13.12.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/6793/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.,
при секретарі Литвин Ю.Ю.,
за участю
позивача –ОСОБА_1,
представника позивача –ОСОБА_2,
представника відповідача-1, ГУ МВС України в Дніпропетровській області, - Бабаніної Т.І.,
представників відповідача-2, Дніпропетровське міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області –Мазуркевич А.С., Діденко В.Л.,
3-тьої особи, начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області Бабенко В.М. –не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області, 3-тя особа - начальник ГУМВС України в Дніпропетровській області Бабенко Віктор Миколайович про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, витрат на правову допомогу та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області, 3-тя особа - начальник ГУМВС України в Дніпропетровській області Бабенко Віктор Миколайович, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив скасувати накази ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 13.04.11 №859 та від 11.05.11 №73, поновити на посаді старшого оперуповноваженого СДСБЕЗ Амур-Нижньодніпровського РВ Дніпропетровського МУ ГУ МВС в Дніпропетровській області, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, витрати на правову допомогу в розмірі 6 000 грн., а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 30 000 грн. В судовому засіданні позивач та його представник просили позовні вимоги задовольнити з підстав, наведених у позові та в поясненнях, зазначивши, що факти, викладені в оскаржуваних наказах, не відповідають дійсності, так як ОСОБА_1 не порушував службову дисципліну, неділові стосунки з цивільними особами не мав, гроші не вимагав та не отримував, що підтверджується, зокрема, постановою прокурора Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.06.11 за фактом зловживання ОСОБА_1 своїми службовими повноваженнями, а також отримання ним хабара за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.364, ч.1 ст.367, ч.1 ст. 368 КК України, на підставі п.2 ст.6 КПК України.
Відповідач-1, ГУ МВСУ в Дніпропетровській області, з поданим позовом не погодився з підстав його необґрунтованості. В судовому засіданні представник відповідача-1 просив позов залишити без задоволення, мотивуючи свою незгоду тим, що рішення про звільнення позивача зі служби є правомірним, так як було прийнято повноважною особою, з дотриманням визначеної законом процедури та за наявності визначених законом підстав. Так, дисциплінарний проступок позивача полягає у самовільному, без відповідної на те вказівки керівництва райвідділу, проведенні перевірки інформації щодо надання до філії ВАТ КБ «Надра» фіктивних документів гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_8, яку офіційно було зареєстровано до ЖРЗПЗ РВ лише 10.03.11, а також у неділових стосунках з цивільним особами, що зафіксовано висновком службового розслідування, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства.
В ході розгляду справи суд за клопотанням Відповідача-1 залучив до участі у справі в якості Відповідача-2 Дніпропетровське міське управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області, оскільки під час проходження служби в органах внутрішніх справ на посаді старшого оперуповноваженого СДСБЕЗ Амур-Нижньодніпровського РВ Дніпропетровського МУ ГУ МВС в Дніпропетровській області позивач знаходився на грошовому утриманні саме в Дніпропетровському міському управлінні ГУМВС України в Дніпропетровській області.
Відповідач-2, Дніпропетровське МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволені позову з підстав, наведених у письмових запереченнях. В судовому засіданні, представники відповідача-2 підтримали заперечення, посилаючись на доводи, які співпадають з доводами в обґрунтування незгоди з позовними вимогами Відповідача-1.
Третя особа, начальник ГУ МВС України в Дніпропетровській області Бабенко Віктор Миколайович, в судові засідання, про які був повідомлений завчасно та належним чином, не з’явився, причини неявки суду не повідомив, клопотання про перенесення слухання справи не надав.
Вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення сторін та свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд при постановлені рішення виходить з наступних підстав та мотивів.
Матеріалами справи підтверджено, що Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, мав спеціальне звання капітана міліції, з 21.04.10 обіймав посаду старшого оперуповноваженого сектору ДСБЕЗ Амур-Нижньодніпровського РВ Дніпропетровського МУ ГУ МВС в Дніпропетровській області. Вказані обставини не заперечуються сторонами по справі. З функціональними обов’язками був ознайомлений під підпис, що підтверджується матеріалами справи.
Наказом начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 11.05.11 №73о/с (а.с.59) позивача звільнено за п.64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за порушення дисципліни.
Зазначеному рішенню передував наказ Головного управління МВС України в Дніпропетровській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Амур-Нижньодніпровського РВ ДМУ» від 13.04.11 №859 (а.с.57), відповідно до якого за порушення службової дисципліни, що виразилось у самовільному без відповідної на те вказівки керівництва райвідділу, проведенні перевірки інформації щодо надання до філії ВАТ КБ «Надра» фіктивних документів громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яку офіційно було зареєстровано до ЖРЗПЗ лише 10.03.11, а також у неділових стосунках з цивільними особами, старшого оперуповноваженого СДСБЕЗ Амур-Нижньодніпровського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС капітана міліції ОСОБА_1 наказано звільнити з органів внутрішніх справ України за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Як встановлено судом, фактичною підставою для звільнення позивача слугував Висновок службового розслідування за зверненням гр.ОСОБА_7 щодо неправомірних дій окремих працівників Амур-Нижньодніпровського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС, підписаний заступником начальника ВДСБЕЗ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області капітаном міліції Шапран М.С. та інспектором ІОС УКЗ ГУМВСУ в Дніпропетровській області капітаном міліції Малаховим М.Ю., затверджений начальником ГУМВС України в Дніпропетровській області генерал-майором міліції В.М. Бабенко 13.04.11 (а.с.46-53). Зі змісту зазначеного Висновку вбачається, що проведеним службовим розслідуванням встановлений, зокрема, факт допущення позивачем порушення службової дисципліни, що виразилось у самовільному без вказівки керівництва підрозділу проведені перевірки інформації щодо надання до філії ВАТ КБ «Надра» фіктивних документів громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яку було зареєстровано до ЖРЗПЗ лише 10.03.11, а також факт вступу у неділові стосунки з громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_8, унаслідок чого останні були вимушені звернутись до керівництва ГУМВС з відповідним зверненням про вимагання від них грошових коштів за вирішення питання про непритягнення до кримінальної відповідальності.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків службового розслідування і винесених на їх підставі спірних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та про його звільнення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.
Враховуючи, що позивач проходив службу в Державній службі боротьби з економічною злочинністю, суд відмічає, що діяльність Державної служби боротьби з економічною злочинністю врегульована Законом України «Про міліцію» від 20.12.90 №565-XII (далі - Закон №565), Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.92 №2135 (далі – Закон №2135), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.06 №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.91 №114 (далі – Положення №114), Положенням про Державну службу боротьби з економічною злочинністю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.93 №510 (далі – Положення №510), за змістом якого Державна служба боротьби з економічною злочинністю керується Конституцією і законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням, в також нормативними актами МВС.
Положеннями ч.1, ч.3, ч.4 ст. 18 Закону №565 передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України. Дисциплінарним статутом визначна сутність службової дисципліни, обов’язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Так, ст.1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна – це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Статтею 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. Частиною першою ст. 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Види дисциплінарних стягнень передбачені ст. 12 Дисциплінарного статуту, а саме, п.8 згаданої статті визначено звільнення з органів внутрішніх справ. Відповідно до ч.1-8, 10, 15 ст. 14 Дисциплінарного статуту щодо порядку накладення дисциплінарних стягнень передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ України, затверджений Наказом МВС України від 04.01.96 № 18, визначає, що громадянин України, який вирішив присвятити своє життя службі в органах внутрішніх справ, добровільно бере на себе обов'язок служити Закону, виконувати вимоги Присяги, додержуватись високоморальних норм поведінки. Працівник органів внутрішніх справ повинен постійно пам'ятати, що він є представником влади, і бути гідним довір'я народу. Працівники органів внутрішніх справ відповідно до Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, схваленого колегією МВС України 05.10.00 №7км/8, зобов’язуються, крім іншого, у службових та позаслужбових стосунках з людьми, в особистій поведінці бути зразком чесності, чемності, тактовності, зовнішньої охайності і внутрішньої дисциплінованості, культури спілкування, і зокрема мовної.
Матеріалами справи підтверджено, що з метою з'ясування обставин за зверненням гр. ОСОБА_7 щодо неправомірних дій окремих працівників Амур-Нижньодніпровського РВ Дніпропетровського МУ УМВСУ заступником начальника ВДСБЕЗ Дніпропетровського МУ УМВСУ капітаном міліції Шапраном М.С. та інспектором ІОС УКЗ ГУ МВС капітаном міліції Малаховим М.Ю. за вказівкою керівництва Головного управління на підставі Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 06.12.91 №552 (далі - Інструкція) 12.04.11 проведено службове розслідування.
За результатами службового розслідування, висновок якого затверджений начальником ГУ МВС України в Дніпропетровській області генерал-майором міліції В.М. Бабенко 13.04.11, ОСОБА_1 підлягав звільненню з органів внутрішніх справи України за порушення службової дисципліни, що виразилось у самовільному, без відповідної на те вказівки керівництва райвідділу, проведені у лютому 2011 року перевірки інформації щодо наданні до філії ВАТ КБ «Надра» фіктивних документів громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яку офіційно було зареєстровано до ЖРЗПЗ РВ лише 10.03.11, а також у неділових стосунках з цивільними особами, що призвело до написання останніми обґрунтованої скарги, за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення №114.
Положеннями п. 14.8. Інструкції передбачено познайомлення з затвердженим висновком службового розслідування особи, у відношенні якої воно проводилось, за бажанням на те останньої, якщо це не суперечить вимогам дотримання державної або службової таємниці. Відповідно до п. 15 Інструкції особа, у відношення якої проводиться службове розслідування, має право: давати усні та письмові пояснення, заявляти клопотання, надавати докази по суті досліджуваних обставин; заявляти відводи у відношенні працівника, який проводить службове розслідування, подавати скарги на його дії чи рішення керівнику, який приймає рішення по суті і інформує заявника. Пункт 14 Інструкції зобов’язує посадову особу при проведенні службового розслідуванням дотримуватися передбачених законом прав та інтересів заявника, особи, у відношенні якої проводиться службове розслідування.
Як встановлено в судовому засіданні, виконання вимог п. п. 14, 15 Інструкції, ст. 14 Дисциплінарного статуту було забезпечено відповідачем-2 при проведені службової перевірки. Так, Позивач зазначив, що пояснення в ході проведення службового розслідування ним надавались, із висновком службового розслідування він був ознайомлений.
Згідно з вимогами Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.
11.05.11 дисциплінарне стягнення виконано шляхом видання наказу № 73 о/с начальником ГУ МВС України в Дніпропетровській області, яким капітана міліції ОСОБА_1 звільнено з 11.05.11 за п.64 «є» Положення №114 (за порушення дисципліни). В судовому засіданні Позивач підтвердив факт надання пояснень, отримання витягу із зазначеного наказу, а також факт надання відповідачем трудової книжки, від отримання якої він відмовився, оскільки не згодний зі звільненням.
Щодо наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку, а саме порушення дисципліни, суд зазначає наступне.
Як зазначено Позивачем, ним була отримана оперативна інформація відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8, про те що вони виготовили фіктивні документи, довідки про прибутки, для отримання в подальшому кредитних коштів від ВАТ КБ «Надра». У зв’язку з чим, в рамках проведення оперативно-розшукової діяльності, ним була призначена зустріч з гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_8 для опитування останніх, на яку зазначені громадяни з’явились, але відмовились надавати будь-які показання на підставі ст.63 Конституції України.
Суд зазначає, що відповідно до ст.6 Закону №2135 підставою для проведення оперативно-розшукової діяльності є, зокрема, наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів. Положеннями ст. 9 Закону №2131 чітко визначено, що у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. Постанова про заведення такої справи підлягає затвердженню начальником органу внутрішніх справ. При наявності достатніх підстав дозвіл на проведення оперативно-розшукової діяльності дає керівник відповідного оперативного підрозділу, який несе відповідальність за законність здійснюваних заходів відповідно до чинного законодавства (ч.6 ст.9 ).
За результатом аналізу наведених положень суд дійшов висновку, що про наявність підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності свідчить заведена на підставі постанови оперативно-розшукова справа, а також дозвіл керівника відповідного оперативного підрозділу на проведення оперативно-розшукової діяльності.
З метою з’ясування питання правомірності та підставності проведення ОСОБА_1 оперативно-розшукових заходів, тобто дотримання ним наведених вимог закону, а отже службової дисципліни, судом допитаний в якості свідка керівник оперативного підрозділу – начальник СДСБЕЗ Амур-Нижньодніпровського РВ Дніпропетровського МУ майор міліції ОСОБА_9. В судовому засіданні ОСОБА_9 зазначив, що він не надавав Позивачу ані письмових, ані усних вказівок або дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів, які полягають в опитуванні ОСОБА_8 та ОСОБА_7, оперативно-розшукова справа на підставі оперативної інформації заведена не була, про отримання відповідної оперативної інформації ОСОБА_1 йому не доповідав. Крім того, відповідно до плану заходів підлеглого, який щоденно затверджувався ОСОБА_9, ОСОБА_1 не вказував на проведення такого оперативного заходу як опитування ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Також свідок зазначив, що інформація у відношенні гр. ОСОБА_8 та гр. ОСОБА_7 за фактом надання до банківської установи хибних відомостей стала йому відома лише 10.03.11 із заяви т.в.о. директора ВАТ КБ Надра», яка була зареєстрована до ЖРЗПЗ 10.03.11, передана на розгляд до СДСБЕЗ райвідділу та доручена ним оперуповноваженому Маржановському Р.В.
За клопотанням позивача в судовому засіданні була також допитана в якості свідка ОСОБА_10 – спеціаліст режимно-секретного сектору Амур-Нижньодніпровського РВ ДМУ ГУМВСУ в Дніпропетровській області, яка не надала суду чітких та зрозумілих пояснень з приводу факту реєстрації оперативної інформації щодо ОСОБА_8 та гр.ОСОБА_7, зазначивши, що реєстрація оперативної інформації здійснюється виключено за наявністю резолюції керівника.
Суд зазначає, що надані в судовому засіданні пояснення свідків не суперечать змісту Висновку про результати службового розслідування за зверненням гр. ОСОБА_7 щодо неправомірних дій окремих працівників Амур-Нижньодніпровського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВСУ від 12.04.11. Щодо покликань позивача та його представника на наявність у ОСОБА_1 станом на 04.03.11 достатньої інформації відносно ОСОБА_7, що потребувала перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів, а отже підстав для здійснення ОСОБА_1 таких заходів, суд зауважує на наступному. Факт наявності достатньої оперативної інформації, яка потребує перевірки, сам по собі не свідчить про наявність у оперуповноваженого права на проведення оперативно-розшукових заходів, якщо відсутнє відповідне рішення про їх проведення, як-то заведена оперативно-розшукова справа та дозвіл керівника оперативного підрозділу. Як встановлено в ході розгляду справи та не спростовано позивачем, оперативно-розшукова справа на підставі отриманою ним інформація заведена не була, дозволу на проведення оперативно-розшукової діяльності керівник його підрозділу – ОСОБА_9 не надавався. За викладених обставин, ОСОБА_1 безпідставно, з порушенням вимог Закону №2131, провів оперативно-розшукову діяльність з перевірки отриманою інформації щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8, зустрівшись з останніми для їх опитування.
Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.06.11 свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочинів, передбачених ч. 1 ст.364, ч.1 ст. 367, ч.1 ст.368 КК України, проте не спростовує того факту, що позивачем було допущено порушення службової дисципліни, яке виразилось у самовільному, без відповідного на то дозволу керівника, проведені оперативно-розшукової діяльності з перевірки отриманої інформації щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8, зустрічі з останніми з метою їх опитування, а отже вступу з ними у неділові стосунки.
З огляду на вищевикладене, оскільки попередньо накладенню дисциплінарного стягнення Відповідачем було проведено службове розслідування відповідно до вимог Дисциплінарного статуту та Інструкції, суд приходить до висновку, що підстави для поновлення Позивача в органах внутрішніх справ відсутні, оскільки ним вчинено проступок – порушено службову дисципліну, наслідком чого є притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ. Крім того, суд зазначає, що предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є рішення суб’єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені в ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, застосування Відповідачем-1 того чи іншого виду дисциплінарного стягнення є дискреційними повноваженнями начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській області, втручання в які виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Завданням адміністративного суду є контроль легальності, тобто відповідності рішення суб’єкта владних повноважень вимогам закону щодо процедури прийняття рішення, врахування імперативних вимог чинного законодавства при його прийнятті тощо. Положеннями ч.3 ст. 2 КАСУ встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку, що Відповідачами доведено вчинення Позивачем дисциплінарного проступку та дотримано процедуру його звільнення, а підстав для поновлення на роботі судом не встановлено, то в задоволені адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд за правилами, визначеними ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 09.12.11.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >А.О. Коренев
< Текст >