21.10.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/8691/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М.В.,
при секретарі Василенко К.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Нікопольському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нікополь Дніпропетровської області про зобов’язання прийняти до заліку витрати, -
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Нікопольському районі Дніпропетровської області (далі – УПФУ в Нікопольському районі, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нікополь Дніпропетровської області (далі – відповідач), у якому просить зобов`язати відповідача прийняти до заліку витрати, що підлягають відшкодуванню за травень 2011 року на користь позивача на загальну суму 31111,53 грн., у тому числі:
1) сума боргу, яка підтверджується на підставі списків осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які отримали каліцтво на підприємствах, розташованих на території країн СНД та не прийнято до заліку за травень 2011 року всього на суму 1528,00 грн.:
а) ОСОБА_1: основний розмір пенсії на суму 150,00 грн. + державна адресна допомога на суму 614,00 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26.03.2008 року № 265 (далі – Постанова № 265) = всього на суму 764,00 грн.;
б) ОСОБА_2: основний розмір пенсії на суму 11,06 грн. + державна адресна допомога на суму 711,14 грн. згідно Постанови № 265 + щомісячна цільова грошова допомога на прожиття на суму 41,80 грн. = всього на суму 764,00 грн.;
2) сума боргу, яка підтверджується на підставі списків осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які отримали каліцтво на підприємствах, розташованих на території України та не прийнятих до заліку за травень 2011 року: державна адресна допомога на суму 29372,03 грн. згідно Постанови № 265 + витрати на доставку державної адресної допомоги на суму 211,50 грн. = всього на суму 29583,53 грн.
Позивач в обґрунтування позову зазначив, що окрім пенсії, починаючи з 01.04.2008 року зазначеним у списках особам, що отримують пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, управлінням виплачувалась щомісячна державна адресна допомога, передбачена Постановою № 265. Відповідно до Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ПФ України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання», який затверджено правлінням ПФ України та правлінням ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 (далі – Порядок № 5-4/4), відшкодування витрат проводиться на підставі актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих. У зв’язку з чим відповідачу щомісячно надавались відповідні списки для проведення розрахунків. За травень 2011 року відповідач не приймає до відшкодування: суму боргу, яка підтверджується на підставі списків осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які отримали каліцтво на підприємствах, розташованих на території країн СНД та не прийнято до заліку за травень 2011 року: ОСОБА_1 - основний розмір пенсії на суму 150,00 грн. та державна адресна допомога на суму 614,00 грн., згідно Постанови №265, ОСОБА_2 основний розмір пенсії на суму 11,06 грн. та державна адресна допомога на суму 711,14 грн., згідно Постанови №265, а також щомісячна цільова грошова допомога на прожиття на суму 41,80 грн.; суму боргу, яка підтверджується на підставі списків осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які отримали каліцтво на підприємствах, розташованих на території України та не прийнято до заліку за травень 2011 року: державна адресна допомога на суму 29372,03 грн., згідно Постанови №265, та витрати на доставку державної адресної допомоги на суму 211,50 грн. Норми зазначеної постанови визначають, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю. Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, пояснивши, що громадянин ОСОБА_1 працював та був травмований на території Російської Федерації, у зв’язку з цим не має права на отримання відшкодування, яке раніше було встановлено законодавством СРСР. Порядком № 5-4/4 встановлений обов’язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України здійснювати дії по підписанню акту щомісячної звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Порядок № 5-4/4 не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору. Згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року №1105-ХІV (далі – Закон № 1105) виплати щомісячної державної адресної допомоги, доплат та надбавок, здійснених органами Пенсійного фонду інвалідам, які отримують пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Також, у відповідності до п.4 Порядку № 5-4/4 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі – Закон № 1788), Закону № 1105, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій. Таким чином, позовні вимоги заявлені в позовній заяві, є неправомірними оскільки не мають жодних правових обґрунтувань.
Дослідивши письмові докази по справі та проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 21 Закону № 1105 Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 2 статті 7 (Прикінцеві положення) Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22.02.2001 року № 2272-III (далі – Закон № 2272), який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1105 закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований.
Нормами Постанови № 265 встановлено, що у разі коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Виплата щомісячної допомоги, передбаченої Постановами №265, здійснюються за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Статтею 21 Закон № 1105 визначений вичерпний перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Щомісячна державна адресна та соціальна допомога в зазначеному переліку не значиться.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відмовляється від прийняття до заліку витрат, пов’язаних з виплатою щомісячної державної адресної допомоги та її доставкою за травень 2011р. у сумі 29583,53 грн.
Порядок № 5-4/4 не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
Також, відповідно до п. 4 Порядку № 5-4/4 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів № 1788, № 1105, а саме:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Зазначений перелік є вичерпним і до нього не внесено щомісячну адресну державну допомогу до пенсії та соціальну допомогу.
Крім того, Порядком № 5-4/4 передбачено, що відшкодування витрат Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат здійснюється на централізованому рівні.
В частині неприйняття до заліку суму виплачених пенсій ОСОБА_1. та ОСОБА_2 суд вважає правомірними дії відповідача, обґрунтовує це тим, що зазначений громадянин не має права на отримання відшкодування, яке раніше було встановлено законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, так як розслідування даного нещасного випадку провадилося у відповідності із законодавством Російської Федерації та страхові виплати також призначалися у відповідності із законодавством Російської Федерації. Відносно п.2 ст. 2 Закону №1105 потерпілий не має права на отримання соціальних послуг та виплат, передбачених ст.21 Закону №1105. Відповідно до ст. 2 Угоди «Про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяного робітникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров`я, пов’язаного з виконанням ними трудових обов’язків», укладеною між Україною та Російською Федерацією від 09.09.1994 року, відшкодування шкоди, заподіяного робітнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров`я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов’язаного з виконанням робітниками трудових обов’язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті провадиться роботодавцем Сторони, законодавство якої розповсюджувалося на робітника в момент отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров`я, смерті.
Заявляючи вимоги про зобов’язання прийняти до заліку витрати до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нікополь Дніпропетровської області, Управлінням Пенсійного фонду України в Нікопольському районі Дніпропетровської області обрано неналежний засіб правового захисту.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіривши законність та обґрунтованість дій відповідача, суд вважає, що при відмові прийняти до загального заліку для подальшого відшкодування відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.06.2011 року та від 23.03.2010 року по справі № 10/37.
З огляду на зазначене, у суду відсутні правові підстави для зобов’язання відповідача прийняти до заліку витрати на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволені адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Нікопольському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нікополь Дніпропетровської області про зобов’язання прийняти до заліку витрати - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 19 серпня 2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >М.В. Бондар
< Текст >