Справа № 2 -83/2008 рік

                                                            ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

                                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            14 квітня 2008 року                                                                  м. Дніпродзержинськ

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: судді  Алькової С.М., при  секретарі Золотих Л.Н.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про  визнання договору позики дійсним, про стягнення боргу  за договором позики,

                                                                        ВСТАНОВИВ:

            Відповідач   у судове засідання не з'явився,  про дату та час розгляду справи була повідомлена  належним чином, про причини неявки  суд  не повідомила. 

            Позивач звернувся   до суду  з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач 23 квітня 2005 року  взяв  у нього в борг, суму, що еквівалентна  7000 доларів США, і складає 35350 грн.,   яку  останній зобов'язався  повернути йому, позивачу,   до 31 грудня 2005 року, про що  відповідач власноручно  написав розписку про факт отримання грошей  в присутності свідків  ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Але свої зобов'язання відповідач не виконав, суму боргу до цього часу не повернув, тому просить  стягнути з відповідачки суму  основного боргу в розмірі 35350 грн.,  суму індексу  інфляції  в сумі 6383,86 грн.  та  три відсотки  річних в сумі 1838,48 грн. за користування  грошовими коштами, а також стягнути з відповідача  судові витрати в сумі  474,50 грн. за сплачений судовий збір в сумі  436 грн. та 8, 50 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. та витрати, пов'язані  з наданням  правової допомоги в сумі 1000 грн.   Вважає, що діями відповідача йому також  завдано моральної шкоди , так  він зазнав переживань та стресів,  опинився у важкому матеріальному становищі, був порушений його звичайний спосіб життя,  в зв'язку  з неповерненням  боргу він  не відчуває впевненості  у наступному дні,  так як  не має  ніяких інших грошових збережень, повинний обмежувати себе  у  придбані  продуктів харчування, предметів побуту, одязі, не має можливості  оздоровити  свою  родину, вимушений  нести  витрати, пов'язані  зі зверненням до суду  з цим позовом, тому просить стягнути  з відповідача суму моральної  в розмірі 2000 грн.

Відповідач ЩОСОБА_2  у судове засідання не з'явився,  про дату та місце розгляду справи був повідомлений   належним чином,  відповідачу  за місцем його проживання було відправлено рекомендоване поштове повідомлення,  відповідно о  повідомлення про вручення   поштового відправлення  відповідач особисто отримав  судову  повістку про виклик  до суду, про причини своєї неявки  відповідач суд не повідомив.

В зв'язку з тим, що суд не має  відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином відповідно до вимог ст. 76 ч. 8 ЦПК України, суд вважає, що відповідач не з'явилася  у судове засідання  без поважних причин,  і відповідно до ст.. 169 ч. 4 ЦПК України вирішує справу  на підставі  наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ст.. 224 ЦПК України  у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі  наявних у справі даних чи доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач не заперечує проти розгляду справи у відсутність відповідача та ухвалення заочного рішення, про що надав  суду   письмову заяву, у якій зазначив, що  підтримує  свій позов  по суті та за обставинами справи  у повному обсязі,  просить  слухати справу  у його відсутність та ухвалити рішення  при заочному розгляді справи у відсутність відповідача, йому  роз'яснений   порядок перегляду заочного рішення за заявою   відповідача. .

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

            Судом були досліджені такі докази, надані позивачем на підтвердження свого позову:  розписка,  копія паспорту позивача у справі,  розписка про  отримання суми боргу,  копія постанови про відмову у порушенні кримінальної справи,  розрахунок суми  інфляції т трьох відсотків річних,  квитанції про сплату  судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

            Суд дослідивши  надані позивачем докази на підтвердження  позову, вважає, що позовні вимоги  ОСОБА_1  підлягають частковому задоволенню..

            Судом було встановлено, що дійсно 23 квітня  2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2був укладений договір безвідсоткової позики,  відповідно до якого позивач передав  відповідачу 35350 грн., що еквівалентна  7000 доларів США, а відповідач зобов'язався  повернути отриману суму позики  до 31 грудня 2005 року.

У підтвердження договору позики  та отримання відповідачем від позивача  грошових коштів у сумі 7000 доларів США   відповідачем ОСОБА_2    23 квітня 2005 року у присутності двох свідків  ОСОБА_4 та  ОСОБА_3  була власноручно написана розписка ( а.с. 9).

Відповідно до ст.. 1046 ЦК України  за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові)  грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а  позичальник зобов'язується  повернути  позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість  речей того ж роду та такої ж вартості.

Договір позики  є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.  

Відповідно до розписки, написаної  відповідачем, він  23 квітня  2005 року  отримав від позивача 7000 доларів США, що еквівалентно  35350 грн.,  тобто  суд  дійшов до висновку, що  23 квітня 2005 року   з моменту  отримання суми  позики між сторонами  дійсно був укладений договір позики з додержанням вимог ст.. 1047  ЦК України, яка встановлює, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений  законом розмір  неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно ст..  1049 ЦК України  позивальник зобов'язаний повернути  позикодавцеві позику  у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач ОСОБА_2.  у   визначений у  розписці строк    до 31 грудня 2005 року суму позики не повернув, тобто порушив  умови  договору, фактично  відмовившись  від виконання  своїх зобов'язань, що  суперечить  чинному  цивільному законодавству, так як відповідно до ст.. 525, 526 Цивільного кодексу України,  зобов'язання повинно виконуватися  належним чином  відповідно до умов договору  та вимог цивільного  законодавства, одностороння відмова  від виконання зобов'язань  або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернула  суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову  суму відповідно  до ст.. 625 ЦК України, згідно  якої боржник не звільняється від відповідальності за  неможливість  виконання ним грошового зобов'язання,  і, якщо він  прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити  суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом. 

В зв'язку   з тим, що договір позики, укладений між сторонами, є безвідсотковим, і позивач  за невиконання зобов'язання   наполягає на стягненні з відповідача   суми інфляції  в розмірі 6383,86 грн.  та   трьох відсотків річних в  розмірі 1838,48 грн.,  суд вважає,  що  вимоги  позивача є обґрунтованими, і  так як інша відповідальність за невиконання умов  договору позики сторонами  не встановлювалася, то на користь позивача   з відповідача повинна бути стягнута  сума основного  боргу в розмірі 35350 грн., сума  індексу інфляції в розмірі  6383,86 грн.  та  три відсотки  річних від суми боргу  в розмірі 1838,48 грн. 

Суд також  дійшов до висновку, що позивачу також було завдано і моральної шкоди діями відповідача. В зв'язку  з неповерненням відповідачем  суми  боргу позивачу  у справі, останній опинився у тяжкому матеріальному становищі,   зазнав переживань та стресів, був  порушений його звичайний  спосіб життя, він вимушений був обмежувати  себе  у придбаванні потрібних для родини  продуктів харчування, одягу, побутових предметів, не мав можливості  оздоровити родину, залишився  без грошових заощаджень,  вимушений був витрачати час та грошові кошти  на правову допомогу, сплату  судових витрат.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна  шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Так як  відповідач  не виконав  свої зобов'язання, до цього часу не повернув  суму боргу  позивачу, і  є винним  у невиконанні  зобов'язань,  з позивача належить стягнути моральну шкоду на користь позивача.

Відповідно до ст. 23 ч. 3 ЦК України розмір грошового відшкодування  моральної шкоди визначається судом  залежно від характеру  правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеню вини особи, яка завдала матеріальну шкоду, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені  розміру  відшкодування  враховуються вимоги  розумності і справедливості. 

Суд вважає, що на користь позивача, з урахуванням обставин справи, та суми боргу належить  стягнути з відповідача суму моральної шкоди  в розмірі 1000 грн.

            Належить стягнути з відповідача і судові витрати, які складаються із судового збору  в сумі 436 грн.,  8,50 грн.,  та витрат на інформаційне-технічне забезпечення процесу в сумі 30 грн., так як відповідно до ст.. 88 ЦПК України  стороні, на користь  якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. На підтвердження  понесених витрат позивач надав суду квитанції про сплату судового збору  ( а.с. 1, 2),  та про сплату  витрат на інформаційне-технічне забезпечення процесу розгляду цивільної справи (а.с. 3).

            У задоволенні  позовних  вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача   витрат, пов'язаних  з наданням правової допомоги,  в  розмірі 1000 грн.,  суд  вважає  за необхідне відмовити, так як  позивачем не   надані  докази на підтвердження  суми, що була витрачена  ним  на  отримання правової допомоги.

            Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214 -215, 224-226  ЦПК України, ст. 525, 526, 1046, 1047, 1049, 1050, 625 Цивільного кодексу України,

                                                                        ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про  визнання договору позики дійсним, про стягнення боргу  за договором позики,   задовольнити частково.

            Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1  суму боргу  в розмірі  35350 грн., суму інфляції  в розмірі  6383,86 грн.,   три відсотки річних від суми боргу в розмірі  183848 грн., а всього 43572, 34 грн. ( сорок три тисячі  п'ятсот сімдесят дві) грн.. 34 коп.

            Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000  (одну тисячу) грн.

             Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1  судові  витрати - судовий збір  в сумі  444, 50 грн. та витрати  з інформаційне-технічного забезпечення процесу в сумі 30 грн., а всього  474, 50 грн. (чотириста  сімдесят  чотири)  грн.. 50 коп.

            Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою згодою відповідача, поданою протягом  десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя:                                                                         С.М. Алькова