15.12.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/15696/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О. < Текст >
при секретаріВасиленко К.Е.
за участю:
представника позивача
представника позивача ОСОБА_2.
ОСОБА_3. < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 звернувся з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, в якому просив:
- визнати дії протиправними та скасувати рішення реєстратора Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради від 15.11.2011 року щодо відмови в реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна –домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з літ. А-1 житловий будинок житловою площею 12,7 кв.м., загальною площею 57,8 кв.м., літ Б-1 нежитлова будівля загальною площею 71,3 кв.м., літ. Д новобудова, літ. Е вбиральня та споруди, буз вводу до експлуатації;
- зобов’язати Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради зареєструвати за ОСОБА_5 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з літ. А-1 житловий будинок житловою площею 12,7 кв.м., загальною площею 57,8 кв.м., літ Б-1 нежитлова будівля загальною площею 71,3 кв.м., літ. Д новобудова, літ. Е вбиральня та споруди, буз вводу до експлуатації.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що за ним визнано право власності на вищенаведене нерухоме майно на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.09.2011 року у справі № 2-5675/11. Після звернення до відповідача за проведенням реєстрації права власності на підставі рішення суду, відповідач відмовив позивачеві у реєстрації права власності, посилаючись на п.3.5, п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Позивач зазначає, що зазначена відмова в реєстрації права власності здійснена відповідачем з порушенням норм Конституції України, вимог ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 10 додатку 2 до Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 (з наступними змінами), п.2 ст. 331 ЦК України.
Представник позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які беруть участь у справі, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі з приводу виникнення здійснення реєстрації речових прав на нерухоме майно, до яких чинним законодавством, зокрема, віднесено право власності на об’єкти нерухомого майна, врегульовані нормами Конституції України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.02.2002 року № 157/6465 (з наступними змінами та доповненнями).
Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.09.2011 року у справі № 2-5675/11 за ОСОБА_5, визнано право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з літ. А-1 житловий будинок житловою площею 12,7 кв.м., загальною площею 57,8 кв.м., літ Б-1 нежитлова будівля загальною площею 71,3 кв.м., літ. Д новобудова, літ. Е вбиральня та споруди без вводу в експлуатацію.
Зазначене рішення районного суду набрало законної сили 11 жовтня 2011р.
Згідно підпункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходяться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень зазначеного вище Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також, до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру, реєстрація об’єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
З метою реєстрації права власності на вищезазначене нерухоме майно, позивач в жовтні 2011 року звернувся до відповідача з відповідною заявою щодо реєстрації права власності на вказане вище нерухоме майно за ОСОБА_5, на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.09.2011 року у справі № 2-5675/11.
15.11.2011 року, відповідачем було прийнято рішення про відмову у реєстрації права власності на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з літ. А-1 житловий будинок житловою площею 12,7 кв.м., загальною площею 57,8 кв.м., літ Б-1 нежитлова будівля загальною площею 71,3 кв.м., літ. Д новобудова, літ. Е вбиральня та споруди без вводу в експлуатацію з посиланням на п. 3.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.02.2002 року № 157/6465 (із змінами та доповненнями станом на 28.07.2010р., що набрали чинності 01.10.2010р.), яким передбачено, що у державній реєстрації права на нерухоме майно, може бути відмовлено в разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства (п.3.5.4 Положення). Крім того, відмова відповідача, також, обґрунтована необхідністю введення вищезгаданої будівлі в експлуатацію, про що є відповідний штамп у технічному паспорті відповідно до вимог ст. 331 ЦК України та п.1.6 Тимчасового положення. Також, у рішенні суду не зазначені рідні ОСОБА_5, у зв’язку з чим, не встановлено коло осіб - спадкоємців.
Однак, з висновками відповідача, викладеними в оспорюваному рішенні, погодитися не можна, оскільки, відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до пункту 9 частини 2 ст. 129 Конституції України, серед основних засад судочинства визначено, зокрема, обов’язковість рішення суду.
Стаття 124 Конституції України передбачає, що судові рішення, є обов’язковими до виконання на всій території України.
За частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.
Стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"також передбачає, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду.
У ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", наведений вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації права, до якого наведені відповідачем підстави не віднесені.
За ч. 3 статті 24 цього ж Закону, відмова у державній реєстрації прав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Тобто, виходячи з аналізу наведених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що дії відповідача щодо відмови позивачеві у реєстрації права власності на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.09.2011 року у справі № 2-5675/11, є неправомірними, безпідставними та необґрунтованими.
Посилання відповідача в оспорюваному рішенні, також, і на необхідність введення нерухомого майна в експлуатацію, відповідно до п.1.6 Тимчасового положення, є безпідставними, оскільки, згідно пункту 10 додатку 2 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно до Тимчасового положення, рішення суду про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об’єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності, є правовстановлюючим документом для реєстрації права власності. При цьому, зазначений пункт не містить посилань на необхідність введення такого майна в експлуатацію, у разі визнання права власності на нерухоме майно за рішенням суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що під час здійснення реєстрації права власності на підставі рішення суду, надання будь-яких інших додаткових документів не передбачено.
Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 19.10.2007р. № 19-39-827, у якому роз’яснено, що у разі, якщо право власності на новостворене нерухоме майно виникає у загальному порядку, документом, що підтверджує це право є –свідоцтво про право власності, а у разі визнання (у визначених випадках) права власності на це майно судом, єдиним можливим документом, що підтверджує виникнення права власності на новостворене нерухоме майно, є рішення суду. Саме таке рішення суду подається для державної реєстрації прав на нерухоме майно. При цьому, документи, що підтверджують прийняття нерухомого майна до експлуатації, не вимагаються.
Згідно пункту 3.8 Тимчасового положення та роз’яснення Міністерства юстиції України від 22.06.2007 року № 19-32/30 "Щодо надання роз’яснення стосовно рішень судів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна", передбачено, що забороняється тлумачення прав реєстратором відомостей про заявлені права власності.
Отже, відмовляючи у реєстрації права власності, державний реєстратор фактично провів правовий аналіз законності та обґрунтованості рішення суду, що не відноситься до компетенції державного реєстратора.
При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачені повноваження відповідача щодо трактування законів, кодексів та інших нормативно-правових документів, рішень суду, тощо.
Таким чином, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.09.2011 року у справі № 2-5675/11, за позивачем визнано право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з літ. А-1 житловий будинок житловою площею 12,7 кв.м., загальною площею 57,8 кв.м., літ Б-1 нежитлова будівля загальною площею 71,3 кв.м., літ. Д новобудова, літ. Е вбиральня та споруди, буз вводу до експлуатації, а отже, підлягає виконанню відповідно до вимог Конституції України та наведених вище приписів Законів України.
Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представник відповідача у ході судового розгляду справи, не довів правомірності та обґрунтованості прийняття свого рішення про відмову позивачеві у державній реєстрації права власності на підставі рішення суду.
Відповідно до статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи, в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
За таких обставин, звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень, що полягають у відмові відповідача виконати покладені на нього державою повноваження, а саме: зареєструвати нерухоме майно за власником на підставі правовстановлюючого документі –рішення суду, є правомірним.
Керуючись ст.ст. 2-10,11,12,69,70,71,86,122,159-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання дій протиправними, скасування рішення, та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.
Визнати дії протиправними та скасувати рішення реєстратора Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради від 15.11.2011 року щодо відмови в реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна – домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з літ. А-1 житловий будинок житловою площею 12,7 кв.м., загальною площею 57,8 кв.м., літ Б-1 нежитлова будівля загальною площею 71,3 кв.м., літ. Д новобудова, літ. Е вбиральня та споруди, буз вводу до експлуатації;
Зобов’язати Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради зареєструвати за ОСОБА_5 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з літ. А-1 житловий будинок житловою площею 12,7 кв.м., загальною площею 57,8 кв.м., літ Б-1 нежитлова будівля загальною площею 71,3 кв.м., літ. Д новобудова, літ. Е вбиральня та споруди, буз вводу до експлуатації.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >І.О. Лозицька
< Текст >