Справа №22-8316/2006                       Головуючий 1-ї інстанції -Кут,я С.Д..

Категорія - 40                               _______ Доповідач: Єлгазіна Л.П__________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2006 року                                                                   м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі: Головуючого - судді - Новікової Г.В. Суддів: Єлгазіної Л.П., Дем,яносова М.В. При секритарі: Ставріновій Ю.В.

За участю сторін: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2., представника відповідача Сухаревеькій О.В.  Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ворошилівського районного суду м. Донецька області від 11 липня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „ Літера - Донецьк" - "про поновлення на роботі, оплаті за вимушенний прогул та стягнення моральної шкоди".

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2005 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ Літера - Донецьк" -"про поновлення на роботі, оплаті за вимушенний прогул та стягнення моральної шкоди", в обгрунтування своїх вимог указував, що наказом №НОМЕР_1 він звільнений за прогул без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України, з яким ознайомлений 13.10.2005р.

Він важає звільнення незаконним, бо знаходився у відпустці з 03.10.2005р. відповідно до поданої заяви 27.09.2005р., оскільки працює на підприємстві за переводом і у нього залишилася невикористана відпустка терміном 10 календарних днів. Просив суд поновити його на роботі в якості водія-експедитора, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у сумі ЗОООгр.

Рішенням Ворошилівського районного суду м. Донецька області від 11 липня 2006 року   у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач згідно наданої довідки за попереднім місцем роботи не мав невикористаної відпустки, оскільки отримав грошову компенсацію. На роботу не вийшов з 3 по 6 жовтня 2005р. і не повідомив про причини невиходу, що не заперечував і позивач. Крім того ,відсутність позивача на робочому місці підтверджується актами.

Право на відпустку у позивача згідно Закону України „ Про відпустки" за новим місцем роботи не настало, бо він на час здійснення прогулу працював два місяці.

Заслухавши суддю-доповідача., пояснення позивача та його представника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, та скасувати рішення суду, як таке, що що постановлене з порушенням вимог матеріального   -закону; пояснення представника відповідача, який просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без зміни., перевіривши матеріали справи і

обговоривши підстави апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне її

відхилити.

Апеляційним судом встановлено, що дійсно  наказом   НОМЕР_2,

позивач був звільненний з посади водія - експедитора за прогули без поважної

причини 40 п.4 КЗпП України.

Позивач не надав доказів, що він був відсутній на роботі з 3 по 6 жовтня 2005року з поважних причин. Апеляційний суд не бере до уваги доводи позивача про наявність невикористаної відпустки терміном 10 днів, оскільки такі доводи не узгоджуються з матеріалами справи - відсутність наказу про надання такої відпустки, та відсутність днів відпустки згідно наданої суду першої інстанції довідки за попереднім місцем роботи позивача.

Відсутність у позивача відпустки терміном 10 днів також підтверджується актами перевірки інспекції праці за попереднім місцем роботи позивача,, які .б^ли,проведені за йогр,скаргами. Крім того, позивач; здгщщдощи, місце роботи, з наказом про надання відпустки не знайомився, гроші про нарахування відпускних не отримував, а подання заяви про надання відпустки, не є правом на залишення місця роботи, оскільки не узгоджується з вимогами ст.79ч.5 , т.я. роботодавець письмово не повідомив працівника про дату початку відпустки. Позивач не міг назвати апеляційному суду період, за який попереднім підприємством йому не була надана відпустка.

Згідно ст.79 КЗпП України - щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперерврної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. / ст.83 КЗпП України ч.І/

Розглядаючи спір , судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України Апеляційниц суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої іестанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.294, 301, 303, 305, 308, 316, 317, 319 ЦПК України Апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.

Рішення Ворошилівського районного суду м. Донецька області від 11 липня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання її чинності.