16.12.2011                                                                                                    < копія >

                                                             ПОСТАНОВА

                                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/5732/11

                    Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О. < Текст > 

при секретаріВасиленко К.Е.  

за участю:

представника позивача

представника відповідача Лукашевич Я.С.

Гула Г.М. < Текст > 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  «УкрХімТрейдінгГруп» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2011р. №№ 0000762302, 0000772302

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрХімТрейдінгГруп»звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, в якому просило визнати, нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення               від 19 квітня 2011 року №№ 0000772302, 0000762302.

      Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, проте, в акті перевірки жодним чином не визначено взаємозв’язок виявлених порушень з нормами законодавства.

               В судовому засіданні,  представник позивача позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та додатковому письмовому поясненні.

  Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з зазначених в письмовому запереченні підстав, а саме, що позовні вимоги, є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню. Також, представником відповідача було зазначено, що працівниками податкового органу було правомірно проведено перевірку                              ТОВ «УкрХімТрейдінгГруп».

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрХімТрейдингГруп»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04 вересня 2009 року по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період 04 вересня 2009 року по 31 грудня 2010 року, за наслідками якої, було складено акт від 19 квітня 2011р. №800/236/36640503. На підставі акту перевірки податковим органом, винесено податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2011 року №0000772302, щодо визначення грошового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 201 600, 00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 50 400, 00 грн. на загальну суму 252 000, 00 грн., а також, податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2011 року №0000762302 щодо визначення грошового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі              24 000, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 6 000, 00 грн. на загальну суму 30 000, 00 грн.

Судом встановлено, щодо нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість у загальній сумі 252 000, 00 грн., слід зазначити наступне. Актом перевірки встановлено порушення  TOB «УкрХімТрейдингГруп» п.4.1, п.4.3 ст.4 Закону України        від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168), в результаті чого, підприємством занижено податок на додану вартість на суму               201 600, 00 грн.

Дане твердження є необґрунтованим, та таким, що не відповідає дійсності з огляду на наступне.

Актом перевірки зафіксовано: «ТОВ «УкрХімТрейдингГруп»при розмитненні хімічної продукції сплатив ПДВ, виходячи з митної вартості, зазначеній у графі 12 вантажної митної декларації. В подальшому, при поставці товарів на митній території України           ТОВ «УкрХімТрейдингГруп», розрахувало базу оподаткування, виходячи з контрактної (фактичної) вартості, яка була менша митної вартості товарів».

Слід зазначити, що дане твердження, є хибним, оскільки, позивач розраховував базу оподаткування, виходячи не з контрактної (фактурної) вартості товару, а виходячи з ціни його фактичної реалізації, що значно перевищує контрактну.  

Судом встановлено, що актом перевірки зафіксовано порушення п.4.3 ст.4 Закону №168, яким визначено, що базою оподаткування, є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації, з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів  інтелектуальної  власності, що належать до таких товарів,  акцизних зборів,  ввізного мита,  а також, інших податків,  зборів (обов'язкових платежів),  за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг), згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Згідно з положеннями Наказу Державної митної служби від 09.07.1997 року №307 «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації»,  митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

Отже, вказана норма застосовується в момент імпорту товарів на митну територію України. (також, такої позиції в судовій практиці дотримується Верховний Суд України в постанові від  29  жовтня  2010р.,  яка міститься в матеріалах справи. В ній зазначено:           «п.4.3 Закону України № 168, на який посилається ДПІ, вказуючи на те, що ціна такого товару при його подальшій поставці, не може бути меншою за митну вартість, регулює оподаткування операцій виключно з імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій»).

Актом перевірки, також, зафіксовано порушення п.4.1 ст.4 Закону №168, відповідно до якого, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг), визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування               (за винятком податку на додану вартість, а також, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем, або через будь-яку третю особу, в зв'язку з компенсацією вартості товарів і  послуг.У разі, якщо звичайна ціна на товари і послуги перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг), визначається за звичайними цінами.

Пунктом 1.20 ст.1 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР                           «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон №334), закріплено визначення звичайної ціни, а саме: звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець, бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони, є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно, будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів, беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді, можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг), беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Аналізуючи матеріали справи та доводи сторін по справі, суд зазначає, що відповідач в Акті перевірки, фактично прирівнює митну вартість до звичайної ціни, однак, митна вартість та звичайна ціна, при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару, не є тотожними. Тому, якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база обкладання ПДВ визначається, виходячи з продажної вартості товару.

Позиція податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною, також, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозиться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.  (також, такої позиції в судовій практиці дотримується і  Вищий адміністративний суд  України у своїй ухвалі від  27.05.2009 р. по справі № К-394/07,  яка міститься в матеріалах справи).

Згідно з пп.1.20.8  п.1.20 ст. 1 Закону України № 334, обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку, податковий орган має право надати запит, а платник податку, зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми аб.1 підпункту 1.20.1 цього пункту.

Однак, в порушення зазначеної норми, відповідачем не було направлено запит на адресу позивача на предмет обґрунтування рівня звичайних цін.

Пунктом 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 Закону України № 334, встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов’язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також, інші об’єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому, умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності –однорідних) товарів (робіт, послуг), визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому, враховуються звичайні, при укладанні угод між непов’язаними особами надбавки, чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов’язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари                (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі, при просуванні товарів  (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів, з метою ознайомлення з ними споживачів.

Проте, в порушення вимог пп.1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону України № 334, не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на світовому ринку на полівінілхлорид суспензійний, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об’єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну  (також, такої позиції в судовій практиці дотримується і  Вищий адміністративний суд  України у своїй ухвалі від  16.06.2010 р. по справі № К-25879/08,  яка міститься в матеріалах справи).

Судом звернуто увагу, на той факт, що в Акті перевірки жодним чином, не визначено взаємозв’язок виявлених порушень з нормами законодавства, а саме, порушення п.4.1, п.4.3 ст. 4 Закону України № 168 нерозривно пов’язані з законодавчими нормами, що регулюють порядок застосування звичайних цін.

Таким чином, п.4.3 ст. 4 Закону України № 168, регулює оподаткування операцій виключно з імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій. Тоді, як п.4.1 ст. 4 цього ж закону, визначає базу оподаткування операцій з поставки товарів, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. З аналізу матеріалів справ, вбачається, що зазначені норми були в повному обсязі дотримані позивачем.

Судом встановлено, щодо нарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток у загальній сумі 30 000, 00 грн., наступне.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.5.9 ст. 5 Закону України № 334, зокрема, зазначено, що перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат за період з 04.09.2009 року по 31.12.2010 року встановлено їх завищення у 2010 році на суму 96 000,00 грн.

Дане твердження, є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.9 ст. 5 Закону України № 334, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати, на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких, включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відображення показників приросту (убутку) балансової вартості запасів відображаються в додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства.

Було встановлено, що позивачем було надано відповідачу під час перевірки декларацію з податку на прибуток підприємства за I квартал 2010 року разом з зазначеним вище додатком, в якому, в повній мірі відображено, що на кінець звітного періоду балансова вартість запасів підприємства, є меншою за їх балансову вартість на початку того ж звітного періоду і становить 1 810 681,00 грн.(копія якої міститься в матеріалах справи).          

Також, судом встановлено, що в акті перевірки зазначено, що фактично в оборотно - сальдовій відомості по рахунку 28 «Товари»підприємство TOB «УкрХімТрейдингГруп» станом на 30.06.2010 року, має залишки у сумі 1 908 041, 00 грн.

Однак, дане твердження не відповідає дійсності, оскільки, в оборотно - сальдовій відомості за перше півріччя 2010 року по рахунку 28 «Товари»зазначена сума, яка становить 1 810 681, 00 грн.(копія якої міститься в матеріалах справи).

Окрім іншого, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва»до ДПІ у Кіровському районі                    м. Дніпропетровська було надано фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва 20.07.2010 року, про що свідчить особистий підпис уповноваженої особи ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська (копія якого міститься в матеріалах справи).

Відповідно до вказаного звіту, балансова вартість товарів на початок звітного року, становила 2 154, 1 тис. грн., тоді як на кінець того ж звітного року, балансова вартість таких товарів зменшилась і становила 1 810,7 тис. грн., що в повній мірі відповідає даним, закріпленим у додатку К1/1 до декларації з прибутку підприємства за І квартал 2010 року, оборотно - сальдовій відомості за І півріччя 2010 року.

Таким чином, Відповідачем порушено норми Наказу Державної податкової адміністрації від 22.12.2010 року №984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»(далі - Наказ №984).

Так, у відповідності до п.5.2. Наказу №984,  у разі встановлення перевіркою порушень додаткового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення, з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої, здійснено це порушення, при цьому, додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та Бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, які підтверджують наявність факту порушення, тощо.

 Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до              ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи, керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 КАС України , оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.   

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрХімТрейдингГруп»судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позивач довів правомірність своїх дій та не порушення норм діючого законодавства, а відповідач, їх не спростував, тому, позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2- 10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  -

          ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрХімТрейдингГруп»  до Державної податкової інспекції у Кіровському району                 м. Дніпропетровська  про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000762302, 0000772302 від 19.04.2011р. - задовольнити повністю.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення                              від 19 квітня  2011 року №№ 0000762302, 0000772302.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрХімТрейдингГруп» судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції, з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 24 жовтня 2011 р.  

Суддя                  < (підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >І.О. Лозицька

< Текст >