КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-750/11                                                  Головуючий у 1-й інстанції:  Горбань Н.І.     

Суддя-доповідач:  Шурко О.І.

У  Х  В  А  Л  А

Іменем України

"12" січня 2012 р.                                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого                               Шурка О.І.,

суддів                                        Степанюка А.Г., Кузьменко В.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва, ОСОБА_2 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 26 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

21 січня 2011 року позивач звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва про зобов’язання провести перерахунок та виплату доплат, передбачених ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період, починаючи з 1.05.1997 року.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2011 року адміністративний позов ОСОБА_2 в частині задоволення вимог за період з 1.05.1997 року по 20.07.2010 року –залишено без розгляду.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 квітня 2011 року позов задоволено частково, а саме: визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва - протиправною; зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплату основної державної пенсії ОСОБА_2 згідно зі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна становити 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно зі ст.. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна становити 75 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 21.07.2010 року по 26.04.2011 року з урахуванням здійснених виплат. В задоволенні решти вимог –відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, сторони по справі, кожен окремо, подали апеляційні скарги.

Відповідач просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та винести нову про відмову в задоволенні позовних вимог. Позивач просить змінити постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів знаходить, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією його посвідчення, отримує пенсію у відповідача та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам 2 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 75 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим: по 2 групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком.

Суд першої інстанції при задоволенні позову правомірно виходив з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру виплат позивачу та застосував зазначені вище норми Закону, не взявши до уваги вимоги положень постанови КМ України № 836 від 26.07.1996, на підставі яких проводилося нарахування спірних виплат позивачу раніше, оскільки  останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.

Райсуд також правомірно керувався і нормами ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких при нарахуванні додаткової пенсії береться за основу мінімальна пенсія за віком, розмір якої визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 28 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(рівняється прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність).

Отже, доводи апеляційних скарг та апелянтів спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв’язку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206  КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

 Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 26 квітня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та подальшому оскарженню  не підлягає.

Головуючий суддя                                                                       Шурко О.І.

Судді:                                                                                              Кузьменко В. В.
                                                                                                              Степанюк А.Г.