16.12.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/8270/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О. < Текст >
при секретаріВасиленко К.Е.
за участю:
представника позивача представника відповідача ОСОБА_6
Нечухранна І.М. < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м.Першотравенськ Дніпропетровської області про визнання недійсною вимоги про сплату боргу № Ф 156 від 10 травня 2011 року в розмірі 1 750, 80 грн.
ВСТАНОВИВ:
У липні 2011 р. ОСОБА_5 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенськ Дніпропетровської області, в якому просила визнати недійсною вимогу про сплату боргу № Ф 156 від 10 травня 2011 року в розмірі 1 750, 80 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на момент винесення оспорюванної вимоги у позивача не було будь якої заборгованості зі сплати страхових внесків та відповідачем не було проведено ніякої перевірки, тобто, у відповідача не було жодних підстав для винесення цієї вимоги.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надавши письмове заперечення, зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню. Також, представником відповідача було зазначено, що законодавством не встановлені пільги, щодо сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування для суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощений спосіб оподаткування, а тому, на підставі картки особового рахунку платника, Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», Управлінням Пенсійного фонду України в м. Першотравенську позивачу була направлена вимога про сплату боргу.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 протягом 2010 року знаходилась на спрощеній системі оподаткування (фіксованого податку).
У зв`язку з набранням чинності Закону України від 08 липня 2010 року №2461-VI «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема, п.п. 4, 8 розділу XI "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований або єдиний податок) та члени сімей таких підприємців на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування, сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції закону до 01.01.2011 року), страхувальник зобов`язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, протягом 20 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, а саме:
за липень-вересень 2010 року - до 20 жовтня 2010 року;
за жовтень-грудень 2010 року - до 20 січня 2011 року.
Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Порядок формування та подання звіту, встановлений постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 р. № 26-1 "Про порядок формування та подання страхувальниками звіту, щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України", яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 р. за №1136/17152.
Судом встановлено, що позивачем надано звіт до Управління Пенсійного фонду України в м.Першотравенську за 2010 рік, відповідно до якого, нараховано страхових внесків у сумі 1 828, 80 грн. Зараховано від сплати фіксованого податку 78, 00 грн. Залишок по сплаті страхових внесків складає 1 750, 80 грн.
На підставі ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", картки особового рахунку платника, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Першотравенську, позивачу направлена вимога про сплату боргу від 10.05.2011 р. № Ф 156 на суму 1750,80 грн., яка вручена особисто ОСОБА_5 11 травня 2011 р. (копія корінця вимоги додається). Посилання позивача на те, що вимога була отримана лише 17 травня 2011 року, є безпідставними, оскільки, вимога отримана особисто позивачем 11 травня 2011 року, про що свідчить особистий підпис платника на корінці вимоги. Відповідно до п.8.3 вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання, або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установлених Кабінетом Міністрів України.
27 травня 2011 року позивачем направлена заяви про узгодження вимоги про сплату боргу № Ф 156 від 10 травня 2011 року. Зазначену заяву отримано Управлінням Пенсійного фонду України в м. Першотравенську 01 червня 2011 року.
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенську від 03 червня 2011 року, вимогу про сплату боргу №Ф-156 від 10 травня 2011 року, залишено без змін, а заяву про узгодження вимоги, без задоволення, у зв`язку із закінченням процедури узгодження вимоги.
Відповідно до ч.4 ст. 106 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", страхувальник, у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду України в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України.
Відповідно до п.2.2 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладання штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-2 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 20.01.2004 року за №81/8680, заява повинна бути подана до територіального органу Пенсійного фонду протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання страхувальником вимоги про сплату недоїмки. Так, як заява про узгодження вимоги про сплату боргу позивачем була направлена 27 травня 2011 року, яка отримана Управлінням 01 червня 2011 року, позивачем був порушений строк для узгодження вимоги, передбачений зазначеним Порядком.
За таких обставин, суд приходить висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи, керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.2-10,11,12,69,70,71,86,122,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенськ Дніпропетровської області про визнання недійсною вимоги про сплату боргу № Ф 156 від 10 травня 2011 року в розмірі 1 750, 80 грн. – відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 31 жовтня 11р.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >І.О. Лозицька
< Текст >