Справа № 22-7810/ 2006 рік Головуючий в 1 інстанції Комарова В. А.
Категорія 19 ___ Доповідач Новодворська О.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ*
15 вересня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого Новодворської О.І.
Суддів Сукманової Н.В., Кіяновій С.В.
При секретарі Баранові В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Відділення фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м. Макіївки на рішення Червоногвардійського районного суду Макіївки Донецької області від 29 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м. Макіївки про відшкодування моральної шкоди.
ВСТАНОВИЛА: Рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 29 червня 2006 року зазначений позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 25000,00 грн.
Не погодившись із рішенням суду, Відділення фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську принесло на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів щодо заподіянні йому моральної шкоди та згідно Закону України „ Про державний бюджет на 2006 рік" дію ст. 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання " призупинено.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи у травні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача пояснюючи, що він знаходився у трудових відносинах з ДВА І „Шахта Бутівська" ДП „Макіїввугілля", працював на посаді гірничого робітника очисного забою, підземного з 04.12.1963р. по 03.06.2003р, де отримав професійне захворювання - хронічну вертеброгенну поперечно-крестцову радіокулопатію, про що був складений акт розслідування професійного захворювання № 50 від 35.05.2003р. За висновком МСЕК від 02.06.2003р. позивачеві було встановлено 40% втрати професійної працездатності. В листопаді 2003 р. у позивача було виявлене ще одне професійне захворювання - антрокоз, про що був складений акт розслідування професійного захворювання № 126 від 11.11.2003р. Згідно висновку МСЕК від 01.12.2003р. позивачу було встановлено за сукупністю двох професійних захворювань 65% втрати професійної працездатності безстроково і він був визнаний інвалідом 3 групи. Позивач вважає, що отриманим професійним захворюванням, йому була заподіяна моральна шкода, яка має свій вираз не тільки у фізичних стражданнях та емоційних переживаннях. .Позивач вважає себе неповноцінною людиною, не може займатися тими заняттями, якими бажає, порушені його нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя, коли він залишився без засобів до існування, не в змозі забезпечувати свою сімью, виконувати чоловічі обов'язки по господарству, що зводить
його до моральних та душевних страждань. Також позивач указує, що згідно ст.ст. З, 43, 46 Конституції України, державою гарантується право на соціальний захист загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, а ст. 4 Закону України „Про охорону праці", ст., ст. 1, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", передбачають відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків наданням потерпілим соціальних послуг та виплат, в тому разі й відшкодування моральної шкоди. Крім того, рішенням Конституційного суду України від 27.01.2004р. № 1-9/2004 встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві зобов'язаний відшкодувати моральну шкоду, заподіяну підприємством, всім постраждалим, у тому числі у випадках установлення тимчасової, часткової або повної втрати працездатності. Позивач, з урахуванням характеру отриманого каліцтва, що він утратив 45% працездатності, просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 70000 гривень.
В судовому засіданні позивач та представник позивача повністю підтримали позовні вимоги, представник відповідача заперечував проти задоволення позову
Судом першої інстанщТ "встановлено, що позивач знаходився в трудових " відносинах із ДВАТ „Шахта Бутівська", що підтверджується трудовою книжкою, та за період роботи в шкідливих умовах отримав два професійних захворювання - хронічну вертеброгенну поперечно-крестцову радіокулопатію та антрокоз, про що були складені акти розслідування професійних захворювань № 50 від 15.05.2003р., та № 126 від 11.11.2003р. За висновком МСЕК від 01.12.2003р. позивачу було встановлено 65% втрати професійної працездатності безстроково та він визнаний інвалідом 3 групи. Постановами відповідача НОМЕР_2 та НОМЕР_1. позивачу призначені одноразова допомога та щомісячні страхові виплати, які постійно перераховуються і щомісячно виплачуються позивачу.
Згідно ст.ст. 21, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон), а також рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004р. № 1-9/2004, коли настав страховий випадок, відповідач зобов'язаний у встановленому порядку виплатити грошову суму за моральну шкоду за наявність факту спричинення такої шкоди. Виплату моральної шкоди здійснює Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Суд обґрунтовано не прийняв до уваги доводи представника відповідача про те, що позивач повинен звернутися з позовом до підприємства-работодавця про стягнення моральної шкоди на підставі ст.237-1 КЗпП України та ст.1167 ЦК України, оскільки у п.4.2 зазначеного рішення Конституційного Суду України звернуто увагу, що вказані норми регламентують відшкодування моральної шкоди всім іншим особам, які не є суб'єктами страхування від нещасного випадку і на яких не розповсюджується дія Закону, у тому числі робітники, які виконують роботу не на підставі трудового договору (контракту), а на інших підставах. Позивач є застрахованою особою, яка втратила професійну працездатність та на підставі ст., ст. 28, 34 Закону має право на відшкодування шкоди, у тому числі і моральної.
Позивачеві пошкодженням здоров'я, яке виникло у період виконання ним своїх трудових обов'язків, заподіяна моральна шкода, яка має свій вираз у фізичних стражданнях та емоційних переживаннях. Позивач після каліцтва вважає себе неповноцінною людиною, не може займатися тими заняттями, якими бажає, порушені його нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя. Після одержаного каліцтва позивач залишився без засобів до існування, не в змозі забезпечувати свою Сімою, виконувати необхідну роботу по господарству, що зводить його до моральних та душевних страждань.
Постановами відповідача НОМЕР_2 та НОМЕР_1. позивачу призначені одноразова допомога та щомісячні страхові виплати, які постійно перераховуються і щомісячно виплачуються позивачу.
Задовольняючи частково вимоги позивача, суд обґрунтовано виходив із положень п. "є " ст. 21, ст. 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання " ( Далі Закону), згідно до яких, на Фонд покладено обов'язки з відшкодування страхових виплат як утраченого
заробітку так і моральної шкоди. При цьому необхідність надання висновків МСЕК щодо заподіяння такої шкоди у разі стійкої втрати працездатності Законом не передбачено.
Згідно до роз'яснень, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року ( з подальшими змінами) розмір моральної ( немайнової ) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Якщо законодавством установлено межі відшкодування моральної шкоди, суд визначає її розмір з урахуванням цих меж.
Частиною 3 ст. 34 Закону встановлено, що сума страхової виплати на відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати.
Стягуючи на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 25000 грн., суд навів у рішенні мотиви, згідно з якими він дійшов до висновку,про,саме.таку, сумі відшкодування моральної шкоди. Урахував те, що позивач після каліцтва вважає себе неповноцінною людиною, не може займатися тими заняттями, якими бажає, порушені його нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя. Після одержаного каліцтва позивач залишився без засобів до існування, не в змозі забезпечувати свою сім'ю, виконувати необхідну роботу по господарству, що приводить до моральних та душевних страждань.
Позивача визнано інвалідом Ш групи безстроково, він вимушений
пристосовуватися до нових умов життя, погіршився його стан здоров'я.
Урахувавши встановлене та роз'яснення, які містяться у п. 9 Постанови Пленумі Верховного Суду України „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року ( із подальшими змінами ), суд установив грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди в розмірі 25000 грн.
Доводи скарги про те, що дія положень ст. 34 Закону призупинено Законом України „ Про державний бюджет на 2006 рік" не можна взяти до уваги у зв'язку з тим, що Фонд соціального страхування не є державною організацію, всі виплати проводить за рахунок надходжень підприємств та, установ та організацій
Рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального й процесуального права, тому підстав до його скасування немає.
Керуючись ст. 308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд,-
У ХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Відділення фонду соціального страхування від цещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м. Макіївки відхилити.
Рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 29 червня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у Верховний Суд України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.