діє ліцензія організації, яка надала технічний висновок. Крім того, відповідачем в рішенні про відмову у реєстрації права власності, також зазначено, що згідно п.2.1., 2.2. Тимчасового положення: «для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник, інший правонабувач або уповноважена ним особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав. До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи, їх нотаріально засвідчені копії».
Однак, з висновками відповідача, викладеними в оспорюваному рішенні, погодитися не можна, оскільки, відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до пункту 9 частини 2 ст. 129 Конституції України, серед основних засад судочинства визначено, зокрема, обов’язковість рішення суду.
Стаття 124 Конституції України передбачає, що судові рішення, є обов’язковими до виконання на всій території України.
За частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.
Стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"також передбачає, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду.
У ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведений вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації права, до якого наведені відповідачем підстави не віднесені.
За ч. 3 статті 24 цього ж Закону, відмова у державній реєстрації прав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Тобто, виходячи з аналізу наведених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що дії відповідача щодо відмови позивачеві у реєстрації права власності на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2008 року у справі № 32/166-08, є неправомірними, безпідставними та необґрунтованими.
Посилання відповідача в оспорюваному рішенні також і на необхідність введення нерухомого майна в експлуатацію відповідно до п.1.6 Тимчасового положення, є безпідставними, оскільки, згідно пункту 10 додатку 2 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно до Тимчасового положення, рішення суду про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об’єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності, є правовстановлюючим документом для реєстрації права власності. При цьому, зазначений пункт не містить посилань на необхідність введення такого майна в експлуатацію у разі визнання права власності на нерухоме майно за рішенням суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що під час здійснення реєстрації права власності на підставі рішення суду, надання будь-яких інших додаткових документів не передбачено.
Також, судом приймається до уваги і лист Міністерства юстиції України від 19.10.2007р. № 19-39-827, у якому роз’яснено, що у разі, якщо право власності на новостворене нерухоме майно виникає у загальному порядку, документом, що підтверджує це право є - свідоцтво про право власності, а у разі визнання (у визначених випадках) права власності на це майно судом, єдиним можливим документом, що підтверджує виникнення права власності на новостворене нерухоме майно, є рішення суду. Саме таке рішення суду подається для державної реєстрації прав на нерухоме майно. При цьому, документи, що підтверджують прийняття нерухомого майна до експлуатації, не вимагаються.
Згідно пункту 3.8 Тимчасового положення та роз’яснення Міністерства юстиції України від 22.06.2007 року № 19-32/30 "Щодо надання роз’яснення стосовно рішень судів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна", передбачено, що забороняється тлумачення прав реєстратором відомостей про заявлені права власності.
Отже, відмовляючи у реєстрації права власності, державний реєстратор фактично провів правовий аналіз законності та обґрунтованості рішення суду, що не відноситься до компетенції державного реєстратора.
При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачені повноваження відповідача щодо трактування законів, кодексів та інших нормативно-правових документів, рішень суду, тощо.
Таким чином, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2008 року у справі № 32/166-08, за позивачем визнано право власності на адміністративно –побутовий корпус літ. А-3, тамбур літ. а-1, ганки літ. а, а1, а2, підвал під. А-3: загальною площею: 1323, 2 м2, блок допоміжних цехів літ. Б-1 загальною площею: 1695, 7 м2, які розташовані за адресою: 49025, м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, вул. Лісопильна, 5, а отже, підлягає виконанню відповідно до вимог Конституції України та наведених вище приписів Законів України.
Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представник відповідача у ході судового розгляду справи не довів правомірності та обґрунтованості прийняття свого рішення про відмову позивачеві у державній реєстрації права власності на підставі рішення суду.
Відповідно до статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведення перед судом їх переконливості. При цьому, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
За викладеного, суд дійшов висновку, що для повного захисту прав і інтересів позивача, слід вийти за межі позовних вимоги та, визнаючи дії відповідача щодо прийняття рішення від 14.07.2011 року неправомірними, слід також, скасувати рішення суб’єкта владних повноважень від 14.07.2011 року, оскільки, воно не відповідає вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
За таких обставин, звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень, що полягають у відмові відповідача виконати покладені на нього державою повноваження, а саме: зареєструвати нерухоме майно за власником на підставі правовстановлюючого документі –рішення суду, є правомірним.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Отже, слід стягнути з Державного бюджету України в особі управління державного казначейства у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на користь Міністерства інфраструктури України судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 2-10,11,12,69,70,71,86,94,122,159-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Міністерства інфраструктури України до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, третя особа: Державне підприємство «Придніпровська залізниця» про визнання дій противоправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.
Визнати дії Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради щодо винесення рішення реєстратора від 14.07.2011р. про відмову в реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2008р. у справі № 32/166-08 – противоправними.
Скасувати рішення Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 14.07.2011р. про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно: адміністративно-побутовий корпус літ. А-3, тамбур літ. а-1, ганки літ. а, а1, а2, підвал під. А-3: загальною площею: 1323, 2 м2, блок допоміжних цехів літ. Б-1 загальною площею: 1695, 7 м2, які розташовані за адресою: 49025, м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, вул. Лісопильна, 5.
Зобов’язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради здійснити реєстрацію права власності на адміністративно – побутовий корпус літ. А-3, тамбур літ. а-1, ганки літ. а, а1, а2, підвал під. А-3: загальною площею: 1323, 2 м2, блок допоміжних цехів літ. Б-1 загальною площею: 1695, 7 м2, які розташовані за адресою: 49025, м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, вул. Лісопильна, 5.
Стягнути з Державного бюджету України в особі управління державного казначейства у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на користь Міністерства інфраструктури України судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текс постанови складений 28.11.2011р.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >І.О. Лозицька
< Текст >